Конституционное право - Юридичесике науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Вторник, 06.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Юридичесике науки

Конституционное право
Міжнародно-правові договори як джерела виборчого права України
 
Автор: Жукевич Наталія Петрівна студентка 5 курсу Національної академії внутрішніх справ
 
Сучасні тенденції глобалізації суспільного розвитку формують нові взаємовідносини між державами, оскільки глобалізаційні процеси впливають на державне управління, виробництво, торгівлю, ринок праці, політичні структури та інші суспільні інституції й процеси. Формування сучасного законодавства про вибори відбувається під впливом міжнародних виборчих стандартів.
Україна визначила свою міжнародно-правову позицію зазначивши у Конституції України, що чинні міжнародні договори, які ратифіковані Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України [4]. Положення цієї статті мають важливе зовнішньополітичне і правове значення, особливо в умовах входження України у світове співтовариство. Положення цієї статті мають важливе зовнішньополітичне і правове значення, особливо в умовах входження України у світове співтовариство. Вони є обов’язковими для виконання, свідчать про повагу до норм міжнародного права. В певній мірі вони дають відповіді на питання практичного застосування положень міжнародних договорів в Україні та їх співвідношення з чинним законодавством України. Положення даної статті Конституції України співзвучні з положенням Закону України від 29 червня 2004 р. "Про дію міжнародних договорів на території України” [6].
Міжнародний договір – це універсальне джерело міжнародного права, оскільки його юридична сила випливає із загального міжнародного права. Форми викладу норм міжнародного договору дають можливість здійснювати контроль за його виконанням.
Міжнародні документи можуть вважатися джерелом виборчого права за умови дотримання таких умов: 1) якщо відповідний міжнародний акт ратифікований Україною та, отже, став частиною національного законодавства; 2) якщо у виборчому законодавстві України передбачена можливість застосування статусу, процедур або стандартів, урегульованих міжнародними документами; 3) якщо відповідні міжнародні акти регулюють виборчі правовідносини з міжнародним або іноземним елементом, які не можуть бути передбачені національним законодавством (наприклад, щодо порядку призначення та відрядження до України міжнародних спостерігачів).
Принципи та норми міжнародного права, міжнародні договори, учасником яких є Україна, здійснюють безпосередній вплив на розвиток національного виборчого законодавства, закріплюючи при цьому визначальні ідеї правового регулювання електоральних відносин, що деталізуються у виборчому законодавстві.
Першим документом, який заклав основи міжнародного виборчого права і стала Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року [3]. В цьому акті зазначено, що кожна людина має право брати участь в управлінні державними справами безпосередньо або через вільно обраних представників. Воля народу має бути основою влади уряду; ця воля повинна проявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні проводитися при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.
16 грудня 1966 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (цей Міжнародний пакт був ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VІІІ від 19 жовтня 1973 року) [5]. Ст. 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права визначає певні виборчі стандарти. Вона була деталізована та прокоментована Комітетом ООН з прав людини.
Наступним важливим документом, який має пряме відношення до виборчого права та виступає в якості джерела виборчого права України, є "Декларація про критерії вільних і справедливих виборів”, яка була прийнята 26 березня 1994 року в Парижі [2]. У якому деталізовані критерії та принципи вільних виборів, визначено поведінку таких суб’єктів, як особи, кандидати та партії у виборчому процесі.
Джерелом виборчого права України можна також вважати Конвенцію про стандарти демократичних виборів, виборчих прав і свобод у державах-учасницях Співдружності незалежних Держав від 7 жовтня 2002 року,  матеріали Копенгагенської наради конференції з людського виміру НБСЄ (29 червня 1990 року), Перший протокол до Європейської конвенції з прав людини (Париж, 20 березня 1952 року) та документи Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі (Париж, 21 листопада 1990 року), Резолюція ОБСЄ 216 (2006) від 1 червня 2006 року про місцеві та регіональні вибори в Україні та Рекомендація 192 від 1 червня 2006 року про місцеві та регіональні вибори в Україні.
Існування міжнародно-правових актів як джерел виборчого права України дає підстави констатувати наявність міжнародних виборчих стандартів, обов’язкових для нашої держави. Ступінь суворості дотримання стандартів та відповідно способи їх забезпечення різні. Міжнародні стандарти встановлюються в загальній формі необхідного рівня демократизації виборів, що надає право державі достатньо широко їх тлумачити. Водночас грубе порушення міжнародних стандартів може мати негативні наслідки і тому більшість держав мають демонструвати свою вірність демократичним та відповідно міжнародним стандартам [1, с. 18]. Узгоджуючи свої інтереси та закріплюючи результат такої узгодженості в нормах міжнародного права, основним джерелом яких є міжнародний договір, держави можуть врегульовувати окремі проблемні питання, перейняти передовий досвід та досягати необхідних цілей.
 
Література:
1. Андреева Г.Н. Избирательное право в России и зарубежных странах: [учеб. пособие] / Г. Н. Андреева, И. А. Старостина; под ред. А. А. Клишаса. – М.: Норма, 2010. – 592 с.
2. Декларация о критериях свободных и справедливых выборов. Принята на 154-й сессии Совета Межпарламентского Союза [Электронный ресурс]. – Режим доступа: httр://www.democracy.ru/library/laws /international/_declaration 1994. html.
3. Загальна декларація прав людини. Прийнята і проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 груд. 1948 р. // Міжнародні документи ООН з питань прав людини. – К.: УПФ. Вид-во "Право”, 1995. – 12 с.
4. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
5. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права // Міжнародні документи ООН з питань прав людини. – К.: УПФ. Вид-во "Право”, 1995. – 40 с.
6. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України від 29 черв. 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 35. – Ст. 2317.
Категория: Юридичесике науки | Добавил: Иван155 (16.07.2013)
Просмотров: 547 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 1
1  
В избирательном праве Украины все нормы, де-юре, согласованы с международным правом. Новый избирательный закон обязательно отправляется на экспертизу в Венецианскую комиссию, которая дает добро, либо просит переформулировать определенные нормы. Суть проблемы состоит в практическом его применении, негласном давлении со стороны государства.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]