Этнополитология и этногосударствоведение - Политические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Понедельник, 05.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Политические науки

Этнополитология и этногосударствоведение

 

Створення органів державної влади для координації та регулювання процесів у етнополітичній сфері

Автор: Андріяш Вікторія Іванівна, кандидат політичних наук, доцент, Інститут державного управління Чорноморського державного університету імені Петра Могили

 

Право на представництво національних меншин частково гарантоване ст. 14 Закону «Про національні меншини» [5] та ст. 22 Конституції щодо недопущення звуження форм та обсягу існуючих прав та свобод [3]. Відповідно до статті 5 Закону України «Про національні меншини в Україні» врахування інтересів і потреб національних меншин законодавчою та виконавчою владою, органами місцевого самоврядування забезпечується через постійно діючі комісії з питань міжнаціональних відносин і дорадчі органи з представників етнічних громад (у тому числі – Раду представників громадських об’єднань національних меншин у Києві). Дорадчі органи з представників національних меншин можуть утворюватись і функціонувати на громадських засадах при місцевих радах [5].

Основною метою такої діяльності є налагодження якнайефективнішого механізму взаємодії етнонаціональних спільнот з органами влади, визнання на державному рівні представницьких структур цих спільнот, а також реалізація власних інтересів їх лідерів. Прикладом функціонування та можливої трансформації цих органів у подальшому є розвиток структур саамського народу (проживає переважно на півночі Норвегії, Фінляндії, Швеції та Росії).

Правова суперечливість у питанні законодавчих гарантій національним меншинам щодо участі у владі полягає не лише в тому, що діючий Закон про вибори народних депутатів фактично позбавляє чинності статтю 14 Закону про національні меншини [5]. На відміну від порядку формування всеукраїнського парламенту, при виборах місцевих представницьких органів громадські організації, легалізовані відповідно до чинного законодавства, мають право на висування кандидатів. Отже, є неузгодженості і в самому виборчому законодавстві, яке вочевидь потребує кодифікації. Водночас сучасна політико-правова практика дає достатньо прикладів реалізації статті 5 Закону про національні меншини в частині створення і діяльності у складі представницьких і виконавчих органів влади постійних комісій та інших структурних підрозділів з питань міжнаціональних відносин [5]. Функціонують також передбачені названою статтею дорадчі органи з представників національних меншин. Діяльність консультативно-дорадчих структур національних меншин в Україні при органах влади різного рівня на практиці часто зводиться до формальних нарад та проведення виключно культурних заходів (концерти представників національних меншин тощо) [6]. Тому, на думку вченого-правознавця О. Бикова, колективні права етнонаціональних меншин у масиві законодавства України представлені не повністю [1, с. 69]. Більш критично оцінює зазначену ситуацію М. Товт, який вважає, що у вітчизняній законодавчо-правовій системі будь-які спеціальні положення, які б забезпечували парламентське представництво національних меншин, відсутні взагалі. Те ж саме, за спостереженнями цього фахівця, відбувається і з представництвом національних меншин в органах виконавчої влади [7, с. 21].

Діяльність таких інституцій є необхідним елементом системи органів виконавчої влади, особливо в поліетнічній державі, оскільки їх діяльність повинна забезпечувати запобігання виникненню міжетнічних конфліктів і етнополітичних протистоянь, а також налагодження і підтримку діалогу з представниками етнонаціональних спільнот. Водночас, для здійснення ефективної державної етнополітики не є обов’язковим створення окремих державних структур, а надмірна бюрократизація етнополітики не означає автоматичного покращення її якості. Вочевидь йдеться про особливо політизовану та інкорпоровану в структуру державної влади форму репрезентації етнічності, але співвідношення національного самоврядування та державної влади може носити різний характер. Лише в історії України відомі три варіанти такого співіснування:

  • національно-територіальна автономія як елемент територіально-політичного устрою держави (національні сільради, райони чи навіть суб’єкти федерації);
  • органи представництва національно-культурної або національно-персональної автономії (наприклад, Національні Збори та Національна Рада – за законом УНР про національно-персональну автономію), які існують у межах конституційно-правового поля («Органи Національного Союзу» характеризувались у ст. 9 згаданого закону як «органи державні2 [2, с. 132]);
  • самочинні органи національного самоврядування, які тією чи іншою мірою конфліктують з існуючою державно-політичною структурою, не будучи визнаними офіційно (наприклад, Курултай та Меджліс кримськотатарського народу) [4].

Специфіка таких державних органів безпосередньо залежить від моделі етнополітики, що реалізується у певній державі.

 

Література:

  1. Биков О. Конституційно-правовий статус національних меншин України: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Биков Олександр Миколайович. – К., 2001. – 211 с.
  2. Євтух В.Б. Етнополітика в Україні: правничий та культурологічний аспекти / Євтух В.Б. – К. : Фенікс, 1997. – 216 с.
  3. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
  4. Лойко Л. Типологічне позиціювання національних організацій в інституціональній структурі громадянського суспільства [Електроний ресурс] / Л.Лойко // Політичний менеджмент. – 2005. – № 5 (14). – C.51-60. – Режим доступу до журн. : http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php
  5. Про національні меншини : Закон України від 25 черв. 1992 р. № 2494-XII [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36.. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/go/2494-12
  6. Тищенко Ю. Сучасні рекомендації та стандарти ОБСЄ щодо формування державної етнополітики [Електроний ресурс] / Юлія Тищенко // Управління міжетнічними взаєминами : співпраця влади і громади : посібник / уклад. : Ю. Тищенко, С. Горобчишина ; Укр. незалеж. центр політ. дослідж. – К. : Агентство «Україна», 2010. – 120 с. – Режим доступу : http://www.ucipr.kiev.ua/files/books/gide_OSCE2010.pdf
  7. Товт М.М. Міжнародно-правовий захист національних меншин (тенденції сучасного розвитку) / М.М. Товт. – Ужгород : ІВА, 2002. – 160 с.
Категория: Политические науки | Добавил: Administrator (21.08.2014)
Просмотров: 558 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]