Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 28.07.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Юридичесике науки

Гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное публичное право

Особливості становлення законодавства України про інтелектуальну власність

Автор: Орел В.М., курсант третього курсу факультету  підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ

 

Зростання ролі і значення наукової діяльності в соціально-економічному розвитку країни зумовлює необхідність надійного та ефективного правового забезпечення інтелектуальної діяльності. В усіх країнах і на міжнародному рівні створена спеціальна система законів та міжнародних угод, спрямованих на охорону інтелектуальної, творчої діяльності. Результати цієї діяльності набувають все більшої ваги і вартості. Вони вже стали найціннішим капіталом у будь-якому суспільстві. Створена система законів в Україні та міжнародних угод має своїм завданням охорону як інтелектуальної діяльності, так і інтелектуальної власності.

Інтелектуальна власність (англ. intellectual property) – у найширшому розумінні означає «закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших сферах».

Актуальність дослідження проблем, пов’язаних з інтелектуальною власністю, в Україні обумовлена тим, що в ході формування ринкової економіки, зниження бюджетного фінансування науки збільшився відтік за кордон учених, творців нових, високотехнологічних розробок. Ситуація, яка склалася в сфері реєстрації та використання прав інтелектуальної власності в Україні, свідчить, на жаль, про неефективне функціонування системи її охорони. Хоча цивільно-правові механізми відіграють найважливішу роль у правовому регулюванні питань інтелектуальної власності, проте дедалі більш очевидним стає той факт, що у відриві від норм інших галузей вони не здатні забезпечити надійної правової основи для вирішення багатьох проблем повсякденної практики створення та використання результатів інтелектуальної діяльності.

Законодавство, яке визначає права на інтелектуальну власність, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законом [1].

Охорона інтелектуальної, творчої діяльності передбачає передусім створення таких правових умов, які у найкращий спосіб сприяли б розвитку науки, техніки,  культури у широкому розумінні. Ці правові умови мають створювати таку творчу атмосферу в суспільстві, за якої кожен бажав би взяти участь у творчому процесі. Цих законів мають суворо дотримуватися всі, хто тією чи іншою мірою причетний до творчої діяльності [2, с.39].

До набуття незалежності Україна власного законодавства про інтелектуальну власність ніколи не мала. За радянських часів в Україні діяло законодавство про винахідництво і раціоналізацію СРСР. З набуттям незалежності почало складатися законодавство про промислову власність України. Першою ластівкою став Закон України «Про власність» який у статтях 13 і 41, по – перше, проголосив, що результати інтелектуальної діяльності визнаються об’єктами права власності; по – друге, дав приблизний перелік результатів інтелектуальної власності, який надається правова охорона, передусім цим Законом [3,с. 249].

Н. М. Мироненко вважає, що інститут права приватної власності заслуговує на визнання як окремий, самостійний цивільно-правовий інститут, проте, вона не визначила місце цього інституту в проекті кодексу. Автор також висловила цікаві обґрунтовані думки з приводу визнання права інтелектуальної власності лише за творцем цієї власності. Обґрунтованим видається її твердження, що суб'єкту права інтелектуальної власності належать ті самі правомочності — право на володіння, на користування і розпорядження, що й звичайному власнику. За роки незалежності в Україні створено більше 10 законів щодо охорони прав на інтелектуальну власність. Але головним юридичним фундаментом держави є Конституція. Принциповим моментом у розбудові законодавства про інтелектуальну власність стало прийняття у 1996 р. Конституції України, яка проголосила: «Кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами інтелектуальної, творчої діяльності ».

Інтелектуальна діяльність – це передусім творча діяльність, рівень якої зумовлює науково-технічний і духовний розвиток того чи іншого суспільства. Від рівня творчої діяльності залежить добробут суспільства. Законодавство України про інтелектуальну власність за своєю юридичною природою є цивільно–правовим. Тому саме в Цивільному Кодексі України зосереджені основні цивільно-правові засади охорони права інтелектуальної власності. Зокрема там визначено поняття інтелектуальної власності, зміст права інтелектуальної власності та його види, викладені основні положення охорони та захисту. Важливим принциповим положенням Кодексу є визнання цих результатів інтелектуальної, творчої діяльності товаром, який може бути об’єктом вільного цивільного обігу. Це означає, що суб’єкт права інтелектуальної власності має право володіти, користуватися і розпоряджатись творчим результатом [2,с.41].

Отже, чинне законодавство України про інтелектуальну власність переважно відповідає міжнародним стандартам і вимогам. Проте воно створювалося за нових соціально-економічних умов, без належного законотворчого досвіду, тому має певні окремі прогалини, суперечливі та неузгоджені положення, котрі варто було б усунути для забезпечення захисту в повному об’ємі інтелектуальних прав громадян нашої держави.

 

Література:

1.Бібліотека МГПУ, інтелектуальна власність в Україні. Загальні положення про інтелектуальну власність. Режим доступу: http://lib.mdpu.org.ua/e-book/gapotiy_intelect/kurs/t1.htm#a4.

2. Основи правової охорони інтелектуальної власності в Україні: Підруч. для студ. неюрид. Вузів / За заг. ред. О. А. Підопригори, О.Д.Святоцького, 2003. – 236с.

3. Постанова Верховної Ради Української РСР від 04.07.1991 р.  № 1292-XII // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. - № 20. –  с.249.

Категория: Юридичесике науки | Добавил: Administrator (31.10.2015)
Просмотров: 344 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]