Политические институты и процессы - Политические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Среда, 07.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Политические науки

Политические институты и процессы
Вітчизняні мас-медіа у рейтингах довіри українців
 
Автор: Ярошко Олеся Зіновіївна, кандидат політичних наук, Інститут соціальної та політичної психології НАПН України
 
Поряд із виконавчою, законодавчою і судовою гілками влади умовно виділяють ще й «четверту владу» – засоби масової інформації, з огляду на їх можливість впливати на громадську думку та формувати її. Як і щодо перших «трьох влад», для їх легітимації та ефективного функціонування потрібна довіра пересічних мешканців країни.
Мета нашого дослідження – висвітлення специфіки довіри громадян України до вітчизняних засобів масової інформації.
Для цього ставляться такі завдання: а) визначити загальний рівень довіри жителів України до національних мас-медіа в термінах балансового показника довіри – недовіри (рейтинг довіри мінус рейтинг недовіри); б) диференціювати українську народну довіру до засобів масової інформації (далі – ЗМІ) на часткову («скоріше довіряю») і цілковиту («цілком довіряю»), як і недовіру – на часткову («скоріше не довіряю») і цілковиту («зовсім не довіряю»); в) виокремити регіональний вимір української довіри до «четвертої влади».
Задля досягнення поставленої мети використовуватимемо результати моніторингових досліджень явища довіри громадян до владних і суспільних інституцій Інституту соціальної та політичної психології НАПН України за період 2004–2011 років, а для виконання вище зазначених завдань б) і в) – дані всеукраїнських репрезентативних опитувань дорослого населення методом інтерв’ювання 3–10 травня 2005 року (вибірка – 1217 осіб, похибка – 2,5%) [2, 4], 20–27 січня 2006 року (вибірка – 2000 осіб, похибка – 2,4%) [4, 4], 21–25 травня 2007 року (вибірка – 2000 осіб, похибка – 2,2%) [3, 4], 18–24 грудня 2009 року (вибірка – 1997 осіб, похибка – 2,2%) [5, 4], 26– 31 серпня 2010 року (вибірка – 2003 особи, похибка – 2,2%) [1, 4] і 27– 31 серпня 2011 року (вибірка – 2000 осіб, похибка – 2,2%) [6, 4]. У руслі виконання завдання в) також зазначимо, що в 2005–2006 роках наш Інститут застосовував більш дрібні територіальні одиниці [2, 37; 4, 39], аніж в подальшому [1, 10; 3, 31; 5, 32; 6, 19]. Так, у першому випадку йдеться про АР Крим, Центр (Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Хмельницька і Черкаська області), Схід (Дніпропетровська, Запорізька і Харківська області), Північний Схід (Полтавська, Сумська і Чернігівська області), Галичина (Івано-Франківська, Львівська і Тернопільська області), інші західні області (Волинська, Закарпатська, Рівненська і Чернівецька), Південь (Миколаївська, Одеська і Херсонська області), Донбас (Донецька і Луганська області) та місто Київ [2, 37; 4, 39]. З 2007 року Галичину та інші західні області об’єднано поняттям «Захід», Центр, Північний Схід і місто Київ – «Центр», Схід і Донбас – «Схід» та АР Крим і Південь – «Південь» [3, 31].
За шість років громадяни держави стали дещо більше визначеними щодо довіри до вітчизняних ЗМІ: 20,7% (2005), 21,0% (2006), 15,7% (2007), 18,0% (2009), 16,5% (2010) і 17,1% (2011) [1, 6; 2, 29; 3, 28; 4, 33; 5, 28; 6, 15]. Хоча все ще показник невизначеності перевищує допустимі межі (15–20%), що позначається на достовірності даних, а отже, й на надійності інформації.
Напередодні «помаранчевої революції» й звинувачення в недемократичності українського режиму, утисках свободи слова і ЗМІ, останні мали негативний балансовий показник довіри – недовіри, що становив –29,4 [6, 18]. Згодом вже після згаданих подій він покращився ледь не втричі, проте все ще переважала недовіра (–10,1), а в 2006 році навіть зафіксовано позитивний баланс +3,5 [6, 18]. Проте вже в наступному році мав місце «різкий відкат довіри» до медіа (–20,1) [6, 18]. З 2008 року намітилась тенденція до зростання довіри до «четвертої влади» (–5,9) і вже далі спостерігався позитивний баланс довіри – недовіри, а отже, громадяни більше довіряли, аніж не довіряли, медійникам: +2,4 (2009), +6,2 (2010) і +21,0 (2011) [6, 18].
В українському суспільстві часткова довіра до вітчизняних ЗМІ переважала цілковиту весь досліджуваний період: 27,0% проти 8,3% у 2005 році [2, 29], 35,2% проти 4,5% у 2006 році [4, 33], 30,2% проти 4,6% у 2007 році [3, 28], 36,7% проти 5,5% у 2009 році [5, 28], 36,8% проти 8,1% у 2010 році [1, 6] і 41,3% проти 10,7% у 2011 році [6, 15]. Зрештою, такий ж і характер недовіри до українських мас-медіа – перевага часткової недовіри над цілковитою: 27,7% проти 16,5% у 2005 році [2, 29], 27,3% проти 12,0% у 2006 році [4, 33], 29,1% проти 20,4% у 2007 році [3, 28], 22,9% проти 16,9% у 2009 році [5, 28], 25,6% проти 13,1% у 2010 році [1, 6] і 19,3% проти 11,7% у 2011 році [6, 15]. Отже, довіра українців до ЗМІ критичного характеру, а недовіра – небезапеляційна і неостаточна.
Загальноукраїнські рейтинги довіри вітчизняних ЗМІ (сума відповідей «скоріше довіряю» і «цілком довіряю») становили в аналізований період: 33,7% (2005), 39,7% (2006), 34,8% (2007), 42,2% (2009), 44,9% (2010) і 52,0% (2011) [1, 7; 2, 30; 3, 29; 4, 34; 5, 29; 6, 16]. Західний регіон, вочевидь, під впливом «помаранчевої революції» і надій на демократизацію, а отже, й неупереджені та об’єктивні національні ЗМІ, більше їм довіряв: 44,4% (Галичина) і 46,5% (інші західні області) [2, 37], а далі – розчарування в «помаранчевих» і нижчі в державі рейтинги довіри до мас-медіа: 29,8% (інші західні області) у 2006 році [4, 39], 31,9% у 2007 році [3, 31], 34,9% у 2009 році [5, 32], 38,7% у 2010 році [1, 10] і 47,9% у 2011 році [6, 19]. Центр, на загал, демонструє такий ж рівень довіри до українських ЗМІ, як і по Україні в цілому, за винятком перших двох «помаранчевих років» і сьогодення. Так, Північний Схід тоді більше довіряв ЗМІ: 37,5% і 52,3%, відповідно [2, 37; 4, 39], як і мешканці столиці в 2006 році – 43,3% [4, 39]. Проте інші центральні області у 2006 році менш довірливо сприймали медійний простір – 37,2% [4, 39]. Нині (2011) показник довіри Центру до вказаних інституцій соціуму навіть гірший, аніж на Заході – 42,9% [6, 19]. Схід після приходу «помаранчевих» («чужих») більш критично ставився до ЗМІ в Україні – 29,5% (Схід) і 28,0% (Донбас) [2, 37], проте вже з 2007 року демонструє найвищу довіру до зазначеної інституції: 37,8% (2007), 45,3% (2009) і 65,3% (2011) [3, 31; 5, 32; 6, 19]. Проте у 2010 році його випередив Південь із показником 55,1% [1, 10]. На початку правління «помаранчевих» останній, як і Схід, менше довіряв ЗМІ: у 2005 році – 23,7% (АР Крим) і 28,4% (Південь) [2, 37] та у 2006 році – 36,1% (АР Крим) і 36,5% (Південь) [4, 39], а далі – середні по Україні показники довіри [3, 31; 5, 32], за винятком, як вже зазначалось, 2010, де цей регіон отримав лідерство, і 2011 років, коли поряд з Центром і Заходом тут спостерігався нижчий рівень довіри до медіа – 47,8% [6, 19].
Таким чином, «помаранчева революція» задала імпульс для демократизації і створила передумови для свободи слова, тому поступово, особливо за останні три роки, українці стали більше довіряти вітчизняним мас- медіа. Довіра до них критичного характеру, себто часткова переважає цілковиту. Недовіра також небезапеляційна і категорична з переважанням часткової над цілковитою. Після подій «помаранчевої революції» Захід більше вірив владі, в тому числі «четвертій», а далі – розчарування і найбільш критичне ставлення до медіа. Центр в перші два роки «помаранчевих» в певних географічних областях більше довіряв, а в інших, навпроти, менше, проте в подальшому – «середньо». Схід після спаду розчарування, у зв’язку з приходом «помаранчевих», став найбільше в країні довіряти вітчизняним ЗМІ. Розчарування також позначилось спершу на низьких рейтингових показниках ЗМІ на Півдні, хоча згодом, в цілому, вони вирівнялись до середнього рівня. Отже, все-таки традиційні політичні орієнтації жителів Заходу і Центру, з однієї сторони, та Сходу і Півдня, з іншої, позначились на довірі до вітчизняних ЗМІ, особливо полярні позиції Заходу і Сходу, що є свідченням того, що українські мас-медіа не сприймаються як автономний суспільний інститут, окремо від трьох гілок влади.
 
Література:
1.Актуальні проблеми українського суспільства на старті нового політичного сезону : інформаційний бюлетень. Вересень ’2010 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2010. – 58 с.
2.Моніторинг суспільно-політичної ситуації в Україні : інформаційний бюлетень. Червень ’2005 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2005. – 72 с.
3.Політична криза – 2007 у вимірах суспільної свідомості : інформаційний бюлетень. Травень ’2007 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2007. – 48 с.
4.Початок нового політичного року : оцінки громадян та їхні електоральні наміри : інформаційний бюлетень. Січень ’2006 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2006. – 62 с.
5.Україна передвиборна : рейтинги кандидатів у президенти, рівень довіри громадян до органів державної влади та інших суспільних інститутів, соціальні настрої : інформаційний бюлетень. Грудень ’2009 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2009. – 50 с.
6.Українська держава на рубежі третього десятиріччя незалежності : думки та оцінки громадян : інформаційний бюлетень. Вересень ’2011 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2011. – 60 с.
Категория: Политические науки | Добавил: Иван155 (17.05.2013)
Просмотров: 547 | Комментарии: 3 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 3
2  
Для каждого общества небольшое доверие к отечественным СМИ является нормальной тенденцией. Часть зрителей доверяет определенным СМИ, которые лоббируют политиков, бизнесменов, которым и доверяют зрители. Ранее большое влияние на зрителей юга и востока страны имели российские телеканалы, но после конфликта и отключение данных каналов, роль отечественных СМИ резко повысилась. Подобные опросы стоит проводить чаще, чтоб видеть желание и стремление зрителей.

1  
При висвітленні даного питання хотілося б побачити і ці  «реальні»МАС-МЕДІА , про які йдеться у рейтингах довіри українців (назви). Дуже цікаво було б ознайомитися також із формою (видом) опитування, на основі яких були зроблені такі результати та висновки моніторингових досліджень явища довіри громадян.

3  
До таких досліджень мало в кого виникне довіра. Оскільки, медіа простір в Україні належить олігархам (медіа магнатам). І такі, дослідження будуть робити їх прислужники, які напишуть, те, що треба, навіть, якщо воно й не збігається з думкою опитуваних.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]