Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 28.07.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Коррекционная педагогика

Формування в учнів з вадами розумового розвитку моральних цінностей

Автори:

Дмитрієва Ірина Володимирівна, доктор педагогічних наук, Державний вищий навчальний заклад «Донбаський державний педагогічний університет»

Одинченко Лариса Костянтинівна, кандидат педагогічних наук, Державний вищий навчальний заклад «Донбаський державний педагогічний університет»

 

Одним із важливих завдань гуманізації освіти в Україні є процес формування моральних цінностей підростаючого покоління. Саме на це звертається увага в законах України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», у Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття)», Національній доктрині розвитку освіти України, Державній програмі «Учитель». Отже, акценти в навчально-виховному процесі треба перенести з традиційного засвоєння заданої кількості інформації на розвиток культури мислення, почуттів, поведінки особистості, навколо яких знання, уміння та навички перетворюються в неповторну моральну індивідуальність й стають головними константами її діяльності.

Визначення сутності поняття «моральні цінності» міститься в значній кількості філософських та психолого-педагогічних праць. Філософи відзначають, що це – «система, яка включає всі види, форми й рівні суспільної свідомості; освіту й виховання, установи культури» (В.Андрущенко); «здатність переводити універсум зовнішнього буття у внутрішній світ, у якому реалізується собітотожність людини» (С.Кримський); «скарб усіх багатств людського духу лише в зіставленні із живим розумом» (А.Спіркін). В.Шадріков стверджує, що моральна культура являє собою квазіреальність, яка переводить мораль у почуттєву форму, створює умови для того, щоб вона стала особистісно-значущою.

У Б.Ананьєва, Л.Виготського, О.Леонтьєва, С.Рубінштейна, В.Сухомлинського досліджувана проблема розглядається з позицій діяльнісно-особистісного підходу до морального розвитку особистості. Б.Лихачов, В.Шацька, С.Шацький, Н.Гродзенська, О.Апраксіна та інші дослідники вважають моральні цінності складовою морально-естетичного ставлення людини до навколишньої дійсності, яке здійснюється засобами мистецтва через художньо-творчу діяльність, або як морально естетичний досвід.

Різні підходи до розв'язання цієї проблеми спостерігаємо в сучасних дослідженнях О.Бабченко, О.Барабаш, Г.Бриль, В.Кудрявцевої, Л.Луганської, О.Рудницької, Г.Шевченко та ін. Так, О.Бабченко серед головних чинників формування в особистості культурних цінностей називає активну її діяльність, моральні норми суспільства, мистецтво, вольову регуляцію, народну педагогіку. Продовжуючи й розвиваючи ці думки, О.Барабаш стверджує, що в аспекті сучасного розуміння сутності моральних цінностей особистості визначальним є те, що їх оцінюють як цілісну характеристику, яка проявляється в різних видах діяльності (естетичній, етичній, комунікативній). З точки зору Г.Бриль, моральні цінності є складовою духовної культури, яка охоплює світоглядну, комунікативну, екологічну та інші характеристики. Утвердження ідеалу людини високої духовної культури було провідною ідеєю педагогічних поглядів А.Макаренка, В.Сухомлинського та ін. Так, В.Сухомлинський, зокрема, уживав у своїх творах терміни: «духовний світ», «духовне життя», «духовність», «духовні сили», що відображають поняття «моральні цінності особистості». Незважаючи на розбіжності у визначенні сутності розглядуваного феномену, ми дійшли висновку, що моральні цінності – це система інтегрованих якостей індивіда, які проявляються в потребі самовдосконалення, розвиненості особистісно-змістовної сфери, спрямованості практично-творчої діяльності, сформованості комунікативних якостей.

Не випадково дедалі більшої ваги надають проблемі формування моральних цінностей учнів із психофізичними порушеннями й дефектологі (В.Бондар, Л.Вавіна, Л.Куненко, С.Миронова, В.Синьов, В.Тарасун, М.Шеремет та ін.). Необхідність запровадження гуманістичних засад диктується, перш за все, соціальними потребами життя дитини з психофізичними вадами в суспільстві. Адже останніми десятиріччями у свідомості підростаючого покоління поряд із формуванням позитивних якостей, стверджуються й негативні явища: моральна черствість, байдужість, жорстокість. Цей факт можна констатувати як у дітей, які розвиваються нормально, так і в різних за нозологією категорій дітей із психофізичними вадами, зокрема розумово відсталих, оскільки в сучасних умовах на молоде покоління обрушується потік негативної інформації із самого життя, преси, телебачення тощо. При цьому, діти із психофізичними вадами, особливо розумово відсталі діти, є більш беззахисними, оскільки не здатні самостійно розібратися в якості отримуваної ззовні інформації, проаналізувати її, адекватно оцінити. Це зумовлено низьким рівнем пізнавальної діяльності, порушеннями емоційно-вольової сфери тощо. Тому розвиток у школярів із вадами розумового розвитку почуття любові і поваги до людей, чуйності, доброти, лагідності, гордості за свою приналежність до української національної спільноти має бути одним з важливих завдань спеціальної школи.

Основним засобом формування моральних цінностей є рідна мова з її багатством виражальних засобів, які створюють найсприятливіші умови для розвитку кращих якостей особистості. В.Сухомлинський, щоб підкреслити, що рідна мова здатна відтворити все розмаїття людської думки, почуттів, писав: «Я не мав би права називатися вихователем, якби на кожному кроці не розкривав красу, поетичну силу, аромат, найтонші відтінки, музику рідного слова, якби школярам не хотілося виразити ним найкрасивіше і найзаповітніше...» [3, с.67].

Відчуваючи рідну мову, вміючи нею користуватися, людина в змозі не тільки чітко висловити свою думку, а й викликати у слухачів певні почуття, співпереживання. Оволодіваючи мовними скарбами, створеними українським народом упродовж тисячоліть, учні спеціальної школи пізнають його традиції, звичаї, культуру, національний дух та моральні норми. Засвоєння основних правил української літературної мови, оволодіння виражальними засобами, культурою мови, трансформація набутих знань про духовні ідеали за допомогою мовних засобів в особистісні моральні переконання і вчинки через різноманітні форми мовленнєвої діяльності сприяє збагаченню внутрішньої культури особистості розумово відсталих школярів.

Діяльність учителя, спрямована на свідоме оволодіння учнями мовними скарбами українського народу під час формування духовних цінностей – один із напрямків, у якому мають бути зосереджені педагогічні зусилля на уроках рідної мови в допоміжній школі. Зміст навчальних програм з читання та української мови у цілому накреслює шляхи реалізації вищезазначених завдань. Програми побудовано на ґрунті концентричного принципу розміщення матеріалу, за якого та сама тема вивчається протягом декількох років з поступовим нарощуванням відомостей. Зокрема, у програмі з читання передбачено розвиток здатності сприймати твори художньої літератури як явище мистецтва, розуміти роль тих чи тих виражальних засобів, прищеплення любові до читання шляхом формування читацьких інтересів, виховання засобами літератури любові до України, пошани до минулого й сьогодення її народу.

Засоби рідної мови створюють найсприятливіші умови для засвоєння норм стосунків у сім'ї, в колі товариства, у міжособистісному спілкуванні тощо. Зокрема, відмітимо, що такі жанри усної народної творчості, як казка, загадка, пісня, прислів'я, об'єктивовані у текстах, відбивають споконвічні людські цінності: духовну красу українського народу, його кращі моральні переконання – ввічливість, доброзичливість, чемність тощо. Багато текстів віршів, оповідань, представлених у читанках для допоміжної школи, розкривають історичні традиції минулого. Стверджуючи гуманістичні ідеали, ці твори порушують проблеми морального розвитку особистості.

Як відомо, за лінгводидактичну одиницю розвитку зв'язного усного і писемного мовлення прийнято вважати текст як цілісну одиницю спілкування, яка становить певну систему смислових елементів, функціонально (тобто для певної конкретної мети спілкування) об’єднаних у єдину замкнену ієрархічну комунікативно-пізнавальну структуру комунікативним наміром суб’єктів спілкування. Саме текст найповніше задовольняє потреби людей у мовленнєвій комунікації, виконуючи різноманітні функції (повідомлення, розповіді, доведення власної точки зору тощо).

Будучи засобом вираження смислу, структурно і мовно оформлений за певними законами, текст містить також і значний виховний потенціал. Так, у текстах відображаються морально-етичні норми поведінки, різноманітні вчинки, висловлюються міркування з приводу наведених зразків взаємин. Тому і добір текстів для спостереження за їх основними ознаками повинен здійснюватися у тісному зв'язку з формуванням духовних цінностей особистості. Через ґрунтовний аналіз змісту спеціально дібраних творів учитель спрямовує стосунки розумово відсталих учнів на засвоєння принципів дружби, взаємоповаги, взаєморозуміння, створює у них мотиваційну основу для трансформації загальнолюдських етичних норм у особистісні моральні переконання.

У 6-му класі допоміжної школи закінчується пояснювальне і з 7-го класу запроваджується літературне читання. До цих підручників включено твори класиків чи фрагменти з цих творів, твори сучасних письменників і поетів, біографії авторів. Матеріал розташовано в хронологічній послідовності, що дає можливість до кінця навчання систематизувати знання дітей в галузі літератури. Помітно збільшується обсяг текстів, ускладнюється сюжет, образність його передачі, відзначається більш різноманітна жанрова характеристика матеріалу. Крім розповідей, віршів, казок, у підручниках для 7 – 9-х класів наявні фрагменти з художніх творів великих форм (повісті, поеми, балади). Майже в кожному підручнику є тексти, які розкривають красу природи рідного краю, України, рідної мови, розповідають про народні традиції та свята. Запитання до текстів підручників спрямовано на відпрацювання вміння виявляти адекватне оцінне ставлення, визначати задум автора.

Утім, слід зазначити, що переважна більшість запитань і завдань до кожного тексту націлює учнів, перш за все, на розкриття його змісту. При цьому запитання найчастіше вимагають відтворення того, про що йшлося в тексті, а оцінка цілісного твору часто підмінюється оцінкою відображених у творі окремих фактів. За такого підходу, як зазначав ще Л.Виготський, «художній твір позбувається своєї самостійної цінності, стає мов би ілюстрацією до загального морального стану; уся увага зосереджується саме на цьому останньому, а твір залишається поза полем зору учня...» [1, с.228]. У зв’язку з цим, слід зазначити, що корекційна спрямованість процесу сприймання, розуміння й відтворення таких текстів не тільки має забезпечувати формування продуктивних комунікативних умінь школярів, а й сприяти трансформації смисло-змістовної інформації у власні свідомі моральні переконання, адже матеріал кожного класу дозволяє підняти учнів на нову сходинку в особистісно-духовному розвитку, спрямувати основні акценти на розкриття не тільки змісту твору, а й «акцентувати увагу дітей на музикальності, барвистості, виразності тієї чи тієї фрази, на пластичності, динамічності тієї чи тієї фігури, показувати, чим і як це досягнуто, – це входить до обширу навчального читання» [2, с.79]. Уміння відчути, осмислити, оцінити красу, виразність, звучність слова, мелодійність віршованого чи прозаїчного уривка має стати найважливішим елементом духовної культури особистості розумово відсталого школяра. Однак, як свідчать спеціальні спостереження, процес цей спонтанний, він міг би бути значно ефективнішим за умови урізноманітнення мовленнєвої діяльності, спрямованої на засвоєння чітко визначених на уроках читання та української мови корекційно-виховних цілей.

З метою формування та розвитку духовних цінностей в учнів з вадами розумового розвитку слід спрямувати педагогічний процес на виправлення недоліків і розвиток інтелектуальних, емоційно-чуттєвих і ціннісних компонентів їхньої свідомості, урізноманітнити дидактичні методи і прийоми, спрямовані на послідовний розвиток активності і творчої самостійності школярів (частково-пошукового методу, дослідницького, методу проблемного викладу матеріалу; прийомів моделювання, аналізу, синтезу, порівняння, трансферації; проведення нестандартних уроків, взаємоперевірки робіт, рецензування відповідей, творів; складання опорних схем, виконання творчих, цікавих вправ, проблемно-пошукових завдань тощо).

Слід підкреслити, що велику роль у формуванні гуманістичного світогляду школярів відіграє також оволодіння ними засобами українського мовного етикету. У словах і конструкціях такого типу відбито національну культурну специфіку мовної поведінки, те, що об'єднує українську націю на засадах добра, братерства і взаємоповаги. Засвоєння висловів українського етноетикету, практичне використання їх у мовленнєвій діяльності школярів сприяє збагаченню внутрішнього світу, розвитку духовних та культурних цінностей.

Цілеспрямована систематична робота з розвитку усного і діалогічного мовлення – також один із провідних напрямків з розвитку в школярів вміння користуватися мовними одиницями з метою зробити власними словами приємне співбесідникові (висловити свою шану, радість за його успіхи, побажати добра, щастя) або ж навпаки – показати незадоволення з негідних вчинків. Значне місце у розвитку діалогічного мовлення має інтонаційна культура мовлення (голос, темп, паузація мовлення, емоційне забарвлення та ін.). Рівень оволодіння нею є показником загальної культури, адже від уміння емоційно висловити свою думку під час спілкування, створити емоційний настрій прямо залежить ефективність відтворення правил етикету в реальних життєвих ситуаціях.

Ефективним засобом формування моральних цінностей школярів є навчальні твори усної та писемної форми (переважно розповіді та міркування). Добір таких тем, які б спонукали учнів замислитись, поділитися своїми думками щодо певного морального вчинку, поміркувати над життєвою ситуацією, розширення елементарних знань про моральні норми – усе це активізує мислення дітей, розвиває їхнє мовлення, формує вміння виконувати ті чи інші етичні дії. Для того, щоб засвоєні учнями моральні принципи не залишилися на рівні формальної обізнаності, а стали нормою в житті, привчати до застосування засвоєних норм варто також із залученням до сюжетно-рольових ігор, які, безумовно, сприятимуть виробленню стійких звичок культурної поведінки. Висунення конкретної мети, завдання у створеній учителем ситуації, організація усної мовленнєвої діяльності відповідним чином забезпечать як формування моральних навичок і звичок, так і оволодіння потрібними для цього комунікативними діями.

Отже, уроки української мови та читання в спеціальній школі виконують не тільки важливі функції засобу пізнання і об’єкта пізнання, корекції недоліків психічного розвитку школярів, а й є засобом самовираження кожної особистості, сприяють оволодінню учнями моральними нормами, збагаченню їхнього внутрішнього духовного світу, реалізації власних гуманістичних переконань за допомогою найрізноманітніших мовних засобів, використовуючи їх відповідно до завдань і умов комунікації.

 

Література:

  1. Выготский Л.С. Психология искусства. – М.: Искусство, 1968. – 576 с.
  2. Рудницька О. П. Педагогіка: загальна та мистецька. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 360 с.
  3. Сухомлинский В.А. «Не только разумом, но и серцем…»: Сб. статей и фрагм. из работ. – М.: Молодая гвардия, 1990. – 141 с.
Категория: Педагогические науки | Добавил: Administrator (22.03.2014)
Просмотров: 751 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 2
2  
Когда весь мир стремится к расширению границ, Украина сосредоточилась на мове. А как быть тем жителям страны, которые не считают украинский язык родным? Почему же забыто, что на территории Украины живут русские, белорусы, молдаване, немцы, греки, татары, чечены? Что-то для них нет места в «великой и могучей Украине».
Воспитание в «мире и дружбе» путём принудительного навязывания украинского языка по вам же и ударит.

1  
Хочу у перших рядках висловити величезну подяку авторам цього наукового дослідження. Адже
тема є надзвичайно важкою,  та й що лукавити, непопулярною.
У мене з’явилося лише одне запитання до вас (а може це ідея): чи не задумувалися ви про те, що, окрім рідної мови як засобу формування моральних цінностей, може бути ще й і церква (віра).
Чи проводили ви консультації (дослідження)  у цьому  плані?
Тоді тему можна було би розширити.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]