Академия наук

Протидія корупції в системі державного управління

Автор: Хачатрян Рафаель Хачатурович, студент 2 курсу Полтавського юридичного колледжу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

На думку відомого фахівця з проблем протидії корупції Сар Дж. Пундея, корупція «не є інфекцією, яку раптом може підхопити здорове суспільство. Вона є наслідком явищ і тенденцій політики, економіки та загалом розвитку держави. Жодна країна ніколи не була повністю вільною від неї» [1, с. 17]. Дійсно, адже як і в минулому, так на сучасному етапах розвитку питання про корупцію є однією з  найактуальніших соціальних і політичних проблем. Вона не лише негативно впливає на темпи розвитку економіки держави, але й на систему державного управління, суспільні відносини в цілому. Науковці та громадськість приділяють проблемі подолання корупції все більше і більше уваги. Корупція стала фактором, який реально загрожує національній безпеці, демократичному розвитку держави та суспільства, конституційному ладу України. Корупція підриває авторитет країни, завдає шкоди функціонуванню державного апарату, порушує принципи верховенства права, руйнує моральні та суспільні цінності, дискредитує державу на міжнародному рівні.

Головною метою боротьби з корупцією є посилення нагляду за особами, які можуть бути підозрюваними у скоєнні правопорушень, пов’язаних з корупцією. Потрібно приймати якісь заходи, щоб в майбутньому це стало повчальним уроком для наступних чиновників у державному апараті управління, які будуть порушувати норми права. Необхідно оцінити реальну спроможність боротьби з корупцією та можливість докорінно змінити апарат управління, щоб позбутися корупції. Світова спільнота кілька останніх десятиліть виявляє посилений інтерес до проблеми боротьби з корупцією, а іноземні фахівці та вчені докладають чимало зусиль для того, аби опанувати всі аспекти цього явища. Для корупції не існує державних та наукових кордонів, вона поглинає своїм впливом майже всі сфери життєдіяльності, тому вивчення її відбувається комплексно та послідовно на глобальному рівні. Увага передусім приділяється природі виникнення корупції як явища та виробленню інструментарію, завдяки якому можливо буде, якщо не подолати, то хоча б локалізувати та мінімізувати його масштаби та вплив на суспільство. У багатьох державах вдалося створити такі механізми, які обмежили вплив корупції масштабами, що не становлять серйозної небезпеки для нормального функціонування державного апарату. До країн, які створили ефективний механізм протидії корупці, можна віднести: Фінляндію, Данію, Нову Зеландію, Ісландію, Сингапур, Швецію, Канаду, Нідерланди, Люксембург, Норвегію, Австралію, Швейцарію, Великобританію, Австрію, Ізраїль, США, Чилі, Ірландію, Німеччину та ін. Усі вони мають деякі особливості в організації антикорупційної діяльності, але спільними для них є: зусилля щодо організації активної протидії корупційним проявам; створення відповідної правової бази; залучення до протидії корупційним проявам громадських організацій. [3, с. 282]. В Україні в цьому напрямі зроблено досить багато, зокрема, прийнято спеціальний антикорупційний закон та низку інших законодавчих актів антикорупційного спрямування, схвалено концепцію боротьби з корупцією, розроблено спеціальну антикорупційну програму, проголошено курс на посилення протидії цьому явищу, запроваджено систематичне проведення організаційних заходів за участю керівників правоохоронних та інших державних органів з питань протидії корупції тощо. Однак, ці та інші заходи, що здійснюються в державі та суспільстві, поки що не мали відчутних позитивних результатів [2, с. 185].

Україна повинна брати приклад з більш досвідчених країн, які вже боролися з проблемами корупції, зробити для себе певні висновки в плані боротьби з корупцією у сфері держаного  управління. Необхідно вживати заходів, які були б спрямовані на стабілізацію та покращення  апарату протидії корупції. У Україні вже перейняті й діють певні норми, спрямовані на подолання корупції, але важливим фактором є не кількість заходів, які запропоновані на подолання корупції, а якість втілення цих заходів у життя. Протидія корупції в системі державного управління потребує розробки та тестування заходів, які спрямовані на попередження, виявлення та припинення правопорушень, пов’язаних з корупцією, усунення наслідків та покарання винних осіб. Потрібно створити систему відповідних заходів, які повинні базуватися на принципах законності, рівності, невідворотності покарання за корупційні правопорушення. Також потрібно відшкодовувати громадянам за скоєні проти них правопорушення та державі, яка зазнала збитку. Ці заходи безпосередньо повинні бути спрямовані на стабілізацію та покращення роботи апарату держаного управління.

Для України важливо знайти ефективні засоби боротьби з корупцією, щоб у подальшому стабілізувати становище України на внутрішній та міжнародній арені. Перейняття заходів у інших держав також буде ефективним процесом, бо тим самим Україна прагне бути на одному рівні з іншими зарубіжними державами, які вже досягли високого рівня і мають авторитет на міжнародній арені. Тому якщо Україна прагне закріпити свій статус як справжньої європейської держави, то вона повинна опиратися на ті заходи, які були перераховані вище. Саме подолання таких проблем усередині держави призведуть до визнання серед інших країн світу та поваги з їхнього боку.

Література:

1. Камлик М. Корупція в Україні / М. Камлик, Є. Невмержицький. – К. : Знання, КОО, 1998. – 187 с.

2. Кононенко С. Я. Шляхи вдосконалення боротьби з корупцією в ОВС України / С. Я. Кононенко // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) : наук.–практ. журнал / Координац. ком. по боротьбі з корупцією і організ. злочинністю при Президентові України, Міжвідом. н.–д. центр. – 2007. – № 17. – С. 185–193.

3. Невмержицький Є. В. Корупція в Україні: причини, наслідки, механізми протидії / Є. В. Невмержицький : моногр. – К. : КНТ, 2008. – 368 с.

Науковий керівник: к. філос. н. Пивоварська К. С.