Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 28.07.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Теория обучения

Проблеми формування міжкультурної компетенції

Автор: Савченко А.Л., канд. філол. наук, доцент, ДВНЗ «Криворізький національний університет»

 

Нові умови економічного, політичного і соціального життя відкривають можливості навчання і працевлаштування в іншій країні – в іншому мовному середовищі. У зв’язку з цим, особливої актуальності набувають психолінгвістичні та лінгвометодичні дослідження, які орієнтовані на пошук шляхів підвищення ефективності навчання нерідної / іноземної мови.

Фахівці в галузі міжкультурних контактів і міжкультурної адаптації вважають, що є кілька шляхів подолання та пом’якшення культурного шоку і полегшення процесів акультурації та адаптації. Серед основних способів вони називають: навчання, орієнтування, інструктаж і тренінг. Метою навчання є ознайомлення з історією, культурою, традиціями і звичаями нового середовища. Мета орієнтування – ознайомлення з основними нормами, цінностями, переконаннями нової культури. Мета інструктажу – ознайомлення з можливими проблемами і способами оптимального пристосування до нових умов. Мета тренінгу – навчання на практиці безпосередній взаємодії з представниками інших культур.

У зв’язку з цим, учені надають важливого значення проблемі навчання іншомовної комунікативної діяльності в процесі особистісного (мовного і мовленнєвого) розвитку студентів і формування їх комунікативної культури. При цьому важливо враховувати основні психолінгвістичні та лінгвометодичні особливості навчання. Професійне володіння іноземною мовою розуміється як процес оволодіння мовою на рівні адекватного синтезу, тобто на рівні, який характерний для освіченого носія певної мови. У зв’язку з цим виникає проблема дослідження закономірностей становлення і розвитку комунікативної культури мовної особистості студентів  на різних етапах оволодіння іноземною мовою як мовою майбутньої професійної діяльності.

Звернення до моделювання процесу формування комунікативної культури (на основі навчального діалогу) мовної особистості студентів з нульового циклу вивчення мови є досить актуальним: дослідники довели, що роль початкового етапу у формуванні комунікативної культури має вирішальне значення для наступних етапів розвитку мовної особистості майбутнього фахівця з метою досягнення в перспективі мотиваційно-прагматичного рівня у структурній моделі мовної особистості, відповідної більш високій професійній майстерності.

Вивчення будь-якої мови має супроводжуватися вивченням культури, а точніше, предмету «міжкультурна комунікація». І це не данина моді чи традиції, але необхідність і потреба, зумовлені вимогами часу. Об’єктивним фактом міжкультурної комунікації є те, що жодна культура не існує ізольовано.

У сучасній лінгвістиці мовна свідомість є актуальною категорією і розуміється як відображення специфічної мовної структури у свідомості носія мови, крім того мовна свідомість розглядається як сукупність законів, правил і закономірностей використання мови на рівні вмінь. Відповідно до іншої точки зору, мовна свідомість – механізм управління мовною діяльністю, який виступає обов’язковою умовою існування і розвитку всіх форм свідомості. Незалежно від ракурсу, в якому розглядається ця категорія, усі явища мовної свідомості мають безпосереднє відношення до формування міжкультурної компетенції вторинної мовної особистості. Безумовно, головною умовою взаєморозуміння в міжкультурному спілкуванні є стійкість і універсальність глобальної картини світу, а можливість порозумітися між носіями різних культур і мов полягає в спільності ментальних процесів обробки і присвоєння знань людською свідомістю. У реалізації цієї умови велику роль відіграє мова спілкування, спільна для носіїв різних культур і мов. Мовна культура міжнаціонального спілкування тим вище, чим вище культура національної мови, а культура мови невідривна від загального культурного рівня населення. З іншого боку, рівень багатомовності та якість оволодіння нерідною / іноземною мовою залежить від ступеню знання та використання рідної мови вторинною мовною особистістю. Роль своєї культури  як засобу пізнання чужої культури, а також і чужої для пізнання своєї, добре усвідомлюються і досить широко використовуються у викладанні іноземних мов.

Формування оптимальних та ефективних стратегій адаптації до іншомовної культури має стати однією з цілей міжкультурної комунікації. У цьому разі правомірно говорити про формування міжкультурної компетенції – обов’язкового компоненту комунікативної компетенції як мети навчання нерідної або іноземної мови. Міжкультурну компетенцію можна розглядати як змістовну форму мовної свідомості вторинної мовної особистості, яка об’єднує знання рідної культури, набуті знання про іншомовну культуру, стратегії акультурації, а також як придбане вміння спілкуватися з представниками іншої культури. Міжкультурна компетенція базується на здатності вторинної мовної особистості розуміти обмеженість своєї власної культури і своєї власної мови по відношенню до вирішення проблем в іншомовній культурі та вмінні переключитися під час зустрічі з іншою культурою на інші мовні та немовні норми поведінки

Отже, навчання іншомовної комунікативної культури створює те середовище для формування та розвитку мовної особистості, в якому міжкультурна комунікація здійснюється у процесі спільної діяльності. Саме в цьому процесі необхідно обмінюватися інформацією і самою діяльністю, тобто виробляти форми та норми спільної діяльності (спілкування). Більше того, двомовна «мовна свідомість» колективу «вторинних мовних особистостей» в мовному середовищі збагачується досвідом окремої мовної особистості. Така діяльність долучає кожного члена певного мовного середовища до життєвого досвіду іншого народу, іншої соціокультурної мовної спільноти, асоціюючи його зі своїм власним досвідом і досвідом своїх співрозмовників в іншомовному середовищі. І в цьому плані іншомовне середовище є одним з найважливіших чинників формування і розвитку їх комунікативної культури, в якій вони реалізуються в новому для себе статусі – у статусі мовної особистості іншого соціокультурного середовища.

Категория: Педагогические науки | Добавил: Administrator (05.03.2015)
Просмотров: 465 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]