Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 18.08.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Общая педагогика и история педагогики

Категорії «татемае», «хонне», «амае», «хікае», «гірі» та «секентей» як моральні регулятори міжособистісних стосунків в японській культурі

Автор: Гусарова Анастасія Валеріївна, аспірант, Харьківський національний університет імені В.Н. Каразіна

 

В результаті споконвічного поєднання релігій синто та буддизму, а також ідей конфуціанства в японській культурі утворилася унікальна система правил поведінки, що глибоко укорінилася в свідомості японців [2; 4]. Так, наприклад існують такі категорії, що виступають в якості морального регулятора стосунків між людьми, як татемае, амае, хонне, хікае (енрьо), гірі та секентей.

Татемае є категорією зовнішньої атрибутики, що використовується показово в формальних ситуаціях [4; 5]. Це може бути будь-яка ідея та аргумент, проти яких японці публічно не заперечують (наприклад, твердження, що сильніші не повинні ображати тих, хто є слабшими за них). Сутність татемае полягає у ввічливості, що застосовується з метою уникнення конфронтації. Це здається доволі дивним для європейців, адже враховувати одночасно два фактори дуже складно. Принцип цієї категорії укорінений в свідомості японців: звичка замовчувати та приховувати свої справжні думки присутня і досі в поведінці кожного японця. Саме через це японська культура відома як культура умовчання та самообмеження.

Хонне є категорією, що використовується здебільшого під час особистого спілкування, та відображає справжні наміри мовця [4; 5]. Це вираження власних почуттів та істинних намірів, що є діаметрально протилежним до татемае. Таким чином хонне не є поведінкою, на яку очікують оточуючі, та, яка належить людині по соціальному статусу.

В якості приклада можна навести наступну ситуацію: уявімо, що «службовець із Франції (чи іншої європейської країни) працює довгий час в одному з банків Японії. Кожного ранку його вітають інші службовці з теплотою та ентузіазмом. Він просувається по службі, любить свою роботу, заспокоєний вірою в те, що про нього думають лише добре. Але десь на 13-му році служби, під час приватної квазіфілософської розмови про те, як дістатися «до небес», колега заявляє: «Все прекрасно, але я не думаю, що Вам під силу коли-небудь дістатись до небес. На мій погляд, Ви не зовсім гарна людина» [6]. Таким чином, лише на тринадцятий рік своєї праці француз дізнається, що насправді думає про нього його колега. Японець розцінив би таку ситуацію, як момент прояву хонне, що означало б те, що його співрозмовник довірився йому та відчуває, що може сказати йому правду. Однак, представники європейської культури такий момент прояву сприйматимуть як образу, хоча насправді, така правда лише означатиме, що віднині йому почали довіряти.

Амае та хікае є двома протилежними за сутністю категоріями [4]. Амае використовується, коли людина розраховує на поблажливе ставлення до неї з огляду на ті чи інші обставини (соціальний статус, вік, стать, фінансове становище та ін.). Першим дослідником категорії амае став японський психіатр Такео Доі. За Доі [7], ця категорія може використовуватися для вивчення психології стосунків будь-якої культури. Хікае (енрьо) означає стриманість та стримування від дій, що суперечать соціальним нормам.

Норми гірі відображають моральні принципи, що пов’язані з виконанням обов’язків та проявом  вдячності по відношенню до інших [3; 4]. Серед японської молоді популярним є різновид гірі ніндзьо. Ніндзьо відрізняється від гірі тим, що воно виражає справжні почуття, а не примус. Так, наприклад, Якщо службовець робить подарунок своєму начальникові, якого він не поважає, то – це прояв гірі. Та, якщо  такий подарунок був адресований від щирого серця – це ніндзьо.

Категорія секентей полягає у репутації особистості, поглядах оточуючих, їхній думці [1; 4]. Японці, як жодна інша нація, намагаються уникнути публічного засудження або ж стидовища [3]; крайній ступінь секентей – це самогубство.

Міжособистісні стосунки є формалізованими в більшій чи меншій мірі в кожній культурі, однак приклад Японії перевершує всі інші. Під час спілкування японці, перш за все, розцінюють співрозмовника як представника тієї чи іншої групи [3] та з огляду на це обирають тип поведінки.

 

Література:

1.Бенедикт Р. Хризантема и меч. Модели японской культуры. – М.: Наука, 2007. – 360 с.

2.Данн Ч. Традиционная Япония. Быт, религия, культура / Пер. с англ. О.Д. Сидоровой. – М.: ЗАО Центр-полиграф, 2006. – 222 с.

3.Овчинников В.В. Ветка сакуры. – М.: «Молодая гвардия», 1988. – 222 с.

  1. Прасол А.Ф. Япония. Лики времени: Менталитет и традиции в современном интерьере. – М.: Наталис, 2008. – 360 с.
  2. «Япония. Как её понять: очерки современной японской культуры» / ред. Роджер Дж. Дэвис, Осаму Икэно; пер. с англ. Ю.Е. Бугаева. – М.: АСТ: Астрель, 2009. – 317 с.
  3. Японский характер: хоннэ и татэмаэ [Електронний ресурс] // Восточный стиль. – Режим доступу: http://orientstyle.ru/zhizn-i-byt/obyknoveniya/yaponskij-xarakter-xonne-i-tatemae/. – Назва з екрану. –Дата звернення: 19.09.2015.

7.Doi T. The Anatomy of Dependence / Reprint edition. – Kodansha USA, March 14, 2014. –192 р.

Категория: Педагогические науки | Добавил: Administrator (25.09.2015)
Просмотров: 380 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]