Дошкольная педагогика - Педагогические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 04.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Дошкольная педагогика
Спілкування дитини з однолітками як засіб соціалізації особистості
 
Автор: Шапаренко Тетяна Миколаївна, Студентка Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледж  ім. І.Я. Франка
 
Соціалізація особистості  в  дошкільному  дитинстві  – це процес  становлення  дитячої  особистості  у  взаємодії  із соціальним  оточенням,  результат  входження  у  світ  конкретних  соціальних  зв’язків,  оволодіння досвідом людських взаємин та конструювання власного образу світу. Соціалізація дитини, тобто її входження у світ людей, починається від самого народження  і проходить у певному соціальному середовищі.  Малюк  розвивається  в  межах  своєї  сім’ї,  певного  соціального  й  національного оточення. У дитячому віці величезний вплив на процес соціалізації мають  батьки, однолітки, з якими він спілкується, а також дошкільний навчальний заклад.
У дошкільному віці світ дитини вже не обмежується родиною.  Мама й тато тепер не єдині значущі для неї люди. В процесі дорослішання все важливішого значення набуває спілкування малюка з іншими дітьми, з його однолітками. Саме в процесі набуття досвіду спілкування з іншими людьми закладаються основи моральних якостей особистості.
Проблема розвитку соціальної компетентності та емоційної спрямованості дошкільника на довкілля та на самого себе належить до однієї з найважливіших у дитячій психології та педагогіці. Проблемою соціалізації особистості  дошкільника займалися психологи і педагоги, зокрема О.В. Запорожець, А.П. Усова, Л.В. Лідак, Н.А.Короткова, Р.І. Жуковська, О.Ю. Яницька, Т.В. Анатова, О.М. Ростюхіна, Р.А Іванкова, А.А. Рояк, Л.В. Артемова, Г.П. Щедровицький, МЛ. Лисіна, Р.С.Нємов.
Перші сім років життя – це сензетивний період для соціалізації особистості, засвоєння нею суспільних цінних еталонів поведінки. Одним з найважливіших надбань дошкільного дитинства є прихильність до людей, уміння співпереживати. НедаремноВ.О. Сухомлинський наголошував: "Ввести дитину в складний світ людських стосунків - одне з найважливіших завдань виховання".[4,125]
Майбутнє дитини, згідно з дослідженнями В. Кузьменко, значною мірою залежить від того, як вона зуміє адаптуватися до соціального середовища.
Соціальний розвиток дитини відбувається на грунті емоцій, якими вона зв'язана з людським оточенням. Емоційний і соціальний аспекти розвитку перебувають у постійній взаємодії і взаємозумовленості.  Колектив дослідників під керівництвом А. Г. Рузської вирізняє три форми спілкування з ровесниками у дошкільному віці: емоційно-практичне, ситуативно-ділове, позаситуативно-ділове.
Спочатку контакти дітей з ровесниками виникають на задоволення потреб в активності та нових враженнях. Під впливом організовуючих впливів дорослого, на основі інших потреб дитини відбувається первинне оформлення потреби дітей у спілкуванні з ровесниками. Головним змістом потреби дітей у спілкуванні з ровесниками полягає у прагненні налагодити ділову співпрацю, узгодити свої дії з партнером по діяльності.Співпраця дітей носить переважно ігровий характер та зосереджена не на результаті діяльності, а на її процесі.
Також варто зазначити, що важливим механізмом соціалізації є ідентифікація. Діти ростуть, засвоюють все більше різноманітних норм, взаємин і форм поведінки, які властиві їх батькам, одноліткам, оточуючим людям. Дитина ідентифікує себе з ними, переймає їх погляди і життєвій досвід. Завдяки ідентифікації вона набуває різних видів статево-рольової поведінки.
Метою статті є дослідження процесу соціалізації особистості дошкільника використовуючи  методику діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин  методом  соціометрії.
Щоб знизити ймовірність випадкового вибору, використовували  параметричну процедуру соціометріі. Діти вибирали по одному кожне запитання. Питання для соціометріі можна обрати на будь-яку тему. Розглянемо на прикладі теми «Корабель».
Запропонували дитині  сісти зручно, закрити очі і уявити море - як воно шумить, якого кольору і т. і. Після цього поставили запитання типу:
1) «Якщо б ти був капітаном корабля, кого з групи ти взяв би собі в помічники?
2)« Кого б ти не взяв в плавання в команду?»
3)« Кого ти запросив би на корабель в якості гостя?»
4)« Кого ти б залишив на березі? »
Після підрахунку голосів за кожну дитину, виділили  наступні групи:
• Популярні ( «зірки») - діти, які отримали найбільшу кількість позитивних відповідей (> 4);
• бажані (обрані) - діти, які отримали 3-4 позитивних відповіді або просто по одному позитивному ответу;
• ігноровані - діти, які не отримали жодного відгуку.
• знедолені – ті , які отримали, найбільшу кількість негативних відгуків.
Отримали наступні результати:
Популярних дітей в групі – 5 чоловік; бажаних – 11 чол.; ігнорованих – 4 чол.; знедолених – 2чол.
Сучасні діти у більшості своїй не звикли до вільної взаємодії. Набір ігор, в які вони грають, як правило, дуже обмежений і традиційний: «Дочки-матері», «Будівлі з кубиків», «Лікарня». У таких іграх діти використовують стандартний набір ігрових дій і мовленнєвих висловлювань. Для подолання сформованих ігрових стереотипів пропонувалися ігри з незвичайними сюжетами, в яких діти можуть вибирати для себе будь-які ролі, всі рівні і кожен може робити те, що він хоче.
Важливим є використання ігор, що вимагають від дітей взаємодопомоги, прояви співпереживання. Зупинимося на конкретному описі гри:
1.Живі ляльки
Вихователь розбиває групу на пари. «Давайте уявимо, що ваші ляльки оживають. Вони вміють говорити, просити, бігати та інше. Давайте уявимо, що один з вас - дитина, а інший - його лялька-дівчинка чи лялька-хлопчик. Лялька буде щось просити, а її господар - виконувати її прохання і піклуватися про неї ». Дорослий пропонує навмисно помити ляльці ручки, погодувати, погуляти, вкласти спати і т. п. При цьому вихователь попереджає, що господар повинен виконувати всі забаганки ляльки і не змушувати її робити того, чого вона не хоче. Коли діти візьмуть ігрову ситуацію і захопляться, нехай продовжують грати самі. У наступній грі вони повинні будуть помінятися ролями.
Після проведення таких  ігор спостерігається  зрушення в характері ігрової діяльності і дитячих взаємин. Завдяки досвіду, набутому в подібних іграх, для більшості дітям стали властивими товариськість, взаємодопомога, прагнення старанного виконання правил поведінки.
Дані результати дають підстави запропонувати розроблену систему ігор та занять, спрямовану на моральний розвиток і формування міжособистісних відносин для широкого використання в дитячих дошкільних закладах різного типу.
Отож, бачимо, що активне спілкування дітей між собою сприяє прискоренню соціалізації особистості – діти стали більше гратися, самостійно вирішували більшість конфліктних ситуацій, вимагали від дорослих менше уваги до себе.  Крім того, помітно знизилася агресивність багатьох проблемних дітей; зменшилася кількість демонстративних реакцій; замкнуті діти, що гралися раніше на самоті або не відходили від вихователя ні на крок, стали частіше брати участь у спільних іграх. Отож, пам’ятаймо, що майбутнє дитини значною мірою залежить від того, як вона зуміє адаптуватися до соціального середовища і саме в дошкільному віці варто не прогавити момент більш інтенсивного процесу соціалізації особистості.
 
Література:
1.Абрамова Г.С. Вікова психологія. - М., 1999.
2.Абрамова Г.С. Практикум з вікової психології. - М., 1999.
3.Бєлєнька Г.В. Вихователь дітей дошкільного віку: становлення фахівця в умовах навчання. – К.: «Світич» - 2006.
4.Відносини між однолітками в групі дитячого саду (досвід соціально-психологічного дослідження) / під ред. Т. А. Рєпін /. М, Педагогіка, 1978.
Категория: Педагогические науки | Добавил: Administrator (22.04.2013)
Просмотров: 673 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 1
1  
Эта статья в очередной раз подчёркивает то, что коллектив играет большую роль в становлении личности. Социализация очень важна для детей 3-4 лет. Ребёнку необходим детский коллектив, чего многие родители не понимают и не отдают детей в детский сад. Большинство потом становятся эгоистами или, наоборот, замыкаются в себе, т.к. общения только с родителями, которое часто ограничивается упрёками, покрикиваниями, угрозами, им явно не хватает.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]