Социальная психология; психология социальной работы - Психологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 02.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Психологические науки

Социальная психология; психология социальной работы

Танцювально-рухова терапія в роботі з подружніми парами

Автор: Тарасенко Діна Олегівна, студентка Запорізького національного університету

 

Наук. кер.: канд. психол. наук, доц. Паскевська Ю.А.

 

Для кожної людини шлюб є середовищем розвитку, побудови стосунків, важливий простір організації особистого досвіду, це постійна психотерпія двох особистостей, процес змін, в якому кожен має поступитись своїми правами в обмін на можливість належати парі [2]. А творча діяльність є могутнім засобом зближення людей, що передбачає собою атмосферу довіри, самовираження та сприяє усвідомленню та адекватній оцінці своїх почуттів, спогадів, переживань. Тому арт-терапія є унікальною можливістю не тільки для діагностики стосунків в парі, а ще й для їх гармонізації.

Танцювально-рухова терапія — це вид арт-терапії, яка зараз в Україні знаходиться на стадії становлення, але розвивається дуже інтенсивно, тому що її методи близькі до ментальності українців, для яких більш характерне емоційно-образне переживання, ніж раціональне вирішення проблем [1].

К. Закс - засновник психологічного підходу до танцю вважає, що «танець складають не окремі розрізнені рухи, а рухи, насамперед, виражають всю сутність індивідуума»  [3, 13].

Танцювально-рухова терапія досягла свого лікувального ефекту  завдяки вивченню А.Лоуеном способів вивільнення напруги у фізичних рухах та дослідженням В.Райха про роль тіла в емоційному розвитку.

Юнгіанський аналітик та танце-терапевт Дж. Смолвуд вважає що «танце-рухова терапія може слугувати мостом між світом свідомості та підсвідомостію» та виділяє три компоненти  терапевтичного процесу:

1.Усвідомлення (почуттів, образів, частин тіла, невербальних повідомлень)

2.Збільшення виразності рухів (розвиток гнучкості, спонтанність, різноманітність елементів рухів, визначення кордонів своїх рухів та їх розшірення)

3.Аутентичний рух (імпровізація, яка йде від внутрішнього відчуття та включає в себе досвід переживань та почуттів) Для подружньої пари - це може бути контактною імпровізацією, де за зміщенням точки контакту між тілами партнерів, відбувається пошук взаємних просторових траєкторій при взаємодії з вагою тіла партнера. Спонтанний рух здійснюється за допомогою відчуттів партнерів, їх бажанням зберігати чи не зберігати фізичний контакт і продовжувати пошук взаємної опори [5].

З точки зору психології, танець — це  елемент спонтанної невербальної поведінки людини та пусковий механізм процесів інтерпретації в спілкуванні, є показником емоційного стану партнерів. За допомогою танцю можна створити образ партнера по танцю, продіагностувати сформовані стосунки між партнерами та їх зміни [4].

На наш погляд, найважливішою ціллю в роботі з подружньою парою є розвиток її членів як суб'єктів невербального спілкування, дослідження та усвідомлення склавшихся стоснуків. Це може конкретизуватися у таких задачах: усвідомлення подружжям власного танцювально-експресивного репертуару, пов'язаного з певними патернами у стосунках, розвиток цього репертуару за рахунок розширення і розвитку танцевально-експресивного репертуару, стимулювання активності та ініціативи у встановленні й підтримці стосунків, відрегуванням негативних почуттів та виникненням позитивних почуттів за рахунок ритмічної активності та кінестетичної емпатії.

Б. Мікумс в своїх дослідженнях знайшла кореляцію між «копіюванням» рухів в парі та взаємною ідентифікацією, між «ритмічною синхронністю рухів» та рівнем емпатії [6].

Реалізацію цілей та задач у танцювально-руховій терапії можна досягти за допомогою таких методичних прийомів як цілеспрямований вибір музики та теми танцювальної вправи, експериментуванням з рухом, робота з « м'язовим панциром » та використовуючи переважно спонтанний неструктурований танець для самовираження та вираження стосунків [7]. Також танцювально-рухову терапію можна застосовувати не тільки в кабінеті психолога, а і за його межами, подружні пари можуть виконувати завдання самостійно, танцювати та проявлятися спонтанно у танці.

Отже, можна зробити висновок, що у сучасній танцювально-руховій терапії відбуваєтся перенос акценту зі застосування танцю як засобу психофізичної регуляції на його використання як засобу встановлення, підтримки та корекції стосунків. Використання танцювально-рухової терапії в роботі з подружніми парами трансформує рух у комунікацію та дає можливість створення довірливих стосунків, тілесної інтеграії, координації та самовираження партнерів.

 

Література:

1.Вознесеньска О.Л. Арт-терапія в роботі практичного психолога: Використ. арт-технологій в освіті / О.Вознесенська, Л. Мова. - К.:Шк.світ, 2007. - 120 с.

2.Діденко С.В. Психологія сексуальності і сексуальних стосунків: навчальний посібник К.: Інститут післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченко. 2003 — 321 с.

3.Королева Э.А. Ранние формы танца.— Кишинев, 1977.

4.Нікітін В.М. Психологія тілесного свідомості. Москва: Алтей, 1998. 488с.

5.Пасынкова, Н.Б. Влияние музыкального движения на эмоциональную сферу личности / Н.Б Пасынкова // Психологический журнал. – 1993. – № 4.С.142–146.

6.Мееkums В. Тhe Love Bugs: Dance Movement Therapy in a Family Service Unit. //Ор. cit.— Р. 18-38.

7.Фейдимен Д., Фрейгер Р. Вильгельм Райх и психология тела // Личность и личностный рост. Выпуск 2.— М., 1992.

Категория: Психологические науки | Добавил: Administrator (27.05.2015)
Просмотров: 337 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]