Теория и методика воспитания - Педагогические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 02.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Теория и методика воспитания
Основні етапи організації процесу виховання учнів загальноосвітньої школи на ідеях  евдемонізму
 
Автор: Уварова Тетяна Юріївна, Харківський національний автомобільно-дорожній університет
 
Виховання – це творчий цілеспрямований процес взаємодії педагогів і вихованців по створенню оптимальних умов організації засвоєння вихованцями соціально-культурних цінностей суспільства і, як результат, розвиток  їхньої індивідуальності, самоактуалізація особистості відповідно до вимог суспільства.
Турбота про щастя дитини у процесі шкільного виховання є важливим аспектом гуманістичної педагогіки, показником культури суспільства, складовою частиною мети гуманістичного виховання, тому що вона сприяє максимальному розвитку особистості школяра, реалізації його здатностей і творчого потенціалу, вихованню суб'єкта й творця власного життя [1].
Виховання на ідеях евдемонізму є складовою загальної мети гуманістичного виховання – формування всебічно розвиненої, соціально активної особистості, яка у своїй життєдіяльності керується загальнолюдськими, культурно-національними та евдемоністичними цінностями.
Процес розвитку школярів у процесі засвоєння та прийняття ними евдемоністичних ідей варто розглядати як поступове досягнення гармонії й психолого-педагогічної єдності розвиваючої дії емоційно-почуттєвої й інтелектуально-раціональної сфер особистості, що забезпечує накопичення, усвідомлення й розвиток нею  емоційно пережитих і особисто прийнятих ціннісних систем. Логіка даного процесу передбачає спрямованість на вдосконалення й реалізацію всієї сукупності ціннісних орієнтирів і ціннісно-значимих змістів життєдіяльності людини в образі життя школярів.
Психолого-педагогічні принципи організації процесу виховання школярів на ідеях евдемонізму, базуються на двомірній позиції учня, що виступає в ролі об'єкта виховання й суб'єкта виховного процесу. Це є дуже важливим, тому що дієвість процесу виховання залежить від характеру взаємодії цих позицій, у якій необхідно забезпечити рух від евдемоністичної позиції об'єкта до усвідомлюваної самим учнем евдемоністичної позиції суб'єкта.
Відповідно до цього положення важливим є послідовність організації процесу виховання на ідеях евдемонізму.
На першому етапі, коли суб’єктність учня порівняно мала, педагог має  викликати його інтерес до пізнання категорії щастя (характеристик, змісту, різновидів щастя), сприяти розвитку евдемоністичних устремлінь і потреб особистості. Це може бути досягнуто через спонукання учнів до оволодіння евдемоністичними знаннями, активними формами включення дітей в гру, вправу, розмірковування, діалогічну взаємодію, практичні форми діяльності з урахуванням їх вікових особливостей та рівня вихованості.
На другому етапі, коли спостерігається розширення сфери суб'єктного початку особистості школяра, необхідно заохочувати учнів до емоційно-образного зосередження на ціннісних орієнтирах їхньої життєдіяльності через накопичення емоційних реакцій, проявів, дій, що закріплюють евдемоністичні позиції особистості. Посилення емоційних проявів в реакціях на інших людей психологи зв'язують із культивуванням гуманності. Цьому сприяє розбуджена емоційна сфера учня, що сприяє позитивній побудові його контактів і відносин з навколишніми. При цьому почуття щасливого проживання дійсності забезпечує конкретизацію й обґрунтування власної евдемоністичної позиції учня як на заняттях, так і в повсякденному житті.
На третьому етапі на основі концентрації евдемоністичних уявлень і почуттів, що розвинулись у школярів, важливо актуалізувати суб'єктну позицію учня за допомогою активного використання педагогом вправ, що стимулюють внутрішні зусилля школярів, формують в них відповідний досвід поведінки.
Четвертий етап має бути спрямований на створення педагогічних умов для евдемоністичної рефлексії, що забезпечує самооцінювання й самовизначення школяра через актуалізацію духовно-морального потенціалу особистості, затвердження через оцінювання інших евдемоністичного початку особистості кожного. На цьому етапі дотримання принципів і норм   евдемонізму обумовлено внутрішнім прийняттям їх особистістю. Дані норми стають стійкою вимогою школярів до себе, переконанням.
Діяльність педагога в наданні евдемоністично-педагогічної підтримки вихованцям, які обирають життєвий шлях, складається із взаємопов’язаних дій школяра і педагога, що виконуються ними на наступних п'яти етапах.
1. Діагностичний етап діяльності. Метою діяльності є створення умов для усвідомлення учнем суті евдемоністичної проблеми. На цьому етапі відбувається встановлення контакту з дитиною, виявлення та фіксування факту наявності евдемоністичної проблеми, аналіз ситуації, вербалізація постановки проблеми, визначення цілі. Методи, що можуть використовуватися: спільний аналіз, вербалізація проблеми виховання.
2. Пошуковий етап діяльності. Мета – прийняття учнем відповідальності за вирішення проблеми. На цьому етапі здійснюється спільний з учнем пошук причин виникнення проблеми, можливих наслідків її збереження чи подолання, погляд на ситуацію зі сторони дитини. Для пошуку можуть бути застосовані методи спільного прогнозування, спільного моделювання життєвих ситуацій, обговорення переваг вибору, зробленого учнем.
3. Проектний етап діяльності. Метою є складання алгоритму вирішення проблеми. На цьому етапі здійснюється проектування (планування) дій педагога і дитини щодо вирішення проблеми, розділення функцій по вирішенню проблеми. При цьому використовують метод проектування дій, метод альтернатив.
4. Діяльнісний етап. Мета - формування позиції стійкості чи відмови від обраного шляху вихованцем. На цьому етапі формуються та здійснюються самостійні дії вихованця, діє сама дитина і діє педагог. Педагог може використовувати методи схвалення дій дитини, стимулювання її ініціативи; схвалення позиції, "розхитування" позиції.
5. Рефлексивний етап діяльності. Метою діяльності є осмислення учнем і педагогом нових варіантів самовизначення. Педагогом здійснюється спільне з учнем обговорення успіхів і невдач попередніх дій на попередніх етапах діяльності, констатація фактів вирішення чи невирішення проблеми, осмислення дитиною й педагогом нового досвіду життєдіяльності. При цьому можуть бути застосовані методи самоаналізу, самооцінки, самокорекція.
Висновок. Послідовна та поетапна організація виховного процесу в загальноосвітній школі на ідеях евдемонізму передбачає використання на кожному етапі варіативного компонента виховання, інноваційних форм та методів виховання.
При цьому, реалізація виховної моделі формування евдемоністичних уявлень учнів в умовах навчально-виховного процесу повинна здійснюватись на основі особистісно-орієнтованого, ціннісного й діяльнісного підходів.
 
Література:
1. Щуркова Н. Е. Воспитание счастьем, счастье воспитания. Педагогическая технология воспитания счастливого человека в школе /                    Н. Е. Щуркова, Е. П. Павлова. – М. : Центр «Пед. поиск», 2004. – 160 с.
2. Степанов Е.Н. Педагогу о современных подходах и концепциях воспитания / Е.Н. Степанов, Л.М. Лузина. – М.: ТЦ Сфера, 2003. – С. 61 – 68.
Категория: Педагогические науки | Добавил: Administrator (22.01.2013)
Просмотров: 418 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]