Академия наук

Використання звичаїв у формуванні громадянської культури студентів

Автори:

Мірошніченко В.І.

Ніколаєнко Т.Б., Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький

Особливу значимість для кожного народу мають ідеали, пов’язані із захистом прав людини й громадянина, із авторитетом держави та стабільністю її політичної системи, духовністю та культурою народу. У психолого-педагогічній та історико-філософській літературі існують різні тлумачення пов’язаних з цими ідеалами понять. Зокрема, психоаналіз З. Фрейда пояснює громадянсько-патріотичну форму поведінки особистості як вияв біологічного несвідомого, яка дещо скоригована соціальними чинниками [463, с. 426–428]. Біхевіоризм розглядає громадянсько-патріотичні дії та вчинки особистості як реакції на спеціально налагоджені державою стимули. Коли реакції адекватні вимогам, тоді вони заохочуються, якщо ні – то застосовуються покарання [9; 501]. Представники інтеракціонізму, визначаючи соціальні детермінанти людської поведінки, вважають, що громадянськість, патріотизм у суспільстві є результатом взаємодії людей, їх злагоди [9, с. 45]. А. Адлер зауважив, що підґрунтям громадянсько-патріотичних дій є громадянськість як природжена здатність людини, яка розкривається в соціальних почуттях, соціальних інтересах [500]. Громадянином є той, хто здатний підпорядкувати особистісні інтереси громадським і спрямовувати усі свої зусилля на службу Батьківщині. Відтак, громадянська культура виявляється в усвідомленні кожним громадянином своїх прав і відповідальності за функції держави, яка має гарантувати ці права.

Нинішня суспільно-політична ситуація, котра характеризується зростанням громадянської свідомості населення, підвищенням інтересу до витоків традиційної культури, етнічної історії, диктує звернення до історичного минулого, народних звичаїв. Запорукою формування громадянської культури суспільства є відновлення духовних багатств, збереження досвіду попередніх поколінь. І, навпаки, кожна незаповнена прогалина у системі міжпоколінної передачі етнокультурної інформації буде і далі призводити до збіднення духовності етносу, а також і до кризи громадянського суспільства. Саме в цьому полягає практичний інтерес до вивчення українських народних звичаїв і традицій у контексті формування громадянської культури студентів.

Світ народних звичаїв є неповторним джерелом громадянської культури студентів. Адже звичаї – це не відокремлене явище в житті народу, а втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми. Народні свята кожної пори року мають конкретну громадянську, національну, духовну спрямованість, прославляють життя, утверджують творчі наміри, оспівують господарність, щедрість, поетизують побажання здоров’я, щастя, добробуту, віру в націю, її краще майбутнє. Тому звичаї та традиції українського народу, що формувалися століттями, є невід’ємною складовою його педагогічного досвіду, його історії, без якої сам досвід втрачає зміст. Їх вивчення є обов’язковою ланкою в процесі формування громадянської культури студентів.

Як переконують результати проведеного дослідження, важливе значення для формування громадянської культури студентів має використання фольклору і міфології, національних, народних та релігійних традицій, ритуалів та символіки. А. Макаренко зазначав, що при створенні традицій необхідно керуватися довірою до вчорашнього дня, до наших товаришів, які створили якусь цінність і не бачать необхідності цю цінність зруйнувати [231, с. 178]. Основними формами реалізації традицій є звичай, свято, обряд. Традиційний порядок відзначення свят (правила, що здавна існують у громадському житті й передаються із покоління в покоління) отримав назву звичаю. Метою звичаю є відтворення і закріплення вже вироблених способів і форм праці, спілкування, сімейно-побутових стосунків, суспільної дисципліни, регулювання взаємовідносин між людьми. Обряд – це особлива колективна символічна дія, призначена для того, щоб наочно-образними засобами оформити і відзначити важливі події суспільного і особистого життя.

Свято є безпосереднім виразом почуттів, настроїв, переживань у зв’язку з пам’ятними подіями в житті суспільства, колективу, сім’ї, особи. Метою свят є емоційними засобами передати досвід від покоління до покоління [343; 399; 405; 460]. Виховний вплив на формування громадянської культури та свідомості студентів має їх безпосередня участь у проведенні свят, як державних, так колективних, сімейних тощо.

Дослідник національних традицій Я. Гнутель звертає увагу, що у центрі українських свят і звичаїв завжди знаходиться людина з її любов’ю до всього живого на землі, вірністю заповітам своїх предків [99, с. 72].

З давніх часів побут українців найтіснішим чином пов’язаний з сільською територіальною общиною – громадою. На всіх етапах свого існування сільська громада здійснювала функцію охорони і передавання традицій. За Середньовіччя вона контролювала всі сторони життя своїх членів, стежила за дотриманням узвичаєних правових і морально-етичних норм, застосовувала репресивні заходи щодо їх порушників. Із часом таку місію взяло на себе державне законодавство, залишивши за звичаєвим правом порівняно дрібні справи.

Отже, ми доходимо висновку, що формування громадянської культури студентів є може відбуватися через почуття зв’язку із малою батьківщиною, наступність культурних та історичних традицій. Разом з тим громадянська культура включає сприйняття себе, власного оточення, спільноти, суспільства, світу у зв’язку з образом України, через усвідомлення ролі України в світовому масштабі, ціннісні ставлення до держави, громадянства, до своїх громадянських обов’язків [64, с. 130–131].