Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право - Юридичесике науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Понедельник, 05.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Юридичесике науки

Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право

Повторність злочинів

Автор: Шаптала Владислава Анатоліївна, Національний юридичний університетімені Ярослава МудрогоПолтавський юридичний інститут, студентка, 2 курс, 25 група

 

Особливу небезпеку для суспільних відносин поставлених під кримінально-правову охорону становлять особи, які неодноразово вчиняють декілька злочинів. У зв’язку з цим у КК України функціонує окремий інститут множинності злочинів, представлений у формі повторності, сукупності та рецидиву злочинів, норми якого спрямовані на ефективну протидію найбільш небезпечним проявам учинення особою декількох злочинів.

Повторність злочинів це різновид множинності злочинів, для якого характерні такі ознаки: 1) вчинення двох і більше злочинів; 2) вони передбачені тією самою статтею (частиною статті) Особливої частини КК або ж різними статтями КК – у випадках, зазначених в Особливій частині КК; 3) вчинені в різний час; 4) хоча б два з них зберігають кримінально-правове значення; 5) вона не залежить від того, була чи ні особа засуджена за раніше вчинений нею злочин.

Багато питань, пов’язаних із тлумаченням і застосуванням кримінально-правових положень цієї форми множинності є дискусійними або невирішеними (зокрема, як необхідно відмежувати цю форму множинності злочинів від сукупності та рецидиву; чому зміст повторності визначено таким чином, що вчинення особою двох або більше злочинів за відповідних умов утворює повторність і сукупність або повторність і рецидив; в яких випадках повторне вчинення двох і більше самостійних злочинів належить кваліфікувати за ознаками повторності, а в яких – за ознаками сукупності; чим обумовлюється її суспільна небезпека; яке місце та значення цієї форми множинності серед інших кримінально-правових інститутів тощо).

Повторність є правовою і водночас соціальною категорією. Вона констатує такі негативні обставини як певний ступінь вірогідності невиправленості особи; стійкі антисоціальні мотиви та погляди винного; злочинну спрямованість (спеціалізацію, професіоналізм); недосягнення мети кримінальної відповідальності та покарання і як наслідок необхідність їх посилення; більшу шкоду суспільним відносинам; складність розкриття та розслідування злочинів, які вчинені повторно; повторність злочинів є негативним показником у діяльності правоохоронних та інших державних органів, які протидіють злочинності. Водночас дані негативні якості при вчиненні повторних злочинів можуть і не виявитися.

Суспільну небезпеку повторності обумовлюють такі ознаки: кількість злочинів, що її утворюють; види таких злочинів (на який об’єкт посягають, які за ступенем суспільної тяжкості, за характером – тотожні чи однорідні); час, що пройшов між ними; судимість за злочини (кількість судимостей, час, що пройшов між ними і після останнього засудження, зняття чи погашення судимості); форма вини у вчинених злочинах; мотиви вчинення злочину; інші факультативні ознаки складу злочину, зокрема предмет, потерпілий (їх кількість, вид, розмір), спосіб, місце, час тощо.

Повторність є однією з найбільш дискусійних форм множинності злочинів. Суперечки обумовлені перетинанням понять «повторність» і «сукупність», «повторність» і «рецидив». У зв’язку з чим у судовій практиці виникають помилки в юридичній оцінці тотожних та однорідних злочинів, що нерідко обумовлює винесення необґрунтованих вироків і призначення несправедливого покарання.

У теорії кримінального права запропоновано три варіанти вирішення цієї проблеми: 1) кваліфікувати два або більше тотожних чи однорідних діяння, які були вчинені до винесення обвинувального вироку суду, як повторність і водночас як сукупність злочинів; 2) виключити із КК положення про повторність злочинів; 3) усі юридичні види множинності слід чітко розділити.

Пропозиція виключення положень про повторність злочинів не відповідає законодавчому досвіду більшості зарубіжних країн, у яких досить схожі системи законодавства з вітчизняною системою. Виключення із законодавства окремих держав повторності злочинів, не спричинило позитивних зрушень у протидії злочинності, а навпаки, послабило заходи кримінально-правового впливу. Відтак, найбільш оптимальним варіантом вирішення проблем повторності злочинів у КК України є розробка науково обґрунтованих критеріїв відмежування цієї форми множинності злочинів від сукупності та рецидиву. У зв’язку з цим пропонуємо повторністю злочинів визнавати насамперед тотожні злочини. Однорідні ж злочини слід вважати повторними лише у випадках коли, така повторність безпосередньо передбачено у статтях КК України. Решта однорідних злочинів є виключно сукупністю злочинів. Крім того, слід підтримати пропозицію відносити до повторних лише злочини, за які особу не було засуджено.

Кваліфікуюче значення повторності полягає в тому, що ця форма множинності злочинів в окремих статтях Особливої частини КК України визнається кваліфікуючою чи особливо кваліфікуючою ознакою.

Каральне значення повторності полягає втому, що вона враховується під час призначення покарання, в першу чергу як обставина, що обтяжує покарання.

Заохочувальне значення полягає в тому, що вона перешкоджає звільненню винного від кримінальної відповідальності, покарання та його відбування.

Категория: Юридичесике науки | Добавил: Administrator (26.04.2016)
Просмотров: 141 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]