Академия наук

Вплив страхування депозитів на рівновагу в банківському секторі

Автор: Мястковська Вероніка Сергіївна, студентка 4-го курсу фінансово-економічного факультету, Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана

Ефективне функціонування банківської системи є неодмінним атрибутом економічно розвиненої держави, запорукою її стабільності та зростання. Внаслідок глобалізації світової економіки та фінансових ринків стрімко зросла вірогідність виникнення кризових явищ як на рівні банківського сектора в цілому, так і на рівні окремо взятих комерційних банків. Серед різних форм банківської кризи особливе місце займає банківська паніка. Це процес різкого і масового відтоку коштів вкладників з одного банку, групи банків або банківської системи в цілому, обумовлений соціально-психологічними та фундаментальними факторами, який призводить до погіршення показників ліквідності фінансових установ та їх банкрутства згодом. Актуальність дослідження шляхів запобігання та протидії цьому явищу пов’язана з динамічністю ринку і високою швидкістю поширення тривожних сигналів в банківській системі. За нормальних умов диверсифікація клієнтської бази дозволяє компенсувати вилучення коштів одними клієнтами залученням вкладів від інших, оскільки потреба в ліквідних коштах не виникає у різних контрагентів одночасно [1; 228]. Банки витримують такі «атаки», але якщо ж паніка зачіпає весь банківський сектор, то навіть фінансово здорові банки можуть збанкрутувати за «принципом доміно».

Найдієвішим інструментом запобігання банківських панік традиційно вважається система страхування депозитів. Страхування банківських вкладів може бути явним, тобто банки можуть придбати повну або часткову гарантію від імені вкладника в урядових органів чи у приватній страховій компанії. Можливе і неявне страхування, коли вкладники впевнені у тому, що уряд буде або перешкоджати банківському краху, або компенсує їхні втрати, якщо кредитна установа все ж таки збанкрутує [2; 5].

Існування такої системи може значно послабити потенційний зв'язок між вилученням депозитів і банківської неплатоспроможністю. Це підтверджують економіко-математичні моделі банківської паніки Дугласа Даймонда і Філіпа Дібвіга (1983), а також їх послідовників Ф. Аллена і Д. Гейла (1998), Е. Грін і П. Лін (2003), У. Енніса і Т. Кейстера (2007).  Згідно з їхніми дослідженнями страхування депозитів знижує або навіть повністю ліквідує ймовірність виникнення банківської паніки в силу того, що вкладники повністю довіряють банківській системі навіть у періоди фінансової нестабільності. Тож в більшості випадків не будуть піддаватися панічним настроям і достроково вилучати внесок, позбавляючи себе відсотків.

Відзначаючи позитивні аспекти, пов'язані з наявністю системи страхування вкладів, чимало економістів акцентують увагу на можливості виникнення так званого морального ризику.  По-перше, банки, покладаючись на те, що гроші вкладників застраховані, інвестують в більш ризикові активи. По-друге, самі вкладники, будучи застрахованими, стають схильними до розміщення коштів у банках, які пропонують надмірно високі депозитні ставки, що є тривожним сигналом про ризикову діяльність даних кредитних установ.

Отже, для того, щоб система страхування депозитів користувалася довірою  з боку суспільства, вона повинна бути частиною добре продуманої системи забезпечення фінансової безпеки держави, яка підкріплюється ефективним банківським наглядом, прозорою системою звітності та налагодженою нормативно-правовою базою [3, 31]. Участь держави у створенні такої системи має бути обов’язковою, як у фінансовій формі, так і шляхом наділення страхового органу достатніми повноваженнями на законодавчому рівні. А обов’язкова участь банків забезпечить їй стійкість, відповідність завданням підвищення довіри населення до банків і побудови комплексної системи фінансової безпеки.

Тим часом, з кожним роком все більше країн впроваджують явну систему страхування депозитів як один з механізмів забезпечення фінансової стабільності. За останніми даними Міжнародної асоціації страховиків депозитів IADI, станом на 31 січня 2014 року, 113 країн світу мають явну систему страхування депозитів, з них 80 є членами Асоціації (рис. 1). Ще 40 країн розглядають питання про реалізацію даної системи [4].

Перша в світі система гарантування депозитів з’явилася у США, де в 1934 році була заснована Федеральна корпорація зі страхування вкладів (FDIC) як один з інструментів боротьби з економічною кризою, що почалася в 1929 році (т. з. «Велика Депресія»). Метою її створення було забезпечити державні гарантії депозитам для безпеки заощаджень клієнтів при певних обмеженнях, і їх повернення на першу вимогу. З початку роботи ФКСД жоден вкладник при банкрутстві банку не втратив ні цента зі своїх застрахованих заощаджень.

В Україні система страхування депозитів представлена Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), що був створений у 1998 р. У лютому 2012 року Верховною Радою було ухвалено Закон України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, згідно з яким основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи страхування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. В Україні Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є незалежним державним інститутом – некомерційною організацією, який має право випускати обов’язкові для банків нормативні документи у формі інструкцій, вказівок і правил, а також стандарти. Згідно з українським законодавством керівними органами ФГВФО є адміністративна рада та виконавча дирекція, а місією діяльності Фонду є забезпечення захисту прав і законних інтересів вкладників банків і сприяння стабільності банківської системи України [5].

Питання щодо ефективності вітчизняної системи гарантування вкладів постає особливо гостро в умовах банківської паніки, яка охопила Україну протягом 2014–2015 рр. Вона обумовлена як фундаментальними факторами (загострення політичних та макроекономічних ризиків на тлі спонтанних і несистемних дій регулятора), так і нагнітанням ситуації у ЗМІ, поширенням чуток та часом не зовсім об’єктивних суджень експертів.  Відтік депозитів з банківської системи упродовж 2014 року склав 126 млрд. грн., що становить 29% від загальної суми депозитного портфеля: з них 54,5 млрд. грн. — це відтік депозитів у гривні, і 9 млрд. дол. США — у валюті [6]. Загалом, майже кожен третій українець забрав свій вклад. У 2015 році ця тенденція, хоч і в менших обсягах, але, на жаль, ще зберігається (рис. 2; рис. 3). Довіра населення до банків досягла історичного мінімуму — внаслідок запровадження оподаткування доходів від депозитів, заборони достроково розривати депозитні договори та банкрутства чверті банківських установ.

Через високу недовіру вкладників не тільки до банківського сектору України, а і до діючої вітчизняної системи гарантування депозитів — за рахунок державного гарантування вкладів банківську паніку зупинити не вдалося. Варто зазначити, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з 1998 р. по 2013 р. вивів з ринку 34 банки, а за останні лише два роки 63 кредитні установи. У зв'язку з цим значно зросли обсяги виплат гарантованої суми. За ці 15 років вкладники неплатоспроможних банків отримали 5,8 млрд. грн., а за 2014-2015 роки — вже більше 54 млрд [5]. Для фінансування таких виплат відомство отримує запозичення від держави та активно працює над максимізацією ефективності роботи з активами неплатоспроможних банків.

Безумовно, сьогодні Фонд гарантування вкладів має визначальне значення для відновлення рівноваги в банківському секторі та економічного зростання в країні загалом. Але без подолання системної кризи, оздоровлення вітчизняної банківської системи — цього зробити не вдасться. В перспективі для подальшого розвитку української системи гарантування депозитів необхідно:

• нарощувати капітал Фонду за рахунок активного використання ресурсів для отримання додаткового інвестиційного прибутку;
• встановити диференційований розмір регулярних внесків банків до Фонду відповідно до банківського ризику, враховуючи фінансові активи та можливості кредитних установ;
• зорієнтувати систему на захист інтересів як фізичних, так і юридичних осіб;
• зменшити строк повернення депозитів і встановлення формалізованого терміну;
• забезпечувати постійне поетапне підвищення розміру гарантованих сум відшкодування за рахунок коштів Фонду.

Таким чином, можна зробити висновок, що система страхування депозитів являє собою ефективний інструмент запобігання системних банківських криз, адже дозволяє підвищити довіру вкладників до банківської системи, що в свою чергу знижує стимули до паніки і вилученню депозитів з банків.  А розширення та постійне удосконалення національної системи страхування вкладів має стати одним із головних напрямків роботи як українських науковців, так і представників основних фінансових інститутів України.

Література:

1. Любіч О.О. Моделювання впливу паніки серед контрагентів на ризик ліквідності банку / О.О. Любіч, Г.П. Бортніков, В.О. Ткачук // Збірник наукових праць : Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем, вип. 19. — К: МННЦ ІТіС, 2014. — С. 221-237.

2. Мариев О.С.Эффекты страхования депозитов на устойчивость банковского сектора / О.С. Мариев, Ю.А. Тюрина // Новый университет. Серия «Экономика и право», вип. 9. — 2011. – С. 4-7.

3.Core Principles for Effective Deposit Insurance Systems – Assessment methodology. Basel Committee on Banking Supervision and International Association of Deposit Insurers. Basel: Bank of International Settlements, 2010. 34 p.

4. Офіційний сайт Міжнародної асоціації страховиків депозитів [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.iadi.org/

5. Офіційний сайт Фонду гарантування вкладів фізичних осіб  [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.fg.gov.ua/

6.Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.bank.gov.ua.