Социальная психология; психология социальной работы - Психологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 04.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Психологические науки

Социальная психология; психология социальной работы

Психологічні механізми здійснення особистісного вибору людини

Автор: Калюжна Є.М., к. психол. н., Запорізький національний університет

 

Проблема особистісного вибору завжди була для психології актуальною, – на сьогоднішній день її дослідженню присвячено величезну кількість вітчизняних наукових праць (Г. О. Балл, І. Д. Бех, М. Й. Боришевський, С. Д. Максименко, В. В. Рибалка, О. П. Саннікова, Л. В. Сохань, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко, Н. В. Чепелєва, Н. Ф. Шевченко та ін.), проте, незважаючи на ґрунтовність розробки цього питання, інтерес до нього не вщухає.

Свого часу грецький філософ Аристотель висловлював думку про те, що людина, зіштовхнувшись із проблемою вибору між рівноцінними речами або вчинками, вагається найдовше, не знаючи, чому віддати перевагу. Пізніше французький філософ Жан Буридан розвинув цю теорію і для наочності навів приклад про віслюка, який, перебуваючи на рівній відстані між двома однаковими оберемками сіна, наражається на небезпеку померти з голоду, тому що через свою нерішучість не може віддати перевагу жодному з них. Власне, сам Жан Буридан розглядав проблему вільного вибору з позиції морального детермінізму – що людина, зіштовхнувшись із вибором, має обирати сторону більшого добра.  А взагалі, свобода вибору – від часів Сократа і до сьогодні – це питання про те, чи спроможні люди самостійно керувати своїми виборами, рішеннями і вчинками.

На думку вітчизняних вчених, вибір є гносеологічною процедурою, тобто, обирати людина може лише з відомих їй більш-менш імовірних варіантів дій (Т.М.Титаренко, 2003). Цю позицію відстоюють і зарубіжні автори, зокрема, П.Фресс (1981) вважав, що, чим багатший у людини досвід, тим більше можливостей перед нею відкриваються. У просторі альтернатив присутні такі, що ведуть людину до її мети, а також ті, що віддаляють від неї. Простір вибору людини обмежується тією частиною її можливостей, яку вона потенційно здатна пізнати.

Зробити вибір – значить вирішити, яка з чисельності об`єктивно існуючих альтернатив максимально відповідає досягненню мети і буде перетворена на дійсність. Розглядаючи конфлікт позитивно-негативних можливостей, Ф.Б.Березін (1988) визначав його як конфлікт між шляхом і результатом, виокремлюючи два його різновиди. Сутність конфлікту «аверсія–апетенція» полягає у співіснуванні потреби досягти бажаного результату та потреби уникнути пов`язаних із ним небажаних переживань, яка може задовільнитись лише за умови відмови від результату. При наявності конфлікту «апетенція–аверсія», потреба реалізується безпосередньо через певну бажану форму поведінки, наслідки якої мають передбачуваний, хоча й віддалений, небажаний  результат.

Здійснюючи вибір, людина прагне, щоб він був правильним і розумним. Звісно, що оптимальне рішення в одних умовах може не бути таким в інших. Та якщо є критерії оцінки, вибір здається досить легким: робити треба те, що добре, нормально і правильно. Проте, уявлення людини про найкращий вибір, відповідно до яких вона приймає рішення, не завжди співпадають з уявленнями інших. Крім того, люди використовують різні стратегії вибору, при тому, що тактику, за правилом, визначає конкретна ситуація. Єдине, що не викликає сумнівів – це те, що будь-яка оцінка є суб`єктивною та залежить від конкретної оцінної позиції [2].

Культивація цінності успіху і престижу в сучасному соціумі настільки інтенсивна, що є підстави припустити: конкурентоспроможність особистості – домінуюча мета нашого суспільства. Але, тією мірою, якою людина обирає нестійкий, залежний від успіху критерій самоцінності, посилюється і відчуття безпорадності та незахищеності. До того ж, соціально прийнятним способом позбавлення від цих відчуттів, як відомо, є подвоєння Я-зусиль задля досягнення бажаного успіху. На жаль, цей шлях більше схожий на «хибне коло», при цьому, часто зусилля людини не приводять її до результату, на який було розраховано, а ціна досягнутого виявляється набагато більшою від запланованої [1].

Слід погодитись із тим, що в умовах протистояння амбіцій та амуніцій, потреб і можливостей, дій та наслідків, однією з головних підстав для душевного дискомфорту стають побоювання опинитись «не на висоті». І, звідки б не надходила загроза, обрана людиною мета сама собою провокує тривогу, оскільки стосується саме тих цінностей, що мають значення для гідності, престижу й існування людини як особистості.

Підсумовуючи, ще раз наголосимо, що особистісний вибір є незмінним атрибутом усього життєвого шляху; це суб’єктивний процес і результат мотивованого пошуку, диференціації пріоритетів, аналізу та виокремлення «найпридатнішої» з об’єктивно існуючих альтернатив. Життя людини, як певна послідовність її особистісних виборів, рішень і вчинків, несе в собі важливий інформаційний зміст щодо ціннісних орієнтирів особистості та стратегій її взаємодії зі світом.

 

Література:

  1. Калюжна Є.М. Особистісний вибір дорослими і дітьми ціннісних можливостей і альтернатив у динамічному просторі життя / Є.М.Калюжна // Вікові особливості формування інтелекту: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 24 березня 2011р. – Київ: ІОД, 2011. – С. 57-61.
  2. Калюжна Є.М. Психологічні аспекти об`єктивації особистісного вибору людини / Є.М.Калюжна // Психологія професійної безпеки особистості: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 20-21 березня 2015 р. – Луцьк, 2015. –  С. 38-41.
Категория: Психологические науки | Добавил: Administrator (24.08.2015)
Просмотров: 309 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]