Академия наук

Сутність феномену «здоров’я» в сучасних дослідженнях

Автор: Шуль Марія Тарасівна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Відомо, що здоров’я людини є складним феноменом глобального значення, яке розглядається як філософська, соціальна, педагогічна, медична категорія, розкривається як індивідуальна та соціальна цінність. Здоров’я виступає невід’ємною складовою загальної культури особистості і характеризується високим рівнем культури поведінки стосовно власного здоров’я і здоров’я оточуючих. Виходячи з цього стає зрозумілим, що поняття здоров’я має зв’язки з широким колом наукових дисциплін і оперує різними категоріями та поняттями. Тому, виникає необхідність у його досліджені, аналізі різних підходів до розуміння, визначення і уточнення термінологічного апарату, сутнісної характеристики.

Знання про здоров’я варті того, щоб стати предметом першої необхідності для людини будь-якої професії, оскільки вони є тим підґрунтям, на якому базується активність особистості, її подальший розвиток. Стан здоров’я визначає не лише загальне самопочуття людини, але й впливає і на інтелект, і на психіку, і на суспільно-політичну поведінку особистості. Тобто здоров’я людини обумовлює всі напрями і сфери життєдіяльності особистості в біологічному, соціальному і духовному плані [3; 31].

Аналіз наукової літератури показав, що історія розвитку науки про здоров’я не визначено конкретного і єдиного трактування поняття «здоров’я». Найпоширенішим вважається визначення яке записано у статті Всесвітньої організації охорони визначення здоров’я (ВООЗ): «Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби або фізичних вад» [5].

У суспільстві проблема здоров’я не існує окремо від проблеми людини, вона виникає разом з людиною і видозмінюється відповідно до розвитку людської культури, тому зміна ставлення до здоров’я породжена загальними тенденціями в сучасній соціокультурній ситуації (соціально-політичні, економічні, екологічні зміни) [1; 142]. Сучасна наука передбачає цілісний погляд на здоров’я як феномен. Так, у науковій літературі визначення «здоров’я» подається як правильна, нормальна діяльність організму, тобто акцентується увага лише на фізіологічний аспект здоров’я людини. Часто здоров’я розуміють як таке, що є умовою гармонійного розвитку людини, показником рівня соціально-економічного розвитку суспільства. Таке визначення підкреслює проблему, що пов’язана з розвитком не лише самої людини, як особистості, а й її значення для суспільства в цілому, що є актуальним питанням державного рівня.

М. Носко, С. Грищено, Ю. Носко у своїй праці «Формування здорового способу життя» розглядають здоров’я, як здатність: пристосовуватися до середовища і своїх особистих можливостей; протистояти зовнішнім і внутрішнім хворобам; виробляти, підтримувати і зберігати культурні, духовні цінності тощо [4; 70].

Все частіше наука позиціонує поняття «здоров’я» із такими її складовими, як фізичне, психічне, духовне та соціальне [4; 70]. Так, здоров’я розглядається як стан в якому відображено динаміку цих складових. Розглянемо детальніше зміст усіх цих складових та визначимо їх співвідношення між собою у категорії здоров’я.

Валеологічний словник фізичне здоров’я розглядає як стан, при якому в людині має місце досконалість саморегуляції функцій організму, гармонія фізіологічних процесів і максимальна адаптація до різних факторів зовнішнього середовища [3].

Фізичне здоров’я визначається такими чинниками, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, фізіологічної функції організму в різних умовах довкілля, під час спокою та руху, рівень фізичного розвитку організму і системи організму [4; 71].

Педагоги в свою чергу пропонують таке визначення: здоров’я – це фізична розвиненість відповідно до віку, загальна фізична працездатність, відсутність хронічних захворювань, рухова активність, загартованість, додержання раціонального режиму праці та відпочинку [1;136].

Визначення психічного здоров’я особистості підкреслює значення гармонізації людини з навколишнім середовищем, тобто психічне здоров’я – це рівновага в сприйманні навколишньої діяльності людей; позитивна реакція на різні подразнення. Це стан повного духовного і соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороби.

Соціальне здоров’я характеризується рівнем соціалізації особистості, ставленням до норм і правил, прийнятих у суспільстві. Здоров’я визначає, як позитивно спрямована комунікативність, доброзичливість у ставленні до дорослих, однолітків і молодших, усталені особисті стосунки з однолітками.

Духовне здоров’я – тісно пов’язане із багатством духовного світу особистості, знанням і сприйняттям духовної культури (цінностей освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики), включає рівень свідомості, особливості світогляду, оцінку власних здібностей і можливостей [4;71].

Аналіз наведених понять складових здоров’я вказує на те, що вони є складними об’єктами, кожне з яких характеризує певні категорії, але які не є окремими одне від одного, а перебувають у взаємозалежності між собою.

Спроектуємо зв’язок складових здоров’я особистості, що відображає чотири складові здоров’я, які символізують їх єдність та взаємозалежність (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Схема взаємозалежності складових здоров’я особистості

Феномен «здоров’я» має тісний взаємозв’язок з такими поняттями, як: фізичне здоров’я, психічне (психологічне), соціальне здоров’я, духовне життя особистості. Так, здоров’я в цілому можна розглядати з різних точок зору, в різноманітних її проявах і аспектах, зокрема: соціальний, духовний, психологічний, медичний (фізичний).

Соціальний аспект – дозволяє досліджувати феномен культури здоров’я з точки зору соціології, а також вивчати умови соціального середовища, життєдіяльності людини, спрямувати розвиток особистості на збереження і зміцнення індивідуального, суспільного здоров’я.

Психологічний аспект – дозволяє розглядати феномен культури здоров’я з точки зору психології здоров’я, психології особистості, а також визначати психологічні особливості людини, розробляти моделі особистості, створювати сприятливі умови для розвитку особистості.

Медичний аспект (фізичне здоров’я) – дозволяє вивчати феномен культури здоров’я з точки зору, валеології, досліджувати санітарно-гігієнічні умови, розробляти та впроваджувати профілактичні та лікувальні засоби [2; 132].

Отже аналіз літературних джерел не виявив однозначного підходу до визначення поняття «здоров’я». Це феномен, який може розглядатися у різних категоріях (педагогічна, психологічна, духовна, філософська, соціальна тощо), кожна з яких акцентує увагу на своїй важливості. Однак усіх їх об’єднує єдине – збереженні і зміцнення власного здоров’я та оточуючих.

Література:

1. Горащук В.П. Теоретичні та методологічні засади формування  культури здоров'я школярів: дис. … доктора педагогічних наук: 13.00.01 / Горащук Валерій Павлович. – Харків, 2004. – 385 с.
2. Мельник Ю.Б. Соціально-педагогічні засади формування культури здоров’я в учнів початкової школи: дис. … кандидата педагогічних наук: 13.00.05 / Мельник Юрій Борисович. – Харків, 2010. – 142 с.
3. Міхеєнко О.І. Валеологія: основи індивідуального здоров’я людини: [навчальний посібник] 2-ге вид., перероб. і допов. / О.І. Міхеєнко – Суми: «Університетська книга», 2010. – 448 с.
4. Носко М.О., Грищенко С.В., Носко Ю.М. Формування здорового способу життя: [навчальний посібник] / М.О. Носко, С.В. Грищеноко, Ю.М. Носко. – К.: «МП Леся», 2013. – 160 с.
5. Статут (Конституція) Всесвітньої організації охорони здоровья ВООЗ; Статут, Міжнародний документ від 22.07.1946 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_599. Назва з екрана.