Социальная психология; психология социальной работы - Психологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Среда, 07.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Психологические науки

Социальная психология; психология социальной работы

Тривожність як функціонально детермінована властивість особистості

Автор: Калюжна Є.М., к. психол. н., Запорізький національний університет

 

На перший погляд, теза щодо “функціональності” тривожності є і так очевидною, щоб її обґрунтовувати, – особливо з огляду на доведений факт, що будь-які перетворення в системі внутрішніх характеристик особистості у процесі її психічної активності завжди функціонально навантажені. Разом із тим, існуючі на сьогодні тлумачення тривожності, як стійкої властивості особистості, зосереджують увагу скоріше на її чинниках і наслідках, аніж на функціональних складових.

Зважаючи на фундаментальне значення тривожності як фактора розвитку особистості, в психології парадоксальним чином бракує досліджень, спрямованих на визначення тих структурних детермінант генези особистісної тривожності, що є носіями її функціонального значення. Відсутність досліджень, у яких здійснюється спроба експлікації та якісного аналізу функцій тривожності на всіх рівнях психічного функціонування особистості, не дозволяє сформувати цілісного уявлення про сутність феномену тривожності як інтегральної особистісної властивості, оскільки не враховуються усі аспекти досліджуваного явища.

Тому ми вважаємо, що феномен особистісної тривожності потребує концептуальної “реабілітації”, окреслюючи тим самим коло конкретних дослідницьких завдань. На наш погляд, “якість” тривожності евристично корисно розглянути не в контексті категорій “норма–патологія”, а як показник ефективності психологічного функціонування особистості та особливостей її індивідуального розвитку. Вбачаючи у кожному прояві тривожності “акцію” та “реакцію” одночасно, ми керуємось необхідністю дослідити особистісну тривожність на предмет наявності в ній певних позитивних складових.

Фокусуючи свій інтерес на функціональному аспекті генези тривожності, ми посилаємось на теоретичне положення Б.С.Братуся (1997) стосовно того, що будь-яке психічне утворення можна проаналізувати на трьох рівнях його функціонування: психофізіологічному, індивідуально-психологічному та особистісному. У першому випадку йдеться про нейрофізіологічне забезпечення психічної діяльності; у другому – про здатність особистості винаходити і застосовувати засоби реалізації існуючих у неї прагнень; у третьому – про особистісні цінності, якими зумовлюється якість смислових відносин особистості з найважливішими сферами її життєдіяльності.

Керуючись необхідністю створення концептуальної моделі функціональної  організації тривожності, представленої інтегральною сукупністю її функціональних детермінант, ми спираємось на фундаментальні положення про структуру особистості та її взаємозв’язки з діяльністю (О.М.Леонтьєв, К.К.Платонов, С.Л.Рубінштейн), системний підхід до вивчення особистості як активного суб’єкта життєдіяльності  (Б.Г.Ананьєв, Г.О.Балл, М.Й.Боришевський, Г.С.Костюк, Б.Ф.Ломов, В.Ф.Моргун, Т.М.Титаренко), теорію і практику психолого-педагогічного дослідження (Л.Ф.Бурлачук, С.Д.Максименко).

Першочергове значення у контексті дослідження генези тривожності набуває вихідне положення діяльнісного підходу,  згідно з яким “якісність” та активуючий потенціал психічних утворень, їх можливості в усвідомлюваній регуляції діяльності особистості визначаються (розкриваються й обмежуються) діапазоном та ієрархією її цінностей і потреб. Апелюючи до функціонального аспекту тривожності, ми виходимо з того, що функції особистісної тривожності (на психофізіологічному, індивідуально-психологічному та особистісному рівнях), якщо розглядати їх в якості складових її внутрішньої структури, предстають функціональними детермінантами динамічної інтеграції цієї структури у стійкий функціональний патерн, тобто – її системоутворюючими факторами.

Представляючи структуру тривожності як інтегративну сукупність її функціональних детермінант, ми засновуємося на тому, що психологічний механізм тривожності як функціонально-детермінованого утворення розгортається у межах діяльнісної тріади “мета – зусилля – результат”.

Ґрунтуючись на позиціях структурного детермінізму і системно-генетичного аналізу (Г.О.Балл, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, О.П.Саннікова, В.А.Семиченко, Л.В.Сохань та ін.), ми визначаємо особистісну тривожність як інтегральну функцію адаптаційної самоактивізації, доцільність, цілеспрямованість і результативність якої виступають якісними показниками (критеріями) ефективності психологічного функціонування особистості. Припускаючи, що індивідуальний рівень тривожності особистості детермінується і підтримується ступенем її адаптаційної самоактивізації, ми вважаємо продуктивним шляхом попередження дезадаптації не зниження надлишкового активаційного потенціалу тривожності, а доцільне його спрямування.

На підставі узагальнення, можемо підсумувати, що особистісна тривожність як психологічний феномен є складним функціонально-детермінованим утворенням, що фіксується на психофізіологічному, індивідуально-психологічному та особистісному рівнях психічної активності та демонструє схильність особистості до антиципації найбільш релевантних її самооцінці “загроз”.

 

Література:

  1. Калюжна Є.М. Місце і значення тривожності в “екології” психічного ландшафту особистості / Є.М.Калюжна // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки: Зб. наук. праць. – К., 2005. – №7(31).–С.65-70.
  2. Калюжна Є.М. Психологічний механізм тривожності як функціонально-детермінованої властивості особистості / Є.М.Калюжна // Психологія: Вісник ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. – Харків: ХНПУ, 2009. – Вип. 32. – С. 127-135.
Категория: Психологические науки | Добавил: Administrator (25.09.2015)
Просмотров: 258 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]