Теория и методика воспитания - Педагогические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Среда, 07.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Теория и методика воспитания
Проблема статі та статеворольової самосвідомості у діяльності класного керівника
 
Автор: Гоголь-Саврій Марія Володимирівна, аспірантка кафедри педагогіки та ґендерної рівності Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка
 
Належність до певної статі є однією з фундаментальних характеристик особистості. Стать ˗ це перша категорія, в якій дитина усвідомлює себе як особистість. Поняття «стать» в сучасній науці багатозначне. У широкому сенсі ˗ це комплекс репродуктивних, тілесних, поведінкових і соціальних ознак, що визначають індивіда як чоловіка (хлопчика) або жінку (дівчинку) [1; с. 5].
Проблема статеворольової соціалізації включає в себе питання формування психічної статі дитини, статеворольової диференціації. Без вирішення даної проблеми неможливо розробити методи диференційованого підходу до виховання дітей різної статі, для формування у них основ таких якостей, як мужність/маскулінність і жіночність/фемінність, необхідних їм для успішного виконання в майбутньому своїх ґендерних функцій, що й зумовило актуальність нашого дослідження. Маскулінність і фемінність ˗ нормативні уявлення про соматичні, психічні і поведінкові властивості, характерні для чоловіків і жінок; елемент статевого символізму, пов'язаний з диференціацією статевих ролей [1; 2]. Виховуючи дітей у суворій відповідності з їх статтю, необхідно розуміти, що існують певні різновиди статі. З одного боку, кожна людина має так звану паспортну стать, анатомічну будову, фізіологію, пов'язану з цим визначенням (я ˗ чоловік, я ˗ жінка). З іншого боку, існує таке психологічне поняття як усвідомлення статі, що обумовлює певне самопочуття в рамках статі: що я відчуваю, ким я хочу бути і чи подобається мені представляти цю роль у суспільстві.
В основі фемінінності лежить потреба в любові, приєднання, теплоти міжособистісних взаємин, розчиненні в іншому, у відчутті спільності, психологічної близькості, у фізичному та емоційному теплі. За визначенням К. Хорні ˗ це потреба злитися з іншими людьми. В основі маскулінності лежить потреба в суспільному визнанні, необхідність бути собою, потреба в автономії, індивідуалізації. К. Хорні визначає її як «потребу від людей» [3; с. 415]. Необоротні і в цілому прогресивні соціальні зрушення викликають зміни в культурних стереотипах маскулінності/фемінності, які стали сьогодні менш виразними і полярними. Одні говорять про небезпеку фемінізації чоловіків, інші ˗ про загрозу маскулінізації жінок. Насправді ж відбувається лише ломка традиційної системи статевих ролей і відповідних їй культурних стереотипів. Ідеали маскулінності і фемінності сьогодні, як ніколи, суперечливі, осільки, відбувається переплетення традиційних статевих рис, які відображають не тільки чоловічу, а й жіночу точку зору. Такий стан призводить до гнучкого розподілу ролей і появі більш різноманітного набору якостей, що аж ніяк не означає повного стирання граней між статями.
Якщо говорити про педагогічну діяльність і вимоги до особистості вчителя-класного керівника, то незалежно від статі, педагог повинен поєднувати в собі емоційну чуйність з діловитістю, наполегливість з відкритістю, емоційністю, артистизм тощо. Педагогічна діяльність, будучи творчим процесом, пред'являє до її учасників вимоги максимальної гнучкості натури. Слід виділити три групи якостей особистості, що мають для вчителя-класного керівника професійну значимість, а саме: а) здатність розуміти внутрішній світ іншої людини, зважаючи на її статеву приналежність; б) здатність до активного впливу на учня; в) емоційну стійкість.
На нашу думку, вчитель-класний керівник, для того щоб відповідати високим вимогам своєї професійної діяльності, має поєднувати в собі любов до предмета викладання з любов'ю до дітей; ясне усвідомлення педагогічної мети з твердою позицією; вищу педагогічну та ґендерну культуру з широкою освіченістю, різнобічністю своїх знань, здібностей та інтересів; педагогічну витримку і такт з твердим характером і підвищеною душевною чуйністю; закоханість у свою справу з відданістю і постійним прагненням до самовдосконалення.
Якості, якими повинен володіти вчитель-класний керівник у своїй сукупності представляють певний набір взаємозв'язаних позитивних проявів маскулінності (прагнення до досягнення, наполегливість, енергійність, організаторські здібності, схильність вести за собою тощо) та фемінності (душевність, співчуття, емоційність, розвинена мова тощо). Але поряд з яскраво вираженими статеворольовими якостями до вчителя пред'являється ряд дидактичних вимог ˗ професійні знання і ерудиція, переконаність, комунікабельність тощо .
Вплив статеворольової самосвідомості вчителя-класного керівника на успішність його професійної діяльності здійснюється через стереотипи чоловічої та жіночої поведінки і виявляється в: особливостях сприйняття і установках на виховання хлопчиків і дівчаток; стилі педагогічної взаємодії з дітьми різної статі; створюваних ним умовах для прояву учнями суб'єктної позиції в залежності від статі; виборі способів і форм виховання.
Статеворольове самоусвідомлення впливає на відбір способів виховання, оскільки засноване воно на багатстві уявлень і відносин до свого «Я», яке покликане будувати відносини з іншими учасниками навчально-виховного процесу за допомогою досліджуваного матеріалу. Вчитель, в тому числі вчитель-класний керівник, є творчим посередником між новим поколінням і тим досвідом, який залишили попередники. Трансляція даного досвіду буде залежати від ступеня особистого володіння цим досвідом.
Статеворольова самосвідомість вчителя-класного керівника сприяє відбору способів і форм виховання, які формують певну позицію учня, з якою він вступає в самостійне життя.
Таким чином, вплив статеворольової самосвідомості класного керівника на успішність професійної діяльності здійснюється через стереотипи чоловічої та жіночої поведінки і виявляється в:
а) особливостях сприйняття і установках на виховання хлопчиків і дівчаток;
б) стилі педагогічної взаємодії з дітьми різної статі;
в) створюваних ним умовах для прояву учнями суб'єктної позиції залежно від їх статі;
г) у відборі способів і форм виховання та в їх педагогічної орієнтації.
 
Література:
1.Загвязинський В. И. Организация опытно-экспериментальной роботы в школе / В. И. Загвязинський. ˗ Тюмень, 1993. ˗ 243 с.
2.Исаев Д. Н., Каган В. Е. Половое воспитание и психогигиена пола у детей / Д. Н. Исаев, В. Е. Каган. ˗ Л. : Медицина, 1980. ˗ 183 с.
3.Хорни К. О. Психология женщины / Психоанализ и культура / К. О. Хорни. ˗ М. : Юрист, 1995. ˗623 с.
Категория: Педагогические науки | Добавил: Administrator (20.02.2014)
Просмотров: 456 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 2
2  
Школа не является первичным институтом социализации. Все проблемы начинаются с семьи. Достаточно сложно объяснить мальчику, что он должен быть мужчиной, а девочке – женщиной, когда родители поменялись ролями. Мама занимает активную жизненную позицию, а папа находится в ее тени.
Еще одна проблема, что в школе совмещают роли мужчины и женщины опять те же женщины.
Мода – отдельная тема: мужчины в юбках, с сережками в ушах, на высоких шпильках. Внешняя атрибутика говорит о том, что перед вами никак не мужчина.

1  
Я абсолютно згідна з автором статті. Дуже чітко виділеніосновні групи якостей, якими має володіти класний керівний. Також підкреслена
роль статевого виховання дітей. На жаль, вже давно в школах є тенденція
усереднювати хлопчиків та дівчат, виховувати їх зовсім однаково, не розрізняючи
їх стать. На мій погляд це призводить до серйозних проблем у їх майбутньому. Нерозуміння
різниці між особливостями характеру чоловіка й жінки призводить до проблем у
шлюбі, у вихованні своїх дітей і т. ін.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]