Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 28.07.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Теория и методика обучения (из областей знаний)

Компетентність як фундаментальна професійна якість майбутнього вчителя технологій

Автор: Букатова Оксана Михайлівна, викладач кафедри технологічної освіти, Ізмаїльського державного гуманітарного університету

 

В умовах розвитку науково-технічного прогресу, сучасної виробничої сфери та ринкової економіки зростає потреба у висококваліфікованих спеціалістах, здатних до конкурентної боротьби та мобільності на ринку праці. Це зумовлює розробку нових підходів до змісту підготовки майбутніх фахівців усіх спеціальностей, у тому числі й вчителів технологій.

Освітня галузь «Технологія» є інтегративної освітньої областю, що синтезує наукові знання з навчальних предметів і показує можливості їх застосування в різних сферах перетворювальної діяльності та комунікативних відносин. Технологічна освіта є стратегічним чинником піднесення економіки та обороноздатності держави, гармонізації відносин між людиною, природою і техносферою.

Освітня галузь «Технологія» є необхідним компонентом загальної освіти школярів, надаючи їм можливість застосувати на практиці знання основ наук. Основна мета освітньої галузі «Технологія» полягає у формуванні технічно, технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя та активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства, життєво необхідних знань, умінь і навичок ведення домашнього господарства і сімейної економіки, основних компонентів інформаційної культури учнів, забезпеченні умов для їх професійного самовизначення, виробленні в них навичок творчої діяльності, вихованні культури праці, здійсненні допрофесійної та професійної підготовки за їх бажанням і з урахуванням індивідуальних можливостей.

Через зміст освітньої галузі "Технологія" забезпечується:

·  формування технічного світогляду і відповідний рівень освіти, закріплення на практиці знань про технологічну діяльність, спираючись на закони та закономірності розвитку природи, суспільства, виробництва і людини;

·  ознайомлення учнів з місцем і роллю інформаційно-комунікаційних технологій в сучасному виробництві, науці, повсякденному житті та їх підготовка до раціонального використання комп'ютерних засобів при розв'язуванні задач, пов'язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням, передаванням;

·  ознайомлення та залучення учнів до різних видів діяльності, формування необхідних для цього знань і вмінь, навчання учнів способів поводження з різноманітними засобами праці;

·  створення умов для професійного самовизначення, обґрунтованого вибору професії з урахуванням власних здібностей, уподобань і інтересів;

·  формування в учнів культури праці, навичок раціонального ведення домашнього господарства, культури побуту, відповідальності за результати власної діяльності, комплексу особистісних якостей, потрібних людині як суб'єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства;

·  виховання активної життєвої позиції, професійної адаптивності, готовності до безперервної професійної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, потреби ініціативно включатися в систему нових економічних відносин, в підприємницьку діяльність;

·  створення умов для реалізації особистісно-орієнтованого підходу до навчання, виховання та розвитку особистості.

Вирішення загальноосвітніх завдань освітньої галузі зумовлює необхідність формування в учнів певної сукупності знань, умінь і навичок. Основою для їх формування повинно стати відповідне змістове наповнення галузі.

Структурування змістового наповнення галузі відбувається на основі таких змістових ліній:

·  людина в технічному середовищі;

·  технологічна діяльність людини;

·  соціально-професійне орієнтування людини на ринку праці;

·  графічна культура людини;

·  людина та інформаційна діяльність (елементи інформології, основи інформаційних технологій, основи алгоритмізації і програмування);

·  проектна діяльність людини у сфері матеріальної культури.

Змістове наповнення предметів освітньої галузі має чітко виражену прикладну спрямованість і реалізовується головним чином на основі практичних форм і методів організації занять.

Сучасна підготовка вчителя освітньої галузі «Технології» в цілому висуває нові вимоги до змісту самого предмету, методів, засобів, форм, а також до організації та керівництва [1]. Такі вимоги зазначені у «Державному стандарті базової і повної середньої освіти». У цьому документі визначені основні вимоги до освітнього рівня учнів та випускників основної і старшої школи, які охоплюють базовий навчальний план та ставлять нову мету для базової та повної середньої освіти, змінюючи тим самим завдання Вищої школи з підготовки вчителя освітньої галузі «Технології» [4]. Новий зміст навчання потребує новітніх педагогічних технологій, роль яких значно підвищується у зв’язку із реформуванням вищої педагогічноїх освіти України та приведення її у відповідність до «Концептуальних засад розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в Європейський освітній простір».

Узагальнюючи вимоги до особистості педагога, які забезпечують його готовність до професійної діяльності, наука прагне об’єднати їх у більш узагальнювальні цілісні властивості. Перш за все до них належить професіоналізм і близьке до нього поняття «професійна компетентність», яке відображає єдність теоретичної й практичної готовності педагога до здійснення діяльності та характеризує його професіоналізм.

Численні видання монографічного, довідково-енциклопедичного характеру, спеціальні журнали як в Україні (―Вища школа║, ―Шлях освіти║, ―Вища освіта║, ―Освіта і управління║), так і за кордоном ("Higher Education in Europe", "International Journal of Educational Development", "American Journal of Education", "British Journal of Educational Studies", "Canadian and International Education", ―Alma Mater║/―Вестник высшей школы", ―Высшее образование в России║ ―Высшее образование в Европе║ тa iн.) засвідчують, що проблеми вищої школи, зокрема педагогічної, турбують наукову громадськість, освітян. Вітчизняними і зарубіжними науковцями Б.Гершунським, Н.Кузьміною, Я.Нейматовим, П.Підкасистим, Л.Пуховською, С.Сисоєвою, В.Сластьоніним, В.Шадриковим та ін. активно досліджуються теоретико-методологічні і прикладні питання розвитку вищої освіти, модернізації освітньої політики, освітньо-педагогічної прогностики, концептуальні ідеї нової стратегії професійної підготовки фахівців.

Загально-теоретичні питання проблеми компетенцій та компетентності особистості досліджували І. Зимняя, Н. Кузьміна, О. Локшина, А. Маркова, О. Овчарук, О. Пометун, Г. Селевко, А. Хуторський та ін. Окремим аспектам впровадження компетентнісного підходу у вищих навчальних закладах присвятили праці Є. Зеєр, І. Каньковський, Л. Тархан, Г. Терещук, Ю. Тулашвілі та ін.

У науковій літературі наведені різноманітні, іноді суперечливі визначення цього поняття. У загальному під професійною компетентністю розуміють підготовленість і здатність фахівців розв’язувати завдання, пов’язані зі щоденною професійною діяльністю.

На нашу думку, при визначенні сутності досліджуваного поняття доречно дотримуватися позиції І.Зимньої. Тому під професійною компетентністю майбутнього вчителя технологій ми розуміємо інтегративну якість особистості, яка формується в навчально-пізнавальній і трудовій діяльності та проявляється у здатності до результативного вирішення стандартних і творчих задач, адекватних різноманіттю професійних ситуацій фахової діяльності [2].

На підставі міжнародних та національних досліджень учені Академії педагогічних наук України виокремили сім наскрізних для всіх рівнів шкільної освіти ключових компетентностей, а саме: навчальна, культурна, здоров’язберігаюча, інформаційно-комунікативна, соціальна, громадянська, підприємницька. Такий перелік компетентностей є вмотивованим, адже він співвідноситься з тими завданнями, що стоять перед вітчизняною системою освіти. Якщо взяти за основу запропоновані науковцями України ключові компетентності, то є можливість визначення структури ключових компетенцій у технологічній освіті (рис. 1)

 

КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНЦІЇ ВЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГІЙ

навчальна

графічна, технічна, технологічна, проектна

культурна

культури праці, екологічна та естетична культура

здоров’язберігаюча

розуміння необхідності дотримання правил безпечної праці, санітарії та гігієни, здатність їх виконувати і т.д.

інформаційна

обізнаність з основними видами інформаційних джерел про техніку та технології, здатність їх використовувати

соціальна

ставлення до людей, здатність до встановлення гуманних взаємин у трудовій діяльності, працювати у колективі та групі, виконувати роль керівника і підлеглого тощо

громадянська

здатність бути громадянином, якому притаманні демократична культура, усвідомлення цінності свобод і прав людини, відповідальність, готовність до компететнтної участі у громадському житті

підприємницька

обізнаність з основами економічного аналізу господарської діяльності та підприємництва, вміння визначати собівартість продукції і витрати на виробництво, здійснювати мінімаркетингові дослідження, розраховувати рентабельність виробництва

ергономічна

сформованість гуманістичних ідей, ціннісно-смислових орієнтацій, власних позицій і властивостей особистості, що реалізується завдяки взаємодії, пізнанні й перетворенні в системі «людина – техніка – середовище»

Рис. 1. Структура ключових компетенцій вчителя технологій

 

Щодо розгляду специфічних психолого-педагогічних знань і вмінь, якими повинен володіти сучасний учитель технологій, то слід зазначити, що обсяг необхідних знань і вмінь з предмета визначається Державним стандартом повної й середньої освіти та іншими нормативними документами Міністерства освіти і науки України. До спеціальних знань учителя технологій, особливо у світлі змісту сучасної програми з технологій, можна віднести знання сучасної техніки й виробничих технології. Він повинен мати знання про рівень досягнень сучасної науки й техніки, структуру й організацію різних видів виробництва, їх сучасний стан, тенденції й перспективи розвитку, системи й засоби управління обладнанням, володіти знаннями про закономірності виробничих процесів, будову і принцип роботи обладнання, сучасні технології виробництва, принципи управління якістю продукції тощо.

Рівень педагогічної майстерності вчителя технологій залежить від його здібності синтезувати знання з різних галузей науки й практики, структурувати їх, адаптувати до рівня сприйняття того чи іншого класу та зробити ці знання надбанням учнів цього віку.

Майбутній учитель технологій ще в рамках навчання у вищому навчальному закладі повинен навчитися організовувати проектно-технологічну діяльність учнів різних вікових категорій, створювати банки проектів з урахуванням різноманітних здібностей і інтересів школярів, технічної оснащеності шкільних майстерень. Організовуючи й здійснюючи роботу за методом проектів, учитель технологій повинен уміти допомогти учням у складанні плану роботи над проектом, навчити їх знаходити об’єкти проектування, ставити перед собою проблеми й ефективно їх вирішувати, коригувати ескізи, конструкцію й технологію виготовлення виробу, що проектується. Для того, щоб учитель міг професійно й ефективно допомогти учням під час проектування виробів, він повинен мати певні знання з конструювання та моделювання, технічного дизайну, малюнку, колористики, мати художній смак тощо. Тому в навчальні програми підготовки вчителів технологій необхідно вносити суттєві зміни щодо змісту існуючих курсів, коригувати їх у відповідності з сучасними вимогами шкільного курсу трудового навчання та технологій і включати курси за новими напрямками. Значну увагу при підготовці майбутнього вчителя технологій необхідно також приділити вивченню передових сучасних технологій обробки різних матеріалів, виробничих, інформаційних технологій тощо.

Крім того, учитель технологій повинен бути патріотом своєї країни, учити своїх учнів національних традицій, народних ремесл. Для цього в процес навчання у вищих навчальних закладах необхідно включати або ж розширювати та поглиблювати курси з художньої обробки матеріалів, декоративно-прикладного мистецтва, народних ремесл, історії національних традицій тощо.

Учитель повинен володіти традиційними й нетрадиційними методами навчання та постійно застосовувати їх у навчальному процесі, а саме вміти організовувати роботу в парах, у малих групах, уміти застосовувати в навчанні метод фантазування, метод створення ідеального об’єкта, володіти методикою вирішення проблемних ситуацій за допомогою методів «мозкового штурму», «морфологічних матриць», «синектики», «фокальних об’єктів» тощо. Застосовуючи ці методи, він підвищить інтерес учнів до праці, розвине в них творчі здібності, пізнавальну активність, навчить їх самостійно мислити й вирішувати певні проблеми, що стоять перед ними.

Для того, щоб учні розширювали свій кругозір, учителю технологій необхідно звертатися і до старих, перевірених часом методів, наприклад, екскурсії. Він повинен уміти підібрати об’єкт екскурсії, організувати її належним чином, розробити гарні та цікаві завдання для кожного учня.

Звернемо також увагу на виховання учнів під час проведення уроків технологій. Учитель повинен уміти виховувати в учнів наполегливість, допитливість, старанність, працьовитість, уміння доводити справу до кінця, постійно підвищувати свою майстерність. Крім того, учитель повинен уміти навчати учнів працювати в колективі, спільно вирішувати проблеми та труднощі, працювати в команді.

Необхідно також звернутися до комунікативних умінь учителя технологій. Він повинен уміти встановлювати конструктивні комунікативні зв’язки з адміністрацією, колегами, учнями та їх батьками.

Дуже важливим для сучасного вчителя технологій є володіння інформаційними технологіями та вміння їх застосовувати в навчальному процесі. Сучасні інформаційні технології, що дозволяють створювати, зберігати й перероблювати інформацію та забезпечувати ефективні способи її представлення користувачу, є потужним інструментом прискорення прогресу в усіх сферах громадського розвитку. Безумовно, це один з суттєвих чинників, які визначають конкурентоспроможність країни, регіону, певного підприємства. Важлива роль у процесі створення й використання інформаційних технологій належить системі освіти.

У Державному стандарті базової й повної середньої освіти зазначається, що через зміст освітньої галузі «Технологія» забезпечується ознайомлення учнів з місцем і роллю інформаційно-комунікаційних технологій у сучасному виробництві, науці, повсякденному житті та їх підготовка до раціонального використання комп’ютерних засобів при розв’язанні задач, пов’язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням, передаванням. Це завдання покладено саме на вчителя технологій, який повинен сам досконало володіти інформаційними технологіями. Для цього необхідно відкоригувати підготовку майбутніх учителів технологій з інформатики, додавши до неї більш ґрунтовну прикладну підготовку в межах указаного вище завдання. Тому вчителю технологій необхідно навчитися володіти засобами мультимедіа і, крім того, навчитися готувати та створювати мультимедійні продукти.

Важливим для вчителя технологій є також знайдення власного стилю діяльності, свого обличчя. Іноді в школі спостерігається ставлення до вчителя технологій як до людини, яка тільки вміє ремонтувати та забивати цвяхи. Ставлення до нього є таким, яке, насамперед, сам учитель дозволив створити оточуючим. Крім того, що вчитель повинен у своїй діяльності суворо дотримуватися державних нормативних документів, він повинен бути особистістю, яка має власні думки, погляди, захоплення, свою індивідуальність.

Таким чином, компетентнісний характер педагогічної діяльності вимагає постійного особистісного й професійного зростання, розвитку своєї творчої індивідуальності, своєї загальної й професійно-педагогічної культури.

 

Література:

  1. Демин В.А. Профессиональная компетентность специалиста: понятие и виды / В.А. Демин // Мониторинг образовательного процесса. – 2000. – № 4. – С. 35–37.
  2. Зимняя И.А. Ключевые компетентности как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании / И.А. Зимняя. – М. : Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2004.
  3. Пометун О.І. Компетентнісний підхід до оцінювання рівнів досягнень учнів / О.І. Пометун. – К.: Презентація на нараді Центру тестових технологій, 2004. – 10 с.
  4. Тархан Л.З. Дидактическая компетентность инженера-педагога: теоретические и методические аспекты : монография / Л.З. Тархан. – Симферополь : КРП «Издательство» Крымучпедгиз», 2008. – 424 с.
Категория: Педагогические науки | Добавил: Administrator (25.05.2015)
Просмотров: 586 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]