Теория обучения - Педагогические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 04.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Теория обучения

Інноваційні методи викладання української мови як іноземної

Автор: Шишкін О., студент, ДВНЗ «Криворізький національний університет»

 

Сучасний етап розвитку українського суспільства характеризується виведенням освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу. Закріплення Конституцією України статусу української мови як державної зумовлює зростання її значення у всіх сферах українського суспільства: вона є мовою державних органів влади, мовою радіо і телебачення, преси, художньої літератури, мовою науки і освіти, засобом спілкування людей у виробничій і культурній сферах. Ці функції української мови актуальні не тільки для носіїв мови, а й для іноземців, які здобувають освіту в Україні [3, с. 1].

Українська вища школа накопичила немалий досвід викладання української мови як іноземної. Із кожним роком щораз більше застосовують новітні методи і прийоми навчання із використанням технічних засобів: аудіовізуальні методи, комп’ютеризовані програми [4, с. 314].

Перед викладачем української мови вищих навчальних закладів постає завдання навчити іноземця користуватись українською мовою у процесі формування його загальнолюдських і фахових знань, створити такі умови вивчення української мови, щоб студенти могли активно послуговуватись нею в усіх сферах громадського життя, оскільки іноземні студенти використовують мову і як інструмент набуття професійних знань, і як засіб повсякденного спілкування  [4, с. 2].

Проблема вивчення української мови як іноземної неможлива без дослідження психолого-педагогічних підходів до структури мовленнєвої діяльності, виділення її основних компонентів, розгляду їх з позицій дієвого підходу. Розглядаючи мовлення як психологічну діяльність, вживають поняття «комунікативна (мовленнєва) компетентність», яка передбачає двосторонній (багатосторонній) процес спілкування індивідуумів. Під мовленнєвою компетентністю розуміють здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, певну сукупність знань, умінь і навичок, які забезпечують ефективне спілкування. Під час вивчення української мови як іноземної мовленнєва компетентність означає не лише вміння спілкуватися рідною та українською мовами, а ще й характеризується умінням взаємодіяти з людьми у певній ситуації, навичками роботи у групі, умінням виконувати різні соціальні ролі у колективі [2, с. 196].

Моделюючи реальні ситуації, організовуючи пізнавальну діяльність за методом проектів, викладачі підготовчого відділення забезпечують на уроці інтерактивне спілкування, що передбачає обмін думками, ідеями, почуттями між співрозмовниками, умінням критично і творчо мислити; велику увагу приділяють діалогічному і монологічному мовленню слухачів. Досягнення мовленнєвої компетентності не можливе без оволодіння певного обсягу культурної інформації без подолання мовно-психологічних бар’єрів. Тому на підготовчому відділенні викладачі української мови багато уваги приділяють формуванню країнознавчої компетентності, тобто дають знання про культуру України (історію, географію, побут тощо) [3, с.1 – 3].

У методології викладання української мови як іноземної допомагають інтерактивні методи викладання іноземних мов. Інтерактивне навчання можна визначити як взаємодію учасників процесу здобуття знань за допомогою викладача, що володіє методами спрямованими на оволодіння цими знаннями. Провідними ознаками та інструментами інтерактивної педагогічної взаємодії є: полілог, діалог, міжсуб'єктні відносини, свобода вибору, створення ситуації успіху, позитивність і оптимістичність оцінювання, рефлексія та інше.

Використання інтерактивних методів у педагогічному процесі спонукає викладача до постійної творчості, вдосконалення, зміни, професійного зростання, розвитку. Адже знайомлячись з тим або іншим інтерактивним методом, викладач визначає його педагогічні можливості, ідентифікує з особливостями студентів, приміряє до своєї індивідуальності. І ця інноваційна діяльність не залишає педагога, поки він усвідомлює, що дозволяє класифікувати інтерактивні методи навчання як дієві педагогічні

інструменти, і використання їх в педагогічному процесі — необхідна умова оптимального розвитку і тих, хто вчиться, і тих, хто навчає [1, с. 222].

Можна виділити два методи навчання української мови як іноземної. Побудова навчального матеріалу шляхом членування його на мовленнєві моделі й комплексного пояснення лексичного, граматичного, фонетичного матеріалу ефективна під час короткотермінових курсів за умов перебування слухача в іншомовному середовищі, вилучення з його обігу рідної мови, наявності вдалих типових лінгвістичних моделей [4, с. 314].

І як висновок можна сказати, що формування навичок і умінь користування українською мовою з комунікативною метою, а також як засобом навчання – це один з важливих компонентів змісту навчання української мови як іноземної. На початковому етапі закладається мета навчання, основою якої мають бути лінгвістичний і психологічний компоненти змісту навчання української мови як іноземної.

 

Література:

1. Жлуктенко Ю.О. Методика викладання іноземних мов у ВНЗ / Ю.О. Жлутктенко.  — К.: Вища школа, 1971. — 222 с.

2. Кашлев С.С. Технология интерактивного обучения / С.С. Кашлев. — Минск : Беларусский верасень, 2005. — 196 c.

3. Корженко В.Я. Інноваційні методи викладання української мови як іноземної у технічному університеті / В. Я. Корженко — 2011 — С.1 – 3.

4. Тохтар Г.І. Проблеми навчання іноземних громадян у ВНЗ України та шляхи їх вирішення / Г.І. Тохтар, А.П. Кулик // Сучасні технології підготовки фахівців в умовах подальшого розвитку вищої освіти України : матеріали між нар. наук-метод. конф. — Харків : ХНАДУ, 2005. — С. 314—316.

Категория: Педагогические науки | Добавил: Administrator (23.04.2015)
Просмотров: 400 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]