Педагогическая и возрастная психология - Психологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Понедельник, 05.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Психологические науки

Педагогическая и возрастная психология

Толерантність як умова успішної міжособистісної взаємодії

Автор: Заїка Ліна Миколаївна, студентка Київського університету імені Бориса Грінченка

 

Проблема толерантності охоплює всі сфери суспільного життя. У сучасному світі існує проблема налагодження сприятливих взаємостосунків між людьми в сім`ї, на роботі, в навчанні. Потреба бути зрозумілою, почутою, шанованою є однією з найбільш значущих для кожноїособистості. Особливо важливо це для представників юнацького віку, характерною особливістю соціальної ситуації розвитку яких є розширення комунікативних зв`язків, збагачення індивідуального досвіду, вправляння в нових способах взаємодіяльності з іншими людьми.

Однією з необхідних умов успішної міжособистісної взаємодії є прояв толерантності, вивчення якої і стало предметом нашого наукового інтересу.

Проблема толерантності є однією з найбільш актуальних в сучасному світі, дослідженням якої займаються О. Г. Асмолов, М. С. Мириманова, Г. У. Солдатова, М. І. Рожков та ін.

Першим міжнародно-правовим документом, в якому розкривається суть толерантності, є проголошена та підписана ЮНЕСКО 16 листопада 1995 р. Декларація принципів толерантності, в якій зафіксовані головні рівні упровадження принципів толерантності: особистісний,  державний, соціальний.

На особистісному рівні толерантність або терпимість означає повагу, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів проявів людської індивідуальності [1].

Поняття толерантності розглядається у філософії, соціології, медицині, педагогіці, психології та інших науках. Наприклад, у культурологічному сенсі толерантність розглядається, насамперед, як повага і визнання рівності, відмова від домінування і насильства, визнання багатомірності й різноманіття людської культури, норм поведінки тощо [4, 313].

До психологічної лексики даний термін увійшов порівняно недавно, але при цьому достатньо зміцнився як в рамках психології особистості, так і в рамках соціальної, політичної та етнопсихології.

Поняттятолерантності походить від лат. tolerantia – терпіння – відсутність або послаблення реагування на якийсь несприятливий фактор у результаті зниження чутливості до його впливу. Наприклад, толерантність до тривоги проявляється у підвищенні порогу емоційного реагування на загрозливу ситуацію, а ззовні – у витримці, самовладанні, здатності тривалий час переносити несприятливі впливи без зниження адаптивних можливостей [3,401–402].

Дане визначення характеризує сутність поняття в особистісному плані. У соціальній психології сьогодні інтенсивно вивчається толерантність у сфері міжособистісних стосунків у групі та організації, що виражається у прагненні проаналізувати можливі шляхи уникнення міжособистісного конфлікту за рахунок пошуку конструктивного компромісу й адекватного розподілу відповідальності за наслідки спільних дій.

Ми хочемо звернути увагу на аналіз поняття толерантностісаме в міжособистісному аспекті. Толерантність в цьому контексті – готовність людини вийти за межі обмеженого кола «своїх» (які відрізняються від «інших» за будь-якою ознакою – національністю, вірою, соціальним походженням, віком тощо) назустріч рівнозначущих, «рівнорізних» людських світів. У цьому вимірі основною внутрішньоособистісною умовою толерантності є розуміння природності й неминучості відмінностей між людьми і готовність поважати ці відмінності, а також визнання прав і свобод кожної людини, здатність до співіснування з іншими людьми, до вступу з ними в ненасильницькі форми взаємодії, готовність і здатність до діалогу.

У науковий психологічний обіг саме поняття «толерантність» було введене Г. Олпортом. Спираючись на дослідження інших психологів, які займалися проблемами авторитаризму і тоталітаризму, він виокремив цілу низку істотно значущих, з точки зору розуміння толерантності як соціально-психологічного явища, факторів [2].

Згідно уявлень Г. Олпорта, здатність до толерантності або інтолерантності формується в ранньому дитинстві. Психолог був переконаний, що толерантні діти виростають в сім’ях з атмосферою прийняття. «Їх люблять і приймають незалежно від того, що і як вони роблять. Покарання в таких сім’ях ніколи не бувають надто суворими або непослідовними, і дитина не змушена щохвилини придушувати свої імпульси з метою уникнення «батьківського гніву»» [2].

Необхідно відмітити, що Г. Олпорт виокремлював три види толерантності:

  1. толерантність як систему установок, пов’язаних з етнічними та расовими відмінностями;
  2. толерантність як рису характеру;
  3. конформну толерантність [2].

З точки зору етнічних установок, толерантний індивід, згідно Г. Олпорту, виходить з того, що «всі люди рівні: групова приналежність у більшості випадків не має значення».

Толерантність як риса характеру означає поважне ставлення її носія до людей самих по собі (прояв поваги до стилів життя, поціновування групових відмінностей з естетичної точки зору, знаходження їх цікавими та стимулюючими тощо). Толерантність як риса характеру вплетена в позитивний погляд на життя.

При зіставленні цих двох видів толерантності, як вони описані Г. Олпортом, більш привабливо виглядає саме толерантність як риса характеру, оскільки вона не замикається на расових і міжетнічних проблемах і охоплює ширше коло соціально-психологічних явищ.

Що стосується так званої конформної толерантності, то вона, навряд чи є толерантністю, оскільки у тих суспільствах, де люди дотримуються ідеї рівності, вони виходять із групових норм і є конформістами .

Отже, аналізуючи погляди Г. Олпорта, можна з упевненістю сказати, що толерантність або інтолерантність особистості має пряму залежність від особливостей її психосоціального розвитку в дитинстві та отроцтві. Крім  того, існують різні види толерантності, які перебувають у взаємозв`язку одне з одним. Навіть в рамках психологічної науки  поняття толерантності є доволі складним і широким, Проте ми вважаємо, що варто спробувати вивчити, чи здатна сучасна молодь до проявів толерантності.

З цією метою зі студентами 1-го курсу напряму підготовки «Філологія (іноземна) нами було проведено дослідження за допомогою експрес-опитувальника «Індекс толерантності» (Г. У. Солдатова, О. А. Кравцова, О. Є. Хухлаєв, Л. А. Шайгерова). Молодим людям у кількості 61 особипропонувалося висловити ступінь згоди (незгоди) із запропонованими твердженнями. Тестування дозволило визначитирівнірозвиткузагальної, етнічної, соціальноїтолерантності, а такожтолерантності як рисиособистості. Отриманірезультати представлені на Рис.1.

Рис. 1. Результати дослідження толерантності студентів

За результатами тестуваннявидно, що у більшості студентів за всіма 4-ма шкалами переважає середній рівень толерантності. За поданим графіком ми бачимо, що значно більший відсоток досліджуваних (53 %) мають високий рівень етнічної толерантності, порівняно з тією самою позицією за шкалою соціальної толерантності (4 %).Можемо зробити припущення, щосучасні студенти толерантніше ставляться до представників інших етнічних груп, мають позитивніші установки в сфері міжкультурної взаємодії. Щодо ставлення молоді до різних соціальних груп (меншин, злочинців, людей з тими чи іншими вадами), а також установок особистості по відношенню до певних соціальних процесів, то тут студенти виявилися менш терпимими.

Вважаємо, що такі результати переконливо доводять, що значущість розвитку саме міжособистісної толерантності у сучасних студентів видається більш актуальним завданням на сьогоднішній день, аніж спрямування на подолання в молоді тих чи інших етнічних стереотипів.

Досить показними для нас виявилися результати, отримані за шкалою «Риса особистості», оскільки саме вона дає змогу побачити, наскільки особистісні риси, установки та переконання визначають ставлення особистості до навколишнього світу. Як видно з Рис. 1 лише 5 % опитаних мають високий рівень розвитку толерантності як риси особистості, що свідчить про недостатню сформованість сталих особистісних характеристик, необхідних для ефективної міжособистісної взаємодії.

Отже, проведене зі студентами дослідження показало, що молоді люди більш поблажливі та лояльні до представників інших національностей та культур, аніж до людей, які мають ті чи інші соціальні проблеми, не є «зручними» у взаємодії», тому вважаємо за доцільне провести більш глибоку діагностику саме соціального аспекту толерантності. Крім того, доцільно простежити динаміку прояву толерантності у студентів різних курсів.

 

Література:

  1. Декларация принципов толерантности [Електронний ресурс] http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_503.
  2. Кондратьев М. Ю. Азбука социального психолога-практика / М.  Ю. Кондратьев, В. А. Ильин. – М. : ПЕР СЭ, 2007. – 464 с.
  3. Психология. Словарь / Подобщ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского.  – М. : Политиздат, 1990. – 494 с.
  4. Садохин О. П. Культурология. Теориякультуры: учеб. пособие для вузов / О. П. Садохин, Т. Г. Грушевицкая – М. : ЮНИТИ – ДАНА, 2004. – 365с.
Категория: Психологические науки | Добавил: Иван155 (22.04.2014)
Просмотров: 645 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 5.0/5
Всего комментариев: 2
2  

Толерантність, котра не ґрунтується на самоусвідомленні (само ідентичності), не варта нічого. Не можливо виховувати повагу до представників іншої національності, раси, носіїв інших мов, релігії без поваги, любові до своєї країни, мови, культури, віри. Адже це буде просто сприйняття, котре не має під собою глибинних рис, духовного усвідомлення. Розглянемо найпримітивніший приклад, деяким людям, навіть, складно усвідомити, що є ті, хто носить окуляри, то, що їм чи їм подібним вести війська в чужу країну?

1  
В свете последних событий: «Лучше плохой мир, чем хорошая война», поэтому было бы неплохо, если бы у людей хотя бы комформная толерантность срабатывала. Что же касается лучшей формы проявления толерантности, а именно такой, которая является чертой характера, то верно замечено все начинается с семьи, а поддерживается детским садом, школой и институтом. Сложно начинать перевоспитывать студентов. Это практически сформированные личности, но их психика сильно подвержена разным течениям и внушению.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]