Гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное публичное право - Юридичесике науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Вторник, 06.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Юридичесике науки

Гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное публичное право

Регулювання шлюбного договору законодавством України та США: порівняльний аспект

Автор: Вавілова Марина Володимирівна, студентка 4 курсу юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

 

На сьогодні шлюбний договір є одним із основних регуляторів майнових відносин подружжя, а також тим способом упорядкування та унормування таких відносин між дружиною та чоловіком.

Актуальність даного дослідження зумовлена тим, що в умовах сьогодення майнові відносини подружжя є важливим питанням сімейного права. Від належної правової регламентації питань, пов’язаних з укладенням, реалізацією та припиненням шлюбного договору, залежить рівень упорядкованості майнових відносин подружжя.

Інститут шлюбного договору з’явився в національному законодавстві більш ніж 20 років тому. Проте, порівняно із зарубіжними країнами, зокрема, із США, де такі договори існують досить давно і є загальновизнаним способом закріплення майнових прав, свобод і відповідальності за кожною особою, яка готується вступити в законні шлюбні відносини, в Україні шлюбний договір не набув широкого такого застосування. В питанні удосконалення національного сімейного законодавства доречним є проведення порівняння особливостей нормативно-правового регулювання шлюбного договору в Україні та США, а також запозичення позитивного досвіду даної країни.

Проблематику шлюбного договору у національному законодавстві, а також порівняльно-правовий аспект даного питання досліджували такі вчені: О. Дзера, А. Довгерт, О. Єрошенко, І. Жилінкова, К. Казарян, О. Калітенко, Н. Кузнєцова, О. Михальнюк, З. Ромовська, В. Семчик, Є. Смирнова, О. Ульяненко, Ю. Червоний, О. Явор та ін.

Варто зауважити, що в Україні нормативно-правовою основою для регулювання шлюбних договорів, перш за все, є Сімейний кодекс України, глава 10 якого присвячена особливостям укладення, зміни та припинення шлюбних договорів. Значну роль у регулюванні даного питання відіграє також Цивільний кодекс України, яким регулюються загальні питання договірного права (укладення договорів, підстави та порядок визнання договорів недійсними), що поширюють свою дію також на шлюбний договір.

В США сімейні відносини регулюються законодавством окремих штатів, для уніфікації яких приймаються єдині закони. Серед єдиних законів, прийнятих більшістю штатів, - закон «Про шлюбний договір» 1983 року.

Законодавство окремих штатів і судова практика США дає визначення даному шлюбному договору. Наприклад, Збірник законів штату Колорадо називає шлюбним договором угоду між майбутнім подружжям, укладену в очікуванні шлюбу, або між подружжям, але при умові його укладення до подання позову про розірвання шлюбу або про окреме проживання подружжя[1; 127].

У практиці сімейного права США відмежовуються поняття «дошлюбного» та «післяшлюбного» договору («prenuptial» and «postnuptial» agreement). Дошлюбний договір підписується нареченими, що мають намір одружитися та набирає сили з моменту вступу до шлюбу. Післяшлюбний договір може приймати одну з двох форм: (1) зміна існуючого шлюбного договору шляхом підписання післяшлюбного договору, або (2) підписання післяшлюбного договору без попереднього шлюбного договору. Хоча дошлюбні та післяшлюбні договори технічно різні, вони мають загальну мету – визначення розподілу майнових прав при розірванні шлюбу внаслідок смерті одного з подружжя або через розлучення[2; 269].

Натомість чинний Сімейний кодекс України не містить визначення шлюбного договору, що є певним недоліком національного законодавства. Дану прогалину намагаються усунути науковці на теоретичному рівні. Так, , І. Жилінкова визначає шлюбний договір як згоду наречених або подружжя щодо встановлення майнових прав та обов’язкiв подружжя, пов’язаних з укладенням шлюбу, його iснуванням та припиненням[3; 65]. О.О. Ульяненко ж називає шлюбним договором «угоду (правочин) фізичних осіб різної статі, які подали заяву про реєстрацію шлюбу чи угоду подружжя, що визначає майнові права та обов’язки подружжя в період шлюбу, зокрема, порядку поділу майна на спільне і роздільне, порядку його використання, відчуження, розподілу доходів і витрат, а також їх майнові права та обов’язки як батьків у шлюбі і (чи) у випадку його розірвання»[4; 4-5].

Дещо спірною нам видається позиція В.С. Гопанчука, який вважає, що шлюбним договором є «угода осіб (подружжя) про вирішення спірних (як правило, майнових) питань»[5; 113]. На нашу думку, уточнення, наведене автором є недоречним, адже може наштовхнути на думку про те, що шлюбним договором можуть врегульовуватись ще якісь відносини, крім майнових (особисті відносини подружжя), що суперечить п. 3 ст. 93 Сімейного кодексу України, де чітко вказано, що «шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми» [6].

У США ж предметом шлюбного договору можуть бути як майнові, так і особисті відносини між подружжям. Такі умови отримали свою назву – «умови про стиль життя», серед них можуть бути такі, які регулюють питання методів виховання дитини, відносин з друзями, та інших особистих стосунків подружжя.

Питання закріплення на рівні закону можливості врегулювання особистих відносин нормами шлюбного договору становить предмет жвавої дискусії серед науковців. Загалом все більше вчених доходить до висновку про доцільність запозичення досвіду іноземних країн, де законодавством дозволено врегульовувати немайнові відносини подружжя положеннями шлюбного договору.

Наприклад, О. А. Явор наголошує, що в шлюбному контракті поряд з традиційними особистими відносинами (вибір чоловіком і жінкою прізвища, професії, місця проживання) повинні знайти своє закріплення умови щодо віросповідання, мови, якою будуть спілкуватися члени сім’ї, щодо здійснення виховання дітей, взаємної інформованості про стан здоров’я, завчасне надання майбутній дитині відповідного прізвища та імені [7; 11]. Натомість О.В. Михальнюк вказує, що було б доречно закріпити у законодавстві норму, відповідно до якої сторони могли б врегулювати особисті немайнові відносини у сімейному договорі, але за умови, що ці положення не порушуватимуть конституційні права та свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України, а також не суперечитимуть моральним засадам суспільства[8].

Тож, ми притримуємося позиції, що наслідування досвіду США шляхом закріплення можливості урегулювання немайнових відносин чоловіка та дружини шлюбним договором могло б покращити подальше спільне життя подружжя, але виникають проблемні правозастосовчі питання, які можуть ускладнити процес реалізації таких положень. Зокрема, це стосується механізму забезпечення виконання такого виду обов’язків, санкцій за невиконання обов’язків, закріплених шлюбним договором, а саме матеріальних, які будуть узгоджуватись сторонами договору самостійно і, очевидно, будуть суперечити самій суті шлюбних відносин, які мають засновуватись на взаємному розумінні, довірі та підтримці подружжя тощо.

Варто звернути увагу на ще одну особливість регулювання питання укладення шлюбного договору у США порівняно з Україною. Так, у переважній більшості штатів Америки сімейно-шлюбне законодавство увібрало основні начала англійського «загального права», тому у даній країні обов’язковою є письмова форма і підписання шлюбного договору у присутності свідків, що відповідає процедурі укладення звичайного цивільно-правового договору.

Українське сімейне законодавство також висуває вимогу щодо письмової форми шлюбного договору. Крім того, такий вид договорів обов’язково має бути нотаріально посвідчений, що надає йому більшу гарантованість, адже при посвідченні нотаріусом перевіряється суб’єктний склад договору, роз’яснюються права та обов’язки сторін, законність умов, що визначили сторони у шлюбному договорі та ін.

На відміну від українського законодавства, де внесення змін до шлюбного договору можливе у будь-який час при наявності згоди обох з подружжя і нотаріального посвідчення угоди про внесення таких змін, у США всі зміни в шлюбний договір до укладення шлюбу можуть бути внесені в тому ж порядку, який потрібно для його укладення. Після укладення шлюбу внесення змін до договору допускається лише за рішенням суду.

Таким чином, провівши порівняльно-правовий аналіз шлюбного законодавства України та США, можна зробити висновок про окремі особливості урегулювання відносин, пов’язаних з укладенням, зміною та реалізацією шлюбних договорів між подружжям, що пояснюється особливостями правових систем двох країн (система континентального права та англо-саксонського), відмінностях у процесі становлення шлюбно-сімейного законодавства, а також власне у підходах до розуміння сім’ї та сімейних цінностей. Звісно, досвід США у врегулюванні інституту шлюбних договорів, як країни, законодавству якої даний правовий інститут відомий набагато довший період часу, має вивчатись та аналізуватись, а інколи і запозичуватись вітчизняною теорією та практикою, враховуючи при цьому особливості національної регламентації даного питання.

 

Література:

  1. Смирнова Е. В. Брачный договор с участием иностранного элемента по российскому и зарубіжному законодательству // Изд. Рос. гос. педагог. ун-та им. А. И. Герцена. 2013. № 159. –С. 123—130.
  2. Казарян К. А. Інститут шлюбного договору в англосаксонській та континентальній правових сім’ях / К. А. Казарян // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Право. - 2013. - № 1062, вип. 14. - С. 268-271.
  1. Жилінкова І. Розвиток інституту шлюбного договору / І.Жилінкова// Вісник Академії правових наук України. – 2010. – № 1. – С.60-76.
  2. Ульяненко О. Шлюбний договір у сімейному праві України : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : спеціальність 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” – Київ, 2003. – 22 с.
  3. Гопанчук В.С. Законодавство України про шлюб та сім’ю: моногр./ Гопанчук В.С. – К.: Видавництво «Наукова думка, 1998. – 213 с.
  4. Сімейний кодекс України: Закон України від 10.01.2002 № 2947-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 21-22, ст.135
  5. Явор О. А. Функції шлюбного контракту в сімейному праві України / О.А. Явор // Автореф. дис. к. ю. н.: 12.00.03. -  Харків, 1996. – 18 с.
  6. Михальнюк О. В. Договірне регулювання особистих немайнових відносин у сімейній сфері / О. В. Михальнюк // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrlegis.com.ua/?page2=3&publications=1

 

Категория: Юридичесике науки | Добавил: Administrator (26.05.2016)
Просмотров: 155 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]