Академия наук

Виявлення саморобних вибухових пристроїв

Автор: Баззаєв Захар Ельбрусович, курсант, магістратури ДЮІ МВС України

Науковий керівник: Коваленко Е.Д., к.ю.н., декан факультету ДЮІ

Пошук вибухових пристроїв – старанний, важкий, необхідний захід для безпеки громадян, який проводять співробітники відділу вибухотехнічної служби.

Стаття 3 Конституції України визнає людину, її життя і здоров’я, а також її безпеку найвищою соціальною цінністю в Україні. Держава гарантує право людини на життя і здоров’я та право на захист від протиправних посягань (ст. 27 Конституції України), а також право на належні, безпечні і здорові умови праці (ст. 43 Конституції України). В кожній із цих статей Конституції України підкреслено, що забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Статистичні показники злочинів, що вчиняються з використанням вибухових речовин і вибухових пристроїв, є невтішними. Майже в кожній державі світу, незалежно від того, чи вона розвинута чи тільки розвивається, спостерігається зріст даної категорії злочинів, збільшується число загиблих та постраждалих у результаті вибухів [ 4,с 3].

Саморобні вибухові пристрої не містять довідково-інформаційних даних, що викликає певні труднощі при їх виявленні та знешкодженні. Через те, що конструкція саморобного вибухового пристрою і рівень майстерності його розробника невідомі, тому їх відносять до найнебезпечніших вибухових пристроїв.

У певних кримінальних колах підвищений інтерес виявляється до саморобних вибухових пристроїв, що приводяться у дію радіосигналом за допомогою дистанційного керування. Вони спрацьовують у момент перебування об’єкта посягання на місці установки саморобного вибухового пристрою (в кабінеті, квартирі, автомобілі, а також за маршрутом руху) [2 с.11].

Поширеність використання саморобних вибухових пристроїв пояснюється наявністю уразливих місць, можливістю надійно замаскувати вибуховий пристрій, зниженням рівня виявлення під час транспортування до місця закладки тощо. Радіо­керо­ваний пристрій маскується в окремо розміщених предметах, транспортних засобах, обладнанні. Місця їх установки можуть бути на вулиці, в автотранспорті, при вході до будівель, під’їзду, ліфту, на сходах тощо. У разі неможливості візуально виявити радіокерований вибуховий пристрій застосовується локальний радіолокаційний захист (радіоблокувач). Він блокує радіосигнал, що подається з пульта керування, на який спрацьовує вибух, наприклад, такі прилади, як “Персей”, “Гном 1”, “Завада” та ін.

Виявлення радіокерованих вибухових пристроїв може здійснюватися шляхом застосування методу нелінійної радіолокації. Сучасні вітчизняні переносні прилади нелінійної локації "Октава", "Обь", "Онега", а також закордонні прилади призначені для виявлення пристроїв, що містять у своїй конструкції напівпровідникові елементи (транзистори, діоди, мікросхеми тощо). Електронна схема об'єкта пошуку (вибухових пристроїв) може бути як у ввімкненому, так і у вимкненому стані. За допомогою цих приладів можливе також виявлення вибухових пристроїв, що містять електронні таймери (тимчасові підривники) [ 1, с 28].

В окремих випадках вибух може статися при зіткненні впритул найпростіших неекранованих саморобних радіокерованих вибухових пристроїв з антенним обладнанням приладу нелінійної локації. За кордоном випускаються спеціальні переносні "знешкоджувачі бомб" (Воmb Ranger), що підривають радіокеровані вибухові пристрої шляхом швидкого перебору можливих команд керування на відстані до 1 км. Встановлений заздалегідь в автомобіль, він викликає підрив вибухових пристроїв, що дозволяє врятувати життя власника автомобіля та пасажирів.

Вибухові пристрої з годинниковим замикачем (підривником) можуть бути виявлені шляхом використання портативних контактних мікрофонів (фонендоскопів). Ці прилади дозволяють отримати акустичну інформацію через стіни, стелі й інші обгороджуючи конструкції навколо вибухового пристрою. Для зниження рівня зовнішніх шумів датчик необхідно закріплювати на герметику в місцях конструкцій, де вони найтонші і не досить щільні.

Вибухові пристрої, встановлені в ґрунті, можуть бути виявлені також із використанням щупів. Наконечники щупів необхідно виготовляти з твердих неметалевих матеріалів (ситалу тощо), що виключить підрив при використанні протищупних електричних замикачів.

Найчастіше при виявленні вибухових пристроїв використовують візуальний пошук, хоча він може бути стомлюючим і іноді небезпечним, але є найефективнішим способом пошуку[ 2, с.31].

Досвід бойових дій в гарячих точках Кавказу (Чечня, Дагестан) показує, що злочинці мінують двері, вікна, трупи людей, зброю, цінності. У всіх випадках відкривання дверей, вікон, переміщення з місця трупів і матеріальних цінностей проводиться мотузками з безпечних відстаней.

В імовірних місцях закладки вибухових пристроїв застосовуються мінно-розшукові собаки. Вони ефективно виявляють вибухові речовини, які видають запах.

Щоб зберігати ефективність, собаки повинні регулярно тренуватися і працювати в тісному контакті з конкретною людиною.

Широко застосовуються металошукачі, вони також економічні і досить надійні для виявлення вибухових речовин, що містять метал. Однак за відсутності металу їх застосування обмежене.

Застосовуються прилади виявлення вибухових речовин за випаровуванням (детектори випарів), які мають високу чутливість, особливо в теплі [3, с.65].

Як показує практика, злочинці активізували знищення фізичних осіб за допомогою вибухових пристроїв в автомобілі або поруч з ним. Перш, ніж сісти в нього, треба оглянути простір під крилами, за бамперами, багажник, моторний відсік, подивитися під килимками, в панелі приладів, у магнітофоні, аптечку, оббивну двері, днище, карданний вал, сидіння водія, бензобак. Огляд проводиться візуально, за допомогою приладів виявлення вибухових речовин, мінно-розшуковими собаками.

Для ведення пошуку повинні використовуватися наступні знаряддя:

- стетоскоп;

- ліхтарі (потужний ліхтар, маленький ліхтарик з волоконно-оптичними пристроями), щоб висвітлити важко доступні області;

- набір гайкових ключів або універсальний ключ;

- викрутки;

- кліщі;

- кольорова стрічка;

- пластикові картки (для виявлення натягнутого дроту), які не проводять струм;

- дзеркала (перший тип - невелике дзеркало, прикріплене до кінця прута завдовжки 1 м, для пошуку у важкодоступних місцях, другий тип - велике дзеркало (60х90 см) застосовується для обшуку в нижній частині автомашини);

- пластмасові в'язальні спиці, вони дуже корисні для промацування грунту і легко проходять крізь тканину оббивки меблів і автомобільних сидінь;

- противобомбову ковдру (виготовляється з балістичної нейлонової тканини, яка покривається шаром водонепроникного і вогнетривкого матеріалу);

- сходи (розсувні);

- дистанційні стартери для машини;

- мінно-розшукові собаки;

- водяні гармати (гідроруйнівники);

- генератор перешкод.

Пошук вибухових пристроїв - це обов'язкові заходи, якими займаються вибухотехнічні служби, від якості та правильності проведеної роботи залежать життя і здоров'я громадян. Найчастіше вибухові пристрої використовуються в місцях масового скупчення людей, тому діяльність працівників вибухотехнічної служби дуже важлива і необхідна.

Список використаної літератури

1.    Митричев В. С., Хрусталев В. Н. Основы криминалистического исследования материалов, веществ и из­делий из них. - Саратов: СЮИ МВД РФ, 2000, С. 72.

2.    Дильдин Ю.М., Мартынов В.В., Семенов А.Ю., Шмырев А.А. Основы криминалистического исследования самодельных взрывных устройств. Учебное пособие., Москва, 1991 г., 93 с.

3. Моторний И. Д. Основы криминалистической взрывотехники. Учебное пособие. — М.: Юриспруденция, 1999.
4. Конституція України від 28.06.1996р.