Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 28.07.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Теория и методика профессионального образования

Професійна самоосвіта як фактор підвищення компетентності майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей

Автор: Мосенко Наталія Дмитрівна, старший викладач Канівського гуманітарного інституту Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

 

Розвиток системи освіти України є одним з найважливіших національних пріоритетів, націлених на підвищення якості освіти та підвищення мобільності кваліфікованих фахівців.

Великий педагог А. Макаренко зауважував, що оволодіти педагогічною  майстерністю може кожен педагог за умови цілеспрямованої роботи над собою. Аналіз світових тенденцій у галузі педагогічної освіти засвідчує зростання вимог до педагогічного професіоналізму й особистих якостей фахівця мистецького спрямування. В умовах кардинальних соціально-економічних та інформаційних змін у світі і країні перед професійною освітою в цілому та музично-педагогічною освітою зокрема стоїть завдання підвищення його якості, що припускає високий рівень професійної культури випускників – майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей, відповідність їх професійних якостей вимогам суспільства, готовність до самоосвіти.

Вимоги до рівня освіти педагога-музиканта достатньо високі: майбутній фахівець повинен мати певну суму знань, умінь, володіти синтезом загальнокультурних, професійних і спеціальних компетенцій, здійснювати професійну самоосвіту і особистісний ріст, проектувати подальший освітній маршрут і професійну кар'єру. Особлива увага звертається на професійну мобільність фахівців: це готовність до самоосвіти; здатність до освоєння суміжних і нових видів діяльності; володіння новітніми технологіями і безперервна адаптація до мінливих умов життя. В даний час на ринку праці склалася ситуація, яка свідчить про те, що тільки компетентні, самоорганізовані та ініціативні фахівці, здатні самовдосконалюватися як в професійному, так і в особистісному плані, є конкурентоспроможними і найбільш затребуваними [1, с.4-5]. Набути компетентність можна лише при самостійному пошуку знань, в процесі самоосвітньої діяльності. Ця проблема особливо гостро стоїть у вирішенні завдання організації самоосвіти студентів в умовах професійного навчання.

У мінливому світі система освіти повинна формувати такі нові якості випускника як мобільність, ініціативність, інноваційність, гнучкість і конструктивність. Майбутній професіонал повинен володіти прагненням до самоосвіти протягом усього життя, володіти новими технологіями і розуміти можливості їх використання. Він повинен вміти приймати самостійні рішення, адаптуватися у соціальній та майбутній професійній  сфері, працювати в команді, бути готовим до перевантажень, стресових ситуацій і вміти швидко з них виходити. Компетентний спеціаліст виходить за межі предмета своєї професії, він повинен мати певний творчий потенціал саморозвитку, тому особливої значущості набуває формування компетентності у сфері самостійної пізнавальної діяльності, що будується на вмінні набувати знання з різних джерел інформації. З огляду на це, основою навчального процесу стає засвоєння не тільки знань, а й способів самого засвоєння, розвиток пізнавальних сил і творчого потенціалу того, хто навчається [2, с.9-15].

Високі вимоги пояснюються тим, що сучасний молодий фахівець є носієм музичної освіти і культури, тому він повинен безперервно працювати над підвищенням своєї загальної та професійної культури, розкривати свій інтелектуальний, емоційний і творчий потенціал. У більшості самоосвітою займаються ті студенти, які усвідомлюють відповідальність за свій професійний розвиток. Курс на активну самостійну роботу стає основою підготовки сучасних фахівців до їх подальшої професійної діяльності. Професійна самоосвіта виконує наступні функції: доповнює, поглиблює, розширює наявні знання; компенсує недоліки базової освіти і є засобом його придбання; сприяє формуванню індивідуального стилю педагогічної діяльності; є засобом самопізнання і самовдосконалення. Самоосвіта вимагає нескінченного самoвиховання, перегляду своїх поглядів, вміння неодноразово порівнювати свої переконання і провіряти їх новою практикою. Вона є невід’ємною частиною систематичного навчання в стаціонарних закладах, сприяючи поглибленню, розширенню і більш міцному засвоєнню знань [3, с.296]. Отже, самоосвіта – це система розумового і світоглядного самовиховання, що веде до вольового та морального самовдосконалення.

Сьогодні як ніколи посилюється тенденція зростання вимог до якості підготовки та особистим якостям майбутніх фахівців естетичного циклу. Проте сучасна професійна освіта не завжди створює оптимальні умови для самоосвіти студентів. У значної частини учнівської молоді спостерігаються низькі показники таких складових, як самостійність, пізнавальна, інформаційна активність, інтерес до читання. Це свідчить про те, що учні не завжди готові до самоосвіти. Тому викладачам учбових закладів, зокрема коледжу культури і мистецтв, важливо навчити студентів ставити перед собою реалістичні цілі, пізнавати свої сильні і слабкі сторони, планувати перспективу, правильно оцінювати ситуацію, постійно аналізувати та оцінювати виконання особистої програми саморозвитку. О. Рудницька наголошує, що найважливішим критерієм освіченої людини є вміння вчитися. Та останнім часом ми всі стикаємося з проблемою невміння студентів учитися. Сучасний випускник школи не вміє працювати з наданим обсягом готової інформації: у нього виникають труднощі в осмисленні, аналізі та систематизації, написанні опорного конспекту. Найчастіше студент не може виділити головне і другорядне, не вміє сформулювати питання з вивченого матеріалу. Незважаючи на те, що сучасне життя надає величезні можливості отримати необхідну інформацію з різних джерел, студенти відчувають великі труднощі в цьому. Вони не бажають, тому не вміють працювати з бібліографічним матеріалом. Потребує вдосконалення та корекції їх уміння працювати з інформацією, отриманою з Інтернету. Уміння студентів спілкуватися теж залишає бажати кращого: убогий словниковий запас, невміння чітко і логічно викласти свої думки, грамотно побудувати монолог, працювати і вирішувати проблеми в групі, в колективі. У деяких випадках має місце низька мотивація студентів до навчання. Враховуючи це, в ході освітнього процесу викладачам потрібно приділяти велику увагу мотивації на початку вивчення предмету, навчити не просто засвоювати й запам'ятовувати певний обсяг інформації, а вміти працювати з цією інформацією, обробляти, аналізувати, систематизувати, робити висновки, складати опорні конспекти. Для цього намагатися урізноманітнити форми контролю на етапі систематизації та первинного закріплення знань, вдосконалювати форми і методи самостійної роботи студентів.

Від рівня сформованості інтелектуальних умінь, пізнавальної активності, мотиваційної сфери залежить і рівень самоосвіти особистості. У цьому зв’язку М. Галузінська виділяє кілька видів самоосвіти:

  • найвища − самоосвіта стає постійною життєвою потребою людини, безперервним процесом дослідницького характеру;
  • висока – систематична цілеспрямована самоосвіта на основі оволодіння технологією даного виду діяльності;
  • середня – ситуативна самоосвіта на тлі інтересу до знання, задоволення виниклої пізнавальної діяльності;
  • низька – спонтанна самоосвіта часто під впливом зовнішніх обставин при відсутності належним чином розвиненої пізнавальної культури [4, с.31].

Всі види самостійної роботи виконують свої функції і однаково важливі для майбутнього фахівця. Самоосвітня діяльність являє собою вищу форму пізнавально-навчальної діяльності людини. Майбутньому фахівцю за роки навчання необхідно опанувати систему стійких умінь і навичок самостійної роботи в різних видах пізнавально-практичної діяльності. Але якими б не були досконалими програми учбових закладів, тільки через особисту освітню програму, через особисті зусилля з придбання знань студент може підійти до порога справжнього професіоналізму і творчості.

 

Література:

1. Зимняя И.А. Ключевые компетентности как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании. Авторская версия [Текст]. / И.А. Зимняя. – М.: Исследовательский центр проблем подготовки специалистов, 2004. – 40с.

2. Зимняя И.А. Ключевые компетенции – новая парадигма результата образования // Высшее образование сегодня. 2003. № 5. С. 9–15.

3. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. − 373 с.

4. Галузінська М.Г. Самоосвіта – один із шляхів підвищення професійної майстерності педагога: навчальний посібник / М.Г. Галузінська. – Чернівці: Зелена Буковина, 2004. – 92 с.

Категория: Педагогические науки | Добавил: Administrator (27.05.2015)
Просмотров: 572 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]