Теория и методика воспитания - Педагогические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Суббота, 03.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Теория и методика воспитания
Проблема формування мовної культури сучасної молоді
 
Автор:Тюлєва Катерина Генадіївна, магістрантка, ДВНЗ «Криворізький національний університет»
 
На сучасному етапі, коли відбуваються зміни в суспільному житті України, змінюються й пріоритети діяльності й розвитку особистості. Особливого значення набуває культура спілкування. Поява   у мовленні значної кількості сленгів, жаргонів, використовуваних різними групами змушує нас серйозно замислитися над проблемою чистоти мови, що є  ключовою з погляду національної культури, зокрема і мовної. Адже  українська мова – скарбниця духовних надбань народу, досвіду, праці, творчості; оберіг народу, його звичаїв, традицій; запорука інтелектуального зростання, розвитку, поступу в загальнолюдському житті.
Національне оновлення життя й діяльності суспільства в Україні у  напрямках розв’язання цілого комплексу політичних, соціально-економічних, культурно-просвітницьких проблем ставить нові вимоги до мовної  освіти й мовленнєвої підготовки студентів. Відповідно до Державної  програми розвитку і функціонування української мови  постає потреба в повнішому й системному вивченні живого мовлення у різних  формах і жанрах, формування на цій основі нової системи духовно-світоглядних орієнтацій молоді на кращих українських літературно-мовних  традиціях.
Про свідоме володіння рідною мовою йдеться також у  «Концепції громадянського виховання дітей і молоді», де зазначається, що через мову молоде покоління пізнає такі поняття, як Батьківщина, рідний край, народ,  земля, Україна та ін. [1]. Тому так важливо формувати в студентів потребу розмовляти, спілкуватися рідною мовою. Адже  саме мова є одним із основних елементів національної культури.
Останнім часом виникла гостра потреба в особистостях, які вміють самостійно мислити, переконувати живим словом, спонукати до дій. Без активної участі молоді, її щирої зацікавленості в успішному вирішенні проблем мовної освіти майбутніх громадян України всі зусилля фахівців залишаться марними.
Загальна си­туація погіршується через те, що теле- й радіопростір заполонили бездарна й антивиховна про­дукція, неморальна реклама, непрофесійні  журналістські репортажі, суржикові  радіосеріали, що куль­тивують відверту зневагу до української  мови і зво­дять нанівець усі зусилля словесників щодо унорму­вання мовлення студентів, калічать культуру спілкування дорослих слухачів.
В епоху електронної пошти, голосових поштових відправлень ділові люди поступово втрачають навички грамотного пи­семного мовлення. Не додає оптимізму і той факт, що згадані тенденції набули міжнародного характеру.
Усе сказане вище потребує негайного  втручання, результатом якого має стати прийняття повноцінного Закону про мови, неухильне додержання десятої статті Конституції України, оптимізації  ме­режі й чисельності наукових установ, відповідальних за стан мовознавчої науки і мовної освіти, чітке визна­чення їх функцій, повноважень і міри відповідаль­ності, налагодження й фінансово-матеріальне забез­печення чіткої результативної роботи.
Пріоритетом державної політики, визначеним Національною доктриною розвитку освіти в Ук­раїні, є формування мовної особис­тості, людини самодостатньо комунікативно компетент­ної, здатної і готової до спілкування в будь-якій життєвій ситуації та в різних сферах суспільного життя [2].
Українська інтелігенція, еліта повинні сприяти розбудові й розвитку молодої української держави.  А підготувати молодь до виконан­ня такої важливої місії повинна    саме     вища    школа.    Досягти   цього нинішня школа може за умов
підви­щення рівня навчання мови, розв’язання багатьох ме­тодичних проблем, що постали перед учителями-словесниками на тлі реформування освіти і активного розвитку лінгводидактики як науки.
Життя сучасної молоді має досить суперечливий характер. Адже з одного боку – це свобода мислення та висловлювання, з іншого – втрата ціннісних орієнтирів, жорстка раціоналізація взаємовідносин, безробіття. Як  результат у суспільстві розвивається межа між добром і злом, коли не діють юридичні закони, порушені морально-етичні підвалини громадського життя. Виняткова роль з цього питання  належить  національній системі освіти.
Держава, що дбає про розвиток науки, техніки й культури, повинна враховувати, що рівень розвитку суспільства визначається рівнем розвитку мови.
Правильна літературна мова в Україні має стати ознакою освіченої людини. Молодим спеціалістам, які будуть працювати в  різних сферах діяльності,  потрібно досконало володіти державною мовою. Не маючи цих знань, випускники  не зможуть кваліфікова­но виконувати свої професійні обов’язки. Крім того, навчаючись українською мовою та оволодіваючи нею, студенти формуються як громадяни Української держави.
Основне  зав­дання вищих навчальних за­кладів України  –  не тільки підготувати фахівців на­лежного професійного рівня, а й відповідно вихованих громадян, які мають демократичний світогляд, почуття патріотизму, усвідомлюють свої права і сво­боди, поважають Конституцію України, традиції та звичаї українського народу, його культуру, які бездоганно володіють державною мовою і став­ляться до неї з належною повагою. Вод­ночас майбутні фахівці повинні толерантно ставити­ся до мов і традицій національних меншин в Україні, учитися жити в громадянському суспільстві.
У процесі формування світогляду молодого покоління особливе місце посідає мистецтво літератури і мистецтво живого слова. Грамотність людини починається з уважного став­лення до слова.
Спілкуючись між собою, студенти збагачують свій досвід, осмислюють моральні цінності. Особливості  спілкування людей позначаються на їхніх взаєминах, настрої, почуттях і працездатності.  За мовою людини можна говорити про її культуру та вихованість. Від самої людини залежить, чи буде її мова культурною – від кола її читання, від того, чи  замислюється вона над вибором найточнішого, найвдалішого вислову, чи додержується правил ввічливості, чи виявляє повагу до співрозмовника.
Глибоке вивчення рідної мови створює великі мож­ливості для розвитку мислення студентів, формування їхнього світогляду. Засвоюючи лексичне багатство, граматичну будову і стилістичні можливості рідної мови, вони вчаться будувати усні й письмові вислов­лювання, користуватися мовою в будь-якій життєвій ситуації. Формування соціально активної особистості пе­редбачає розвиток мовленнєвого спілкування в діалектичній єдності двох його боків  –  мовленнєвої діяльності і мовленнєвої поведінки, тобто єдності змісту і форми спілкування.
Основні правила спілкування засвоюються людиною впродовж усього життя. Ці правила відображають національно-мовні традиції, загальноп­рийняті етичні норми, спрямовані на досягнення мети спілкування. Студенти  мають засвоїти аксіому: ввічливим бути вигідно, ввічливість  – важлива передумова успіху в спілкуванні. Тому  насамперед варто звернути увагу на поняття «культура мови», що розуміється як частина загальної культури людини. Це вміння правильно говорити, писати, уживати мовні засоби  відповідно до мети і умов спілкування.
На жаль, останнім часом літературною мовою розмовляє все менше людей, більш того, поширилося вживання ненормативної лексики, особливо серед молоді.  Ненормативна лексика посідає певне місце в мовній поведінці студентів, причому значна їх частина негативно ставиться до її вживання. Така лексика широко і привселюдно вживається представниками майже всіх верств населення, зокрема  і серед молоді. Викорінення її доволі проблематичне. Основну  відповідальність за виховання культури мови несе  родина, громадські організації, засоби масової інформації, а також навчальний заклад.
Кожний  студент має стати не тільки справжнім  фахівцем, а й повинен  знати правила культурної поведінки, володіти моральними принципами спілкування, етикою спілкування в процесі комунікації. Сьогодні проблема культури спілкування набуває великого значення, тому одним із напрямків виховної роботи із студентами  є розвиток умінь спілкуватися як на офіційному, діловому, так і на побутовому рівнях.
Щоб виховати спеціалістів з високим рівнем мовної культури, потрібні роки послідовної і цілеспрямованої роботи.  Щоб привчити мо­лодь постійно в межах приватного та ділового спілкування говорити українською мовою, викладачі мови  повинні враховувати  декілька основних внутрішніх факторів, що впливають на формування визначеної якості: мотивація, рівень національної самосвідомості студентів, етнічна самоідентифікація студентства.
Викладачі-мовники  мусять вирішувати принципово нові завдання  –  стимулювати студентство до українськомовної стійкості, доносити до мо­лоді проблемні питання щодо функціонування рідної мови, заохочувати до спілкування українською мо­вою: на заняттях  – це має стати обов’язком кожного, у при­ватному спілкуванні  – бажанням кожного.
Отже, особливо великі мож­ливості  мають викладачі гуманітарних дисциплін. Вони  знайомлять май­бутніх фахівців з тими культурно-духовними надбан­нями, які залишили нам у спадок наші предки.
Викладачі  повинні зосе­реджувати увагу студентів на тих моментах, які найбільше сприяють їх духовному збагаченню, вихо­ванню в дусі патріотизму, формуванню національних світоглядних позицій,  навчати самостійно мислити й приймати рішення,  прищеплювати лю­бов  до рідної мо­ви. Усе це забезпечує підготовку  фахівців високого про­фесійного та інтелектуального рівня.
Пи­тання формування мовленнєвої культури потребує розв’язання нагальних проблем державної мовної політики в усіх сферах суспільного життя, коорди­нації зусиль провідних фахівців різних галузей і зок­рема письменників,  мовознавців і методистів, розроб­ки і впровадження нових сучасних    технологій    навчан­ня,   які  забезпечуватимуть  ефективний мовний і
мов­леннєвий розвиток студентів.
Джерела:
1.Концепція   громадянського    виховання    дітей   і   молоді   в    Україні
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.google.com.ua/
2.Національна     доктрина    розвитку    освіти    України    у  ХХІ  столітті
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://univd.edu.ua/
Категория: Педагогические науки | Добавил: Иван155 (19.03.2014)
Просмотров: 563 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 1
1  
Эта проблема действительно актуальна и требует решений. Языковая политика нашей страны меняется. Примеров правильного литературного языка очень мало, многие политики и телеведущие говорят с ошибками. Гуманитарные дисциплины в вузах преподаются мало, часы на украинский язык выделяются не на всех специальностях. Если в гуманитарных вузах ещё можно воспитать языковую культуру, то как быть с техническими?

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]