Методология и методы социологических исследований - Социологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Суббота, 03.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Социологические науки

Методология и методы социологических исследований
Перешкоди та складності операціоналізації питань про соціальний статус респондента
 
Автор: Дзірквадзе Тімур Малхазович, аспірант кафедри соціології управляння Донецького державного університету управління
 
У соціології соціальний статус індивіда складається із трьох складових — влади, матеріального становища і престижу [1]. Парадокс полягає в тому, що ця загальновизнана теорія до недавнього часу не знаходила застосування в емпіричних дослідженнях, тому що характеристики влади і престижу погано піддаються формалізації.
Що стосується використання соціального статусу респондентів для створення квот для формування вибірки, то основні труднощі виникають на етапі виділення номінацій соціального статусу, його операціоналізації, бо соціальний статус багатошарове та динамічне поняття, яке замикає на собі комплекс соціальних та демографічних характеристик.
Сьогодні стратифікаційні теорії використовуються для концептуального опису професійного статусу. Так, широко відома схема, відповідно до якої професійна приналежність розрізняється по п'яти групах: високоосвічені професіонали; низькоосвічені професіонали, а також службовці, що виконують рутинну роботу; самозайняті люди; робітники високої й низької кваліфікації; некваліфіковані робітники [2]. У пропонованому підході сполучаються дві системи координат: рід діяльності й рівень освіти, тому що між ними існує тісний зв’язок. Але в даній класифікації відсутні такі важливі групи, як пенсіонери, люди, основним родом діяльності яких є навчання - студенти - і непрацюючі люди.
Фонд «Суспільна думка» вивчив можливі труднощі, з якими зіштовхується респондент, працюючи з питанням про його сферу діяльності й займаної посади.
Багато моніторингових служб для питань про соціальний статус або рід діяльності використовують свої типології. Але респондентам не завжди виявляється зрозумілим угруповання декількох сфер діяльності в одному закритті (навіть якщо за таким рішенням лежать певні теоретичні або методичні міркування).
Фонд «Суспільна думка» (далі ФСД) у даній ситуації пропонує розбити тестове запитання як мінімум на два. Однією змінною фіксувати зайнятість респондента, а другу змінну зорієнтувати на специфіку роботи - з відповідними закриттями. Хоча самі автори вказують, що свідомо відмовляються від прийнятої у Фонді «Суспільна думка» формулювання про рід занять: «Який основний рід Ваших занять у цей час?» За гаданою лаконічністю ховається концепт «рід занять», що без пред'явлення закриттів викликає надзвичайно варіативні асоціації. У цьому випадку логічніше не пропонувати респондентові абстрактних семантичних конструкцій і відразу перейти до переліку закриттів. Аналогічний варіант пропонується й С. Садменом і Н. Бредберном, які в категорію «рід занять» відносять питання про спеціальність, а в якості додаткових – про способи оплати праці [2].
Це лише один варіант операціоналізації, що відбиває невелику частину складного концепту. С. Садмен і Н. Бредберн, описуючи специфіку питань про зайнятість і рід занять, приводять десяток питань, зв'язаних множинними переходами й докладними інструкціями інтерв'юерові [2]. Ускладнення інструментарію в цьому випадку більш ніж виправдано: інтерв'юер повинен коректно підвести респондента до перерахування цікавлячих фактологічних даних, а не підтримувати відтворення оцінних ситуативних суджень, «приблизних» відповідей респондента й округлювань, що допускаються інтерв'юером.
У дослідженні ФСД вказується, що, коли респондентові пропонується вибрати найбільш прийнятний варіант із переліку соціальних статусів, людина може зазнавати труднощів, пов'язаних з подвійним виміром посадової стратифікації: влада, що розкладається на складові начальник / підлеглий, і компетенцію – фахівець / виконавець.
До особливостей питання варто віднести ще одну обставину. Варіанти відповідей розташовані таким чином, що створюють уявлення про якусь ієрархію, статусне розташування позицій, одну з яких повинен визначити для себе респондент. Тому для багатьох варіант відповіді, у якому втримується слово «керівник», є таким, що відлякує і, незважаючи на те що респондент є скоріше фахівцем, сусідство цього варіанта в одній позиції з керівною посадою змушує людину вибирати наступний за списком варіант - «службовець, технічний виконавець».
Видимість ординарного рівня виміру - основне джерело помилок у питанні про професійний статус.
Більшість респондентів розглядають професійні досягнення як показник життєвої успішності, а вибір тієї або іншої професії - як можливість самореалізації.
Таким чином, питання про соціальний статус і соціальний стан, що входять у стандартний набір соціально-демографічних характеристик, одночасно є індикаторами соціального самопочуття.
 
Література:
1.Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество / Сорокин П. – М.: Изд. полит. лит., 1992. – 543с.
2.Мануильская К. Тестирование вопросов о профессиональном статусе / Мануильская К., Рогозин Д. // ФОМ. Журнал Социальная Реальность – 2006. – №10. – С. 15-19
3.Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження / Паніна Н.В. – К.: Ін-т соціології НАН України, 1997. - 276 с.
Категория: Социологические науки | Добавил: Administrator (16.10.2012)
Просмотров: 697 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 1
1  
Тема дослідження соціального статусу респондентів є надзвичайно гостро. В Україні більша частина населення живе за межею бідності. При цьому, досить часто це люди освічені, виховані. Але за сучасних економічних та соціальних умов в країні, саме вони стають малозабезпеченими людьми. І це слід враховувати при розробці та інтерпретації опитувань.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]