Педагогическая и возрастная психология - Психологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Суббота, 03.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Психологические науки

Педагогическая и возрастная психология
Взаємозв’язки та розмежування між поняттями „цінність” та „ціннісні орієнтації”
 
Автор: Харланова Тетяна Миколаївна, психолог військової частини А4368, здобувач кафедри психології РВНЗ „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта)
 
У працях багатьох сучасних дослідників висвітлення цінностей відбувається з того чи іншого боку, що призводить до появи супутних категорій, таких як „ціннісні орієнтації”, „ціннісні уявлення”, „ціннісні пріоритети” тощо. [8]
В сучасних дослідженнях, зокрема, в роботах Б. Братуся, Г. Залеського, Е. Головахи, Г. Будинайте, С. Бубнової, Т. Корнилової та ін. [2;4;6;9;10], цінності розглядаються як складна ієрархічна система, що займає важливе місце в структурі особистості та світоглядній структурі свідомості, виконуючи функції регулятора активності людини.
Ч. Морріс (С. Моrris) розрізняв цінності оперативні (діючі) й усвідомлювані, не користуючись поняттям „ціннісні орієнтації” [12], К. Клакхон (К. Kluckhohn) же визначає цінності як аспект мотивації, а ціннісні орієнтації – як певні концепції [11]. М. Рокич (M. Rokeach) називає переконання, що діагностуються за допомогою його відомого методу прямого ранжирування, цінностями, а у вітчизняній і російській літературі ті ж показники здебільшого інтерпретуються в поняттях ціннісних орієнтацій [13].
Психолог Д. Леонтьєв [5] у такий спосіб пропонує компроміс між „цінностями” й „ціннісними орієнтаціями”. Він співвідносить базове поняття „цінності” із трьома різними групами явищ, формуючи уявлення про три форми існування цінностей, що переходять одна в іншу: 1) суспільні ідеали – вироблені суспільною свідомістю й присутні у ній в узагальнених уявленнях про досконалість у різних сферах громадського життя; 2) предметне втілення цих ідеалів у діяннях або здобутках конкретних людей; 3) мотиваційні структури особистості („моделі належного”), що спонукають її до предметного втілення у своїй діяльності суспільних ціннісних ідеалів.
Ці три форми існування цінностей переходять одна в іншу. Дослідник пропонує таку схему реалізації цих переходів. На його думку, суспільні ідеали засвоюються особистістю і як „моделі належного” починають спонукати її до активності, у процесі якої відбувається їхнє предметне втілення; предметно ж втілені цінності у свою чергу стають основою для формулювання суспільних ідеалів. І це є нескінченним процесом. Психологічна модель будови й функціонування мотивації людини й її розвитку в процесі соціогенезу конкретизує розуміння особистісних цінностей як джерел індивідуальної мотивації, функціонально еквівалентних потребам. Особистісні цінності формуються в процесі соціогенезу, досить складно взаємодіючи з потребами [5].
Сучасні дослідники, незважаючи на багатогранність понять „цінності” та „ціннісні орієнтації”, роблять спроби логічного обґрунтування їх змістової сутності та динаміки розвитку. Зокрема, М. Слюсаревський визначає цінності як абстрактний і об’єктивований феномен внутрішнього життя, натомість ціннісні орієнтації – це процесуальний феномен, ближчий до дії, акту, аніж до якогось стабільного стану. Під таким кутом зору ціннісні орієнтації можна розглядати як суб’єктивний образ культурних цінностей, тобто специфічно засвоєну цінність у відповідності до індивідуального досвіду особистості. Окрім цього, як зазначає дослідник, ціннісні орієнтації відіграють роль своєрідної опосередковувальної ланки між цінностями як можливими орієнтирами загальноабстрактного характеру і конкретикою життєвих цілей, постають у ролі механізмів регуляції соціальної поведінки [7].
„Цінність – це не будь-який знаний зміст, здатний стати мотивом, а лише такий, який ставши реальним мотивом, спонукає до зростання й удосконалення особистості” [3, с. 50].
Для здійснення теоретичного аналізу взаємозв’язків та розмежувань між поняттями „цінність” та „ціннісні орієнтації” значущою є концепція             Б. Ананьєва, на думку якого центром дослідження для багатьох наук є ціннісні орієнтації груп і особистості, спільні цілі діяльності, життєва спрямованість або мотивація поведінки людей. Для психології цей центр духовного розвитку особистості, на думку вченого, виступає як цілісна сукупність або система свідомих ставлень особистості до суспільства, групи, праці, самої себе (В. М’ясищев), взаємозв’язок смислу і значення                        (О. Леонтьєв), динаміка установки (Д. Узнадзе, О. Прангішвілі та ін.), моральні позиції і мотиви поведінки особистості (Л. Божович). Всі ці різноманітні характеристики особистості утворюють суть її внутрішнього світу і суспільної поведінки, спрямованої на засвоєння і відтворення цінностей життя і культури. В. Тугаринова щодо того, що „… окрема людина може користуватися лише тими цінностями, які є в її суспільстві. Тому цінності життя окремої людини відображають суть цінностей суспільного життя, яке її оточує. Спрямованість на ті чи інші цінності утворює її ціннісні орієнтації [1, с. 252]. Погоджуючись у цілому з цією думкою як загальною тенденцією існування суспільства, все ж таки вважаємо. цю точку зору не можна абсолютизувати. Прогрес людства, стан цивілізації у цілому значною мірою визначався саме здатністю окремих людей до ціннісної трансцендентності, виходу за межі тих цінностей, що нормативно задаються суспільством.
Попри розходження між різними підходами у психології, цінності і ціннісні орієнтації розуміються як значущі компоненти структури особистості, що формуються у процесі її соціалізації та виражають спрямованість на регулювання діяльності та поведінки.
 
Література:
1. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания / Б.Г. Ананьев. – [31е изд.]. – СПб.: Питер, 2001. – 288 с.
2. Бочелюк В.Й. Дозвіллєзнавство: [навч. посібник] / В.Й. Бочелюк, В.В. Бочелюк. – К.: ЦУЛ, 2006. – 208 с.
3. Василюк Ф. Е. Психология переживаний (анализ преодоления критических ситуаций) / Ф. Е. Василюк. – М.: Изд. - Моск. Ун-та, 1984. – 200с.
4. Головаха Е.И. Интегральный индекс социального самочувствия: конструирование и применение социологического теста в массовых опросах / Е.И. Головаха, Н.В. Панина. – К.: ИСНАНУ, 1997. – 64 с.
5. Леонтьев Д.А. Ценностные представления в индивидуальном и групповом сознании: виды, детерминанты и изменения во времени / Дмитрий Алексеевич Леонтьев // Психологическое обозрение. —1998. — N 1. — С. 13 — 25.
6. Молчанов С.В. Особенности ценностных ориентаций личности в подростковом и юношеском возрастах / С.В. Молчанов // Психологическая наука и образование. – 2005. – N 3. – С. 16–25.
7. Основи соціальної психології: навчальний посіб. / За ред. М.М. Слюсаревського. – К.: Міленіум, 2008. – 495 с.
8. Плахов В. Д. Западная социология. Исторические этапы, основные школы и направления развития (XIX—XX вв.): [Учебное пособие] / Плахов В. Д. — СПб.: Издательство РГПУ им. А. И. Герцена, 2000. —156 с.
9. Социальная психология личности в вопросах и ответах: [учебное пособие / под ред. В.А. Лабунской]. – M.: Гардарики, 1999. – 397 с.
10. Яницкий М.С. Ценностные ориентации личности как динамическая система / Яницкий М.С. – Кемерово: Кузбассвузиздат, 2000. – 204 с.
11. Kluckhohn C. Toward a Compression of Value-Emphases in Different Cultures. In: Whites L.D. (ed.). The State of the Social Sciences. Chicago: University of Chicago Press, 1956, рр. 116 м- 132
12. Morris Ch.W. Varieties of Human Value. Chicago: Univ. of Chicago Press, 1956122
13. Rokeach M. The nature ofhuman values. - N.Y., Free Press, 1973
Категория: Психологические науки | Добавил: Administrator (23.07.2013)
Просмотров: 577 | Комментарии: 3 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 3
3  
Мені здається, що поняття цінності, як і ціннісної орієнтації настільки глобальні поняття, що розходження у концепціях різних вчених не стільки заперечуюсь одне одну, скільки доповнюють, розкривають повний зміст цих понять. Повністю згідна з останньою думкою автора, від набору цінностей, а також від ціннісної орієнтації особистості залежить якість її життя.

2  
Видимо ценность является основой и стимулом для развития ценностных ориентаций, поскольку в этих ценностях развивается некое начало. Наверняка, ценности человека проявляются через конкретные способы, действия, методы, концепции, что в свою очередь и являются ценностными ориентациями личности человека.

1  
Как раз ценностные ориентации отдельных харизматических личностей, у которых они в корне отличаются от общепринятых в обществе и являются эволюционным вариантом изменения норм и поведения в социуме.
Если бы все были с одинаковыми ценностями, то не было бы развития и движения. Хотя развитие может быть и регрессивным.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]