Политические институты и процессы - Политические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 04.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Политические науки

Политические институты и процессы
Неурядовий сектор в Україні крізь призму довіри громадян
 
Автор: Ярошко Олеся Зіновіївна, кандидат політичних наук, Інститут соціальної та політичної психології НАПН України
 
Довіра громадян до того чи іншого суспільного інституту є «вихідною» і «похідною» ефективності його функціонування. Неурядовий сектор, уособлений громадськими організаціями, в колишній пострадянській Україні із всепоглинаючою роллю держави навіть після двадцяти років незалежності, міжнародними інституціями оцінюється критично [8]. За даними українських фахівців із Національного інституту стратегічних досліджень, попри щорічне зростання чисельності громадських організацій, вона все ж таки нижча, ніж в ЄС: на 10 тис. мешканців України у 2010 році припадало 32,1 легалізованих громадських об’єднань, в той час як в Естонії та Угорщині – 250 та 65 організацій на таку ж кількість населення [5].
Мета нашого дослідження полягає у визначенні особливостей довіри громадян України до неурядового сектору.
Для цього ставляться такі завдання: а) визначити рівень довіри українців до громадських організацій крізь призму балансового показника довіри – недовіри (рейтинг довіри мінус рейтинг недовіри); б) диференціювати феномен української довіри до неурядових організацій на основі часткової («скоріше довіряю») і цілковитої («цілком довіряю») довіри та часткової («скоріше не довіряю») і цілковитої («зовсім не довіряю») недовіри; в) з’ясувати регіональну специфіку довіри українців до організацій громадянського суспільства.
Для досягнення цієї мети використовуємо результати моніторингових досліджень явища довіри населення до владних і суспільних інституцій Інституту соціальної та політичної психології НАПН України за період 2004–2011 років, а для виконання завдань б – в – дані всеукраїнських репрезентативних опитувань методом інтерв’ювання дорослих мешканців 3– 10 травня 2005 року (вибірка – 1217 осіб, похибка – 2,5%) [2, 4], 20– 27 січня 2006 року (вибірка – 2000 осіб, похибка – 2,4%) [4, 4], 21–25 травня 2007 року (вибірка – 2000 осіб, похибка – 2,2%) [3, 4], 18– 24 грудня 2009 року (вибірка – 1997 осіб, похибка – 2,2%) [6, 4], 26– 31 серпня 2010 року (вибірка – 2003 особи, похибка – 2,2%) [1, 4] та 27– 31 серпня 2011 року (вибірка – 2000 осіб, похибка – 2,2%) [7, 4].
За результатами цих опитувань нашого Інституту, бачимо, що довіра до неурядового сектору дається українцям важко, вочевидь, як результат тоталітарного минулого. Відсоток ухилення від відповіді на запитання щодо довіри – недовіри їм серед респондентів перевищує допустимі межі: 15–20% і охоплює третину опитаних: 32,6% (2005), 32,1% (2006), 31,2% (2007), 30,2% (2009), 33,9% (2010) і 32,3% (2011) [1, 6; 2, 29; 3, 28; 4, 33; 6, 28; 7, 15].
Організації громадянського суспільства у період 2004–2008 років перебували на грані довіри і недовіри українців (у термінах балансового показника довіри – недовіри): –3,9 (2004), +3,0 (2005), +1,4 (2006), –1,9 (2007) і +2,9 (2008) [7, 18]. Проте з 2009 року намітилась тенденція до зростання довіри до них, а отже, і сталого зростання (ледь не вдвічі щорічно) балансового показника довіри – недовіри: +6,4 (2009), +13,4 (2010) і +23,9 (2011) [7, 18].
Довіра українців до громадських організацій критичного характеру, тобто часткова довіра переважає цілковиту: 26,5% проти 8,7% у 2005 році [2, 29], 26,3% проти 3,8% у 2006 році [4, 33], 29,1% проти 3,3% у 2007 році [3, 28], 31,5% проти 6,6% у 2009 році [6, 28], 33,0% проти 6,8% у 2010 році [1, 6] та 36,6% проти 9,2% у 2011 році [7, 15].
Неостаточний характер і в недовіри українців до неурядового сектору. У досліджуваний період йому не довіряють переважно частково (з елементом сумніву), за винятком 2007 і 2009 років, коли показники часткової і цілковитої недовіри до громадських організацій були статистично тотожними: 19,1% і 16,4%, 16,1% і 15,6%, відповідно [3, 28; 6, 28]. Як зазначалось вище, в інші роки часткова недовіра переважає цілковиту: 19,8% проти 12,4% у 2005 році [2, 29], 23,6% проти 14,3% у 2006 році [4, 33], 15,4% проти 11,0% у 2010 році [1, 6] та 12,6% проти 9,3% у 2011 році [7, 15].
При загальноукраїнських рейтингах довіри громадських організацій 35,2% у 2005 році [2, 30], 30,1% у 2006 році [4, 34], 33,2% у 2007 році [3, 29], 38,1% у 2009 році [6, 29], 39,8% у 2010 році [1, 7] та 45,8% у 2011 році [7, 16], єдиний регіон, що демонструє тотожні із ними показники (середні по Україні) – Схід, за винятком 2006 року (нижчий рівень довіри – 26,9%) [4, 39]. На загал, Центр, окрім 2009 року, більш скептично ставиться до громадських організацій [1, 10; 3, 31; 6, 32; 7, 19]. Традиційні «політичні альянси» Заходу і Центру та Сходу і Півдня, що існують у сфері довіри населення до політичних інституцій, на довіру мешканців країни до громадських організацій не поширюються. Захід (31,5%) і Південь (35,4%) демонструють схожі (нижчі) показники довіри у 2009 році, тоді як Центр (45,1%) – вищий [6, 32]. Центр у 2007 і 2011 роках менше довіряє громадським організаціям (30,6% і 40,6%, відповідно), тоді як Південь – більше (35,8% і 50,9%, відповідно) [3, 31; 7, 19]. Рейтинг довіри громадських організацій у 2010 році на Заході вищий – 45,4%, тоді як у Центрі – нижчий (36,2%) [1, 10].
Таким чином, українці, «взявши паузу» у 2004–2008 роках щодо довіри до неурядового сектору, вже з наступного року схильні більше йому довіряти, аніж не довіряти. Проте у цьому випадку довіра поміркованого характеру: довіряю, але чекаю реальних дій щодо захисту моїх громадянських прав. Вочевидь, під впливом загального позитиву «м’якшає» і недовіра до громадських організацій: часткова переважає цілковиту. Східний регіон демонструє середній рівень довіри до громадських організацій, а Центр більш критичний, тому і нижчі показники довіри до неурядового сектору. Традиційна політична єдність Заходу і Центру, з однієї сторони, та Сходу і Півдня, з іншої, на довіру громадян цих регіонів до неурядового сектору не поширюється. Захід і Південь в певні роки більш схожі, аніж Центр і Захід.
 
 
Література:
1.Актуальні проблеми українського суспільства на старті нового політичного сезону : інформаційний бюлетень. Вересень ’2010 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2010. – 58 с.
2.Моніторинг суспільно-політичної ситуації в Україні : інформаційний бюлетень. Червень ’2005 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2005. – 72 с.
3.Політична криза – 2007 у вимірах суспільної свідомості : інформаційний бюлетень. Травень ’2007 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2007. – 48 с.
4.Початок нового політичного року : оцінки громадян та їхні електоральні наміри : інформаційний бюлетень. Січень ’2006 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2006. – 62 с.
5.Про стан розвитку громадянського суспільства в Україні : доповідь [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/public/File/2012_nauk_an_rozrobku/stan_poz_gp_sus.pdf
6.Україна передвиборна : рейтинги кандидатів у президенти, рівень довіри громадян до органів державної влади та інших суспільних інститутів, соціальні настрої : інформаційний бюлетень. Грудень ’2009 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2009. – 50 с.
7.Українська держава на рубежі третього десятиріччя незалежності : думки та оцінки громадян : інформаційний бюлетень. Вересень ’2011 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2011. – 60 с.
8.Civil Liberties. Eastern Europe and Central Asia, 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.iadb.org/datagob/index.html
Категория: Политические науки | Добавил: Иван155 (25.04.2013)
Просмотров: 581 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]