Академия наук

Зарубіжний досвід розвитку ринку банківських послуг

Автор: Гнатів Олена Андріївна, викладач кафедри фінансів та фінансово-економічної безпеки Львівського інституту Університету банківської справи

Незважаючи на значну увагу, яка приділяється теоретичним і практичним аспектам функціонування банківської системи України, поза увагою дослідників залишаються невирішені питання оптимізації сучасного розвитку ринку банківських послуг, пов’язаних з досить складним становищем української банківської системи.

За своїм економічним змістом фінансово-банківські послуги уособлюють специфічні методи прискорення обігу банківського капіталу, своєчасне його залучення в ті сфери діяльності, де в цьому відчувається найбільша потреба, переміщення банківських ресурсів із сфери вільного обігу в кредити та інвестиції.

За середнім розміром активів наші кредитні установи відстають від банків більшості країн від ста (США) до тисячі разів (Японія) [3]. Порівняно низька частка працюючих активів, включаючи позики реальному сектору економіки й інвестиції в цінні папери. Питома вага довгострокових інвестицій також невелика. Однак необхідно мати на увазі, що значна частина непрацюючих активів ряду українських банків знаходиться на рахунках в іноземній валюті. З падінням курсу національної валюти ця частина валютних активів фактично перетворюється в активи, що приносять прибутки. Проте основна проблема залишається, і її суть – у недостатньому зв’язку банківської системи з реальним сектором економіки.

Надання фінансово-банківських послуг фізичним та юридичним особам суттєво впливає на ефективність підприємницької діяльності, рівень матеріального добробуту населення.

Особливого значення набуває розвиток фінансово-банківських послуг у контексті глобалізації світової економіки, поглиблення співпраці банківських установ різних країн. Фінансово-банківські послуги є одним із найважливіших інструментів входження України в систему міжнародних фінансово-валютних відносин, а її банківської системи – до світового ринку капіталу.

Зазначимо, що банківські послуги відрізняються від традиційних форм банківського обслуговування. Якщо кредитування або інвестування економіки збагачується за рахунок внутрішнього змісту, застосування нових більш досконалих форм того чи іншого виду банківської діяльності, то банківські послуги належать до інноваційних банківських продуктів. Вони виникають відповідно до вимог ринку і можуть поєднувати як існуючі банківські операції, так і бути принципово новими.

Безперечним є факт розгляду ринку фінансово-банківських послуг як однієї з найбільш потенційних платформ, розвиток та удосконалення якої сприяє безпосередньому зростанню ВВП країни.

Зарубіжний досвід свідчить, що комерційні банки, що дають клієнтам більш різноманітні послуги високої якості, звичайно, мають перевагу перед банками з обмеженим набором послуг. Останнім часом все більша кількість великих комерційних банків переходить на комплексне обслуговування клієнтури. Це означає, що, крім кредитно-розрахункового і касового обслуговування, банки надають своїм клієнтам і цілий ряд інших послуг.

Виконання банківських операцій із широкою клієнтурою – важлива особливість сучасної банківської діяльності в усіх країнах світу, що мають розвинену банківську систему. Наприклад, найбільші комерційні банки Великобританії (клірингові банки) виконують біля 100 різних видів операцій з обслуговування своїх клієнтів, комерційні банки США – понад 150 видів операцій, а банки Японії – біля 300 видів. Для порівняння можна відзначити, що Ощадбанк України (який входить у трійку лідерів з обслуговування фізичних осіб), що традиційно виконує великий обсяг банківських операцій і послуг, здійснює лише біля 70 банківських операцій і послуг. Послугами Ощадбанку користуються 32% опитаних, 21% обслуговуються в Приватбанку, а 14% є клієнтами банку Райффайзен Банк Аваль. Послугами лише одного банку користуються 66% клієнтів банків, 34% – двох і більше [3]. Розвиток і розширення асортименту на ринку банківських послуг в Україні, поряд із підвищенням якості обслуговування, є важливою умовою забезпечення надійності і стабільної роботи банківських установ.

У сучасних умовах на ринку банківських послуг у країнах Європи із трансформаційною економікою зростає роль банків, контрольованих іноземним капіталом (контрольовані іноземним капіталом банки – це ті, в яких більш 50 % статутного капіталу належить нерезидентам).

У більшості країн з перехідною економікою, крім Угорщини і Польщі, іноземний капітал контролює основну частину банків, враховуючи і працюючі з населенням ощадні і роздрібні банківські установи. Власниками найбільших роздрібних чи ощадних банків є такі стратегічні іноземні власники: у Чехії і Словаччині – австрійський Erste, у Хорватії – італійський UniCredito, у Болгарії – угорський ОТР, у Литві – шведський SEB, в Естонії – шведський Swedbank, у Словенії – бельгійський КВС. Ті з іноземних банків, що розвивалися на власній основі і спочатку орієнтувалися на велику корпоративну клієнтуру, надалі, як правило, теж приступили до роботи з засобами фізичних осіб. Отже, ступінь іноземної участі в цьому сегменті ринку розмірна частці в банківському секторі країни в цілому.

У Росії і більшості інших країн СНД, а також деяких країнах ЦСЄ, ситуація інша. По-перше, ощадні банки тут не перейшли під іноземний контроль і в основному залишилися в руках держави. По-друге, на початковому етапі свого розвитку більшість іноземних банків демонстрували відсутність інтересу до роботи з фізичними особами і зосередилися на обслуговуванні корпоративної клієнтури і зовнішньоекономічної діяльності

Якщо порівняти показники по країнах із трансформаційною економікою, то в Росії й Україні частка приватних банківських вкладів у ВВП виявиться значно нижчою порівняно з Угорщиною, Польщею, Чехією й іншими країнами ЦСЄ. Відставання від промислово розвинутих країн більш значне, оскільки на Заході значний розвиток одержали й інші види фінансового посередництва. На вкладення в пенсійні, страхові і пайові інвестиційні фонди припадає більше половини (56%) усіх заощаджень населення країн Єврозони, і тільки 31% у постсоціалістичних країнах[3].

До основних проблем входження України в міжнародний ринок фінансово-банківських послуг слід віднести по-перше, невизначеність політики держави щодо інтеграції банківської системи України з банківськими системами інших країн. Це означає, що держава майже ніяк не стимулює залучення іноземних інвестицій в банківську систему, водночас суттєво не перешкоджає цьому процесу.

По-друге, державне кредитування та субсидування експорту сприяє оперативному проведенню банками зовнішньоторговельних операцій. Але водночас збільшення обсягів експорту повинно бути не самоціллю держави, а лише додатковим фінансовим ресурсом формування внутрішнього національного ринку. Така політика в коротко- та середньостроковій перспективі обумовлює не зростання доходів, а зростання витрат бюджету.

По-третє, зростання обсягу експортно-імпортних операцій, збільшення іноземного інвестування привертають особливу увагу до проблеми зниження ризику з іноземною валютою. Кредитування комерційними банками України зовнішньої торгівлі все більшою мірою відбувається за рахунок кредитів, отриманих від іноземних банків та міжнародних фінансових організацій за міждержавними та міжурядовими угодами.

По-четверте, постійне коливання валютних курсів обумовлює щоденні зміни у банківському балансі нарахованих валютних доходів і витрат у гривневому еквіваленті. Це призводить до безпідставного збільшення бази оподаткування наданих фінансово-банківських послуг. Існуюча практика оподаткування валютних доходів не сприяє включенню банківської системи України в систему міжнародних валютно-фінансових розрахунків. Отже, потрібна відповідна корекція законодавчої бази оподаткування валютного прибутку комерційних банків [5, с. 75].

Отже, національні ринки фінансово-банківських послуг країн з трансформаційною економікою (в тому числі Україна) дотепер не можуть брати участь у  глобальному  процесі  формування  світової  фінансової  системи  на рівноправних  умовах. Основними  причинами  є  низький  рівень конкурентоспроможності  банківських  систем  більшості  країн,  недостатня інтегрованість  у  світові  та  європейські фінансові  ринки,  обмеженість  механізмів  та  інструментів  надання  банківських  послуг.  Докорінна  зміна ситуації вимагає розробки і впровадження за такими напрямками [1, с. 230]:

1)  удосконалення  правової  бази  для  усунення  асиметричного розвитку  серед  представників  фінансового  посередництва (банківських  та  парабанківських  інституцій)  з  посиленням конкуренції, поміж яких створюватимуться передумови для подальшого розвитку ринку фінансово-банківських послуг;

2)  сприяння  регіональній  збалансованості  ринку  фінансово-банківських послуг, впровадження нових технологій, розробка та  диверсифікації  послуг,  що  надаватимуться  клієнтам, супроводжуватимуть  зростання  капіталізації,  яка  необхідна для обслуговування національної економіки;

3)  створення  умов  для  інтеграції  банківської  системи  кожної країни з трансформаційною економікою у світовий фінансовий простір шляхом адаптації вимог ринків фінансово-банківських послуг;

4)  інституціональний розріз ринку фінансово-банківських послуг вказує  на  наявність  великої  кількості  дрібних  і  фінансово слабких  банків  та  недостатню  кількість  інших  фінансово-кредитних установ.

5)  покращення якості та надійності корпоративного управління та керівництва  на  ринку  фінансово-банківських  послуг  повинно знайти своє відображення з урахуванням зарубіжного досвіду та національних особливостей.

Література:

1. Владимир О. Шляхи зміцнення позицій вітчизняних банків на ринку банківських послуг України [Електронний ресурс] / Ольга Владимир // Соціально-економічні проблеми і держава. — 2014. — Вип. 1 (10). — С. 221-232. — Режим доступу до журн.: http://sepd.tntu.edu.ua/images/stories/pdf/2014/14vombpu.pdf.
2. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання  ринків фінансових послуг» : за станом на 23.10.13 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Електрон. дані. – № 2664-III. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2664-14/print1383063839130705.
3. Національне рейтингове агентство «Рюрик». Аналітичний огляд банківської системи України за 2014 рік. – Режим доступу: http://www.rurik.com.ua
4. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua.
5. Череп А., Ярмак І. Сучасний стан ринку банківських послуг в Україні: проблеми та перспективи розвитку // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 72-76.