Теория и методика профессионального образования - Педагогические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Среда, 07.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Теория и методика профессионального образования
Індивідуалізація вищої освіти як чинник становлення особистості майбутнього фахівця
 
Автор: Коростіянець Тамара Петрівна, доцент  Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»
 
Одній з найважливіших проблем української освіти на сучасному етапі є вирішення питань покращення якості освіти, що передбачає процес навчання і виховання, орієнтований на різносторонній розвиток особистості студента і ефективне опанування знань. Сучасне суспільство гостро потребує творчої, всебічно розвиненої особистості фахівця, ініціативну, діяльну людину з яскраво вираженою індивідуальністю, самостійного громадянина демократичного суспільства.
У зв'язку з цим, запити суспільства, що пред'являються до якості вищої освіти, реалізуються, на думку І.А. Зязюна, в цілях здійснення перетворень системи вищої освіти, направлених на індивідуалізацію системи багаторівневого навчання, однією з доріг реалізації якої може стати проектування індивідуально-освітнього маршруту студента [3].
Індивідуалізація навчання - одне з пріоритетних напрямків модернізації сучасної освіти, джерело його демократизації і гуманізації. Мова йде про таку організації навчального процесу, за якій вибір змісту, прийомів, темпів навчання враховує персональні відмінності студентів, рівень розвитку їх здібностей до навчання. Це шлях успішного оволодіння кожним студентом знаннями і способами розумових дій, формування у нього особистісних якостей, заохочення схильностей до певного виду діяльності.
Одним із способів розгляду умов реалізації індивідуалізації вищої освіти є виявлення і критичне осмислення досвіду зарубіжних освітніх систем з даного питання.
Історичною батьківщиною демократизації освіти, особистісно зорієнтованого, індивідуалізованого навчання є Сполучені Штати Америки.
При індивідуалізації навчання, американські педагоги розробляють форми індивідуалізованої самостійної роботи залежно від здібностей підготовки студентів і цілей освіти, у тому числі і при використанні комп'ютерів; створюють індивідуальні програми з вибором форм і методів навчання і особливо у визначенні темпів проходження всього курсу підтримується ініціатива самих студентів. На основі системного аналізу, представленого в дослідженні А.П. Захарової, можна стверджувати, що одним з популярних принципів індивідуалізації в педагогіці США є принцип збагачення (поповнення однакової для всіх програми), що має на увазі 2 види: горизонтальний (знання розширюються) і вертикальний (знання заглиблюються) [2]. Так студенти можуть працювати за програмою, відповідною їх індивідуальним інтересам і професійним намірам. Вся система навчання направлена на виховання перш за все повноцінного громадянина демократичного суспільства, підтримуються індивідуальні здібності, переконання особи.
На відміну від більшості українських університетів, де навчальна програма жорстко визначена для всіх студентів однієї спеціальності, американські університети не дотримуються єдиної, обов'язкової програми навчання. Визначаючи основні вимоги для здобуття ступеня бакалавра, університет пропонує студентові на вибір велика кількість порівняльна невеликих курсів з різних галузей знань, у тому числі курс по цивільному суспільству, правовій державі, міжнародним нормам з прав людини і тому подібне, що сприяє різносторонньому розвитку особи студента як грамотного громадянина суспільства.
Англія має багаті історичні традиції освіти, що дозволяє їй грати провідну роль в галузі світової науки і освіти протягом більше двох сторіч. Педагогікою Англії до рубежу ХХ – ХХІ століть накопичений значний пласт ідей індивідуалізації навчання, які представляють певний науковий і практичний інтерес для української педагогіки. Англійські педагоги володіють багатим теоретичним та практичним досвідом в області діагностики здібностей і індивідуальних особливостей студентів та їх обліку в навчальному процесі і при організації персоніфікованого навчання шляхом диверсифікації навчальних програм, побудови індивідуальних освітніх траєкторій.
За останні 20 років в системі освіти Англії отримали розвиток нові тенденції, форми і методи, що стосуються індивідуалізації навчання. Значна увага приділяється використанню активних та інноваційних методів навчання і засобів новітніх інформаційних технологій. Тестування, метод проектів, проблемне навчання і дослідницький метод, схеми індивідуалізованого навчання, метод контрактів, дистанційне навчання висувають англійську школу і педагогіку в розряд найбільш прогресивних освітніх систем у світі.
У полі зору сучасної школи і педагогіки Англії постійно знаходиться педагогічний процес, при якому цілі програми, методи навчання, навчальна діяльність плануються з метою задоволення індивідуальних потреб студентів
Стратегії розвитку української освіти свідчать про те, що Україна міцно встала на шлях демократичних змін. Завдання, що стоять перед вітчизняної педагогікою, можуть бути вирішені за допомогою організації педагогічного процесу, заснованого на парадигмі гуманної особистісно зорієнтованої освіти, концепції його індивідуалізації, принципах поваги прав і свобод підростаючої людини, толерантних взаємин педагогів і студентів. Велика роль у розробці та затвердження нової концепції освіти відводиться інтеграції України в єдиний освітній простір і освоєння світового педагогічного досвіду в підходах до побудови навчально-виховного процесу. Метою вивчення та осмислення зарубіжного досвіду найбільш успішних реформ має стати пошук власних орієнтирів у світовому педагогічному просторі.
Сьогодні в Україні спостерігається тенденція розвитку індивідуалізації навчання, яка направлена на вирішення проблем гуманізації освіти, що приводить до перебудови системи вищої освіти і розробки наступних основних принципів, орієнтованих на створення умов для становлення особистості студента як грамотного фахівця і самостійного громадянина демократичного суспільства:
·  принцип усвідомленої перспективи («зроби себе самого»), згідно якому кожна людина має можливість брати активну участь у власній освіті. Знання автоматично стануть затребуваними, а не нав'язаними жорсткими рамками навчального плану, посилюється мотивація навчання і ефективність засвоєння знань.
·  принцип гнучкості системи вищої освіти, згідно якій вміст навчання і дороги освоєння знань і придбання професійних навиків відповідають потребам або рівню домагань особистості. В даному випадку виправдовується система багаторівневої вищої освіти при здійсненні можливості зміни спеціалізації або здобутті декількох спеціальностей за період навчання у вузі.
·  принцип динамічності системи вищої освіти, пов'язаний із здатністю швидко реагувати при підготовці фахівців на зміни в економіці, інформаційній системі в результаті НТП.
·  принцип індивідуального навчання, реалізація якого наводить до виникнення між викладачем і студентами атмосфери співтворчості, сприяючої поліпшенню якості сприйняття інформації і виробленню професійної майстерності.
Зона індивідуальної свободи тих, хто навчається організовується за допомогою індивідуалізації їхньої освіти. У педагогічному співтоваристві розвивається розуміння індивідуальної траєкторії освіти як вибору викладачем переважаючого напряму вчення студента.
Поєднання соціального причинно-наслідкового зв'язку із зоною індивідуальної свободи молодої людини дозволить розуміти індивідуальну освітню траєкторію як програму його індивідуальної активності, спрямованість і зміст якої визначається його  волездатністю як готовністю здійснювати свідомий вибір і діяти згідно етичній вольовій відповідальності.
Відтак, індивідуальна траєкторія освіти є відповідальним активним вибором студента власного напряму становлення «Я», тобто самовизначення. Розробка і реалізація індивідуальних освітніх траєкторій є процесом формування і розвитку людиною свого Я і його співвіднесення з іншими, що характеризується соціальною спрямованістю його самовизначення, а також свободою, відвертістю і варіативним поєднанням процесів «взаємо», «спів» і «само» в міжособовому спілкуванні.
Оскільки структура системи багаторівневої освіти, а також цілі її окремих ланок визначаються впливом суспільної затребуваності в освіті, які формуються з потреби в кваліфікованих фахівцях і соціальними запитами, індивідуалізація і демократизація освіти повинні проходити через розширення можливостей кожної людини в області реалізації його цивільних прав на здобування якісної освіти.
Таким чином, відповідаючи вимогам часу в області вирішення проблеми гуманізації освіти, побудова системи вищої освіти на основі індивідуалізації навчання може стати чинником становлення особистості компетентного фахівця і громадянина демократичного суспільства.
 
Література:
1.Елманова В.К. Высшее образование за рубежом. - МГУ, 1989. - 50 с.
2.Захарова А.П. Становление и развитие системы подготовки научно-педагогических кадров высшей квалификации в США Автореф. - М., МГУ, 1995.
3.Зязюн І.А. Філософія педагогічної якості в системі неперервної освіти / І.А. Зязюн // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. — 2005. — N 25. — С. 13-18. — укp. [Електронний ресурс]  Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/articles/2005/05ziasno.zip
Категория: Педагогические науки | Добавил: Administrator (18.03.2013)
Просмотров: 555 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]