Педагогическая и возрастная психология - Психологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 02.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Психологические науки

Педагогическая и возрастная психология
Соціально-психологічні умови попередження агресивної поведінки підлітків
 
Автор: Пирлик Марина Анатоліївна, аспірант Бердянського державного педагогічного університету
 
Агресивна поведінка підлітків багато років вважається актуальною проблемою серед психологів та педагогів. Останнім часом спостерігається сплеск насилля серед молоді, тому науковці аналізуючи дослідження попередників (А. Бандура, Р. Берон, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, І.С. Кон, Н.Ю. Максимова, Р.С. Немов, М. Раттер. А.О. Реан, Р. Уолтерс, Д.І. Фельдштейн, А. Фрейд, І.А. Фурманов, та ін.), шукають більш ефективні способи профілактики та корекції агресивної поведінки.
Мета нашої статті – сформулювати соціально-психологічні умови попередження агресивної поведінки підлітків.
Психологічна допомога має два головних напрямки: психологічна превенція (попередження, психопрофілактика) і психологічна інтервенція (подолання, корекція, реабілітація). Сучасні дослідження підтверджують ефективність домінуючого впливу засобів профілактики в комплексному поєднанні з іншими формами роботи [1].
Умовами успішної профілактичної роботи Н.Ю. Максимова вважає її комплексність, послідовність, диференційованість, своєчасність. Остання умова особливо важлива у роботі з особистістю, що активно формується, наприклад, з підлітками [3].
Всесвітня організація охорони здоров’я профілактичні заходи поділяє на три рівні: первинна – це попередження негативного впливу звичок соціального середовища, формування таких моральних переконань, які виключають і витісняють саму можливість девіантної поведінки; вторинна профілактика полягає у виявленні груп, які найбільш вразливі до девіацій; третинна профілактика спрямована на передбачення процесу хвороби, вирішує такі спеціальні задачі, як лікування нервово-психічних розладів, які супроводжуються порушеннями поведінки, також вона може бути спрямована на попередження рецидивів у особистостей з вже сформованою девіантною поведінкою.
Різні форми психопрофілактичної роботи пропонує використовувати у роботі психологічної служби В.В. Рибалка.
Перша форма – організація соціального середовища. Впливаючи на соціальні фактори можна запобігти небажаній поведінці особистості: створення негативної суспільної думки відносно поведінки що відхиляється; соціальна рекламу, що сприяє формуванню установок на здоровий спосіб життя, спеціальні програми, виступи кумирів молоді, спеціально підібрані кінофільми. Вплив може бути спрямований на суспільство вцілому або на конкретну сім’ю, соціальну групу (школа, клас), конкретну особистість.
Друга форма психопрофілактичної роботи – інформування (лекції, бесіди, поширення спеціальної літератури або відео- і телефільмів). Сутність підходу полягає у спробі впливу на когнітивні процеси особистості з метою підвищення її здібностей до прийняття конструктивних рішень.
Третя форма – активне соціальне навчання соціальноважливим навичкам. Така модель зазвичай реалізується у формі групових тренінгів, а саме:
1) тренінг резистентності (стійкості) до негативного соціального впливу (під час тренінгу змінюються установки на девіантну поведінку, формуються навички розпізнання рекламних стратегій, розвивається здібність говорити «ні» у випадку тиску однолітків, дається інформація про можливий негативний вплив батьків та інших дорослих, наприклад, які зловживають алкоголем);
2) тренінг асертивності або афективно-ціннісного навчання засновано на уявленні, що девіантна поведінка безпосередньо пов’язана з емоціональними порушеннями; задля попередження цієї проблеми підлітків навчають розпізнавати емоції, виражати їх прийнятним способом та продуктивно боротися зі стресом, також під час групового тренінгу формуються навички прийняття рішень, підвищується самооцінка, стимулюються процеси самовизначення і розвитку позитивних цінностей;
3) тренінг формування життєвих навичок (найбільш важливих соціальних умінь особистості): уміння спілкуватися, підтримувати дружні зв’язки і конструктивно вирішувати конфлікти у міжособистісних відносинах, здібність приймати на себе відповідальність, ставити цілі, відстоювати свою позицію та інтереси, навички самоконтролю, упевненої поведінки, зміна себе та оточуючої ситуації.
У роботі з підлітками така модель є однією з найбільш перспективних.
Четверта форма – організація діяльності, альтернативної девіантній поведінці: пізнання (подорожі), випробовування себе (походи у гори), значуще спілкування, любов, творчість, діяльність (професійна, доброчинна).
П’ята форма – організація здорового способу життя, що передбачає здорове харчування, регулярні фізичні навантаження, дотримання режиму праці та відпочинку, спілкування з природою. Такий стиль засновано на екологічному мисленні, залежить від рівня розвитку суспільства та сімейного виховання.
Шоста форма – активізація особистісних ресурсів. Активні заняття підлітка спортом, їх творче самовираження, участь у групах спілкування і особистісного росту, арт-терапія – все це активізує ресурси особистості, у свою чергу забезпечуючи активність особистості, її здоров’я та стійкість до негативного зовнішнього впливу [6].
Н.А. Зобенько виділяє принципи, на яких ґрунтується система профілактичної роботи та яких має дотримуватися психолог у своїй роботі: інтегративності, систематичності та системності, міжфакторної зумовленості, комплексності, адресності, масовості, позитивності інформації, мінімізації негативних наслідків, спрямованості у майбутнє [2].
Звичайно, профілактична робота є більш ефективною, але в житті дорослі часто втрачають необхідний момент і до психолога звертаються, коли підліток активно проявляє агресію. У такому разі корекція поведінки може носити характер тиску на неповнолітнього, характер вимог до зміни поведінки, хоча насправді потрібно впливати на зовнішні фактори, які провокують відхилення у поведінці. Часто заходи, що проводяться з підлітками, носять частковий характер; не використовується можливість співпраці з органами внутрішніх справ та іншими соціальними інститутами; робота  батьками, як основними партнерами школи є епізодичною [5; 143].
Аналіз психолого-педагогічної літератури дав змогу виділити соціально-психологічні умови попередження агресивної поведінки підлітків: наявність сприятливих умов для самопізнання; розвинена саморефлексія; здатність усвідомлювати і свідомо контролювати свою поведінку відносно інших; адекватне уявлення про себе та оцінювання себе; низький рівень тривожності.
На нашу думку, одна з домінуючих підліткових потреб є прагнення до відкриття й пізнання свого «Я». Під час корекційної роботи доцільно допомагати підліткам відшукати відповіді на питання «Хто я?», «Який я?», «Яким я можу й хочу стати?», «Як мене сприймають інші?», «Як навчитись розуміти себе і оточуючих?».
Психолог у своїй роботі має дотримуватися наступних вимог: розуміння підлітка – вміння розуміти потреби й індивідуальні особливості, обирати найдієвіші форми ділового й міжособистісного спілкування, формувати в них упевненість у тому, що результати їх діяльності будуть гідно оцінені; визнання підлітка – вміння передбачати у нього наявність специфічних індивідуальних особливостей, відмінностей в організації розумової діяльності, емоційного вираження, визнання індивідуальності і врахування її в організації і здійсненні виховної діяльності; прийняття підлітка – безумовне позитивне ставлення до нього, визнання того, що вихованець має право бути таким, який він є, з його позитивними й негативними якостями.
Отже, можемо стверджувати, що сьогодні профілактика агресивності та корекція агресивної поведінки є однією з пріоритетних соціальних проблем і на її вирішення мають бути спрямовані скоординовані зусилля державних органів, медичних установ, громадських організацій тощо.
Працюючи з підлітками, необхідно враховувати вікові, статеві та соціально-психологічні особливості учнів. Як профілактична, так і корекційна робота має узгоджуватися з принципами інтегративності, систематичності та системності, міжфакторної зумовленості, комплексності, адресності, позитивності інформації, масовості, мінімізації негативних наслідків, спрямованості у майбутнє.
 
Література:
1.Данченко І.О. Профілактика девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі: Автореф. дис. канд. пед. наук./ І.О. Данченко – К.: 2006. – 20 с.
2.  Зобенько Н.А. Профілактика девіантної поведінки неповнолітніх у Російській федерації (1990-2005): Автореф. дис. канд. пед наук./ Н.А. Зобенько – Івано-Франківск, 2007. – 20 с.
3.Максимова Н.Ю. Воспитательная работа с социально дезадаптированными школьниками / Н.Ю. Максимова – К.:ИСМО, 1997. – 136с.
4.Малихіна Т.П. Попередження аморальних вчинків підлітків: монографія /  Тетяна Петрівна Малихіна. – Бердянськ : БДПУ, 2012. – 167 с.
5.Можайкіна О.С. Актуальні питання ранньої профілактики делінквентної поведінки неповнолітніх в умовах діяльності загальноосвітніх шкіл// Науковий часопис НПУ імені  М.П. Драгоманова Серія 18 Економіка і право: зб. наук. праць / О.С. Можайкіна. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2012, випуск 17. – С.137-144.
6.Рибалка В.В. Психологічна профілактика суїцидальних тенденцій в учнівській молоді: Методичні рекомендації./ В.В. Рибалка – К.: Україна, 2007. – 68 с.
 
Категория: Психологические науки | Добавил: Administrator (16.10.2012)
Просмотров: 728 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]