Административное право и процесс; финансовое право; информационное право - Юридичесике науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 11.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Юридичесике науки

Административное право и процесс; финансовое право; информационное право

Наукові основи управління навчальним закладом

Автор: Ярош Анна Олександрівна, аспірант кафедри фінансового права Національного університету ДПС України

 

Результативність навчально-виховного процесу значною мірою залежить від ефективності системи управління навчальними закладами. Новий соціально-політичний устрій країни, нові умови господарювання, євроінтеграційні процеси передбачають зміни у роботі системи управління освітою. Управління навчальним закладом перестає бути виключно справою держави.

Наукова теорія управління навчальним закладом інтенсивно почала розвиватися за останні 30 років, але і на сьогодні немає єдиного погляду на зміст таких понять, як управління. Це зумовлено тим, що дана проблема має багатоаспектний характер і синтезує в собі дані таких наук, як економіка, філософія, соціологія, фізіологія, педагогіка, кібернетика. В Україні вивченням проблеми управління навчальним закладом займаються вчені Л. Даниленко, Г. Дмитренко, Г. Єльнікова, О. Мармаза, Є. Павлютенков, В. Крижко, Є. Хриков та ін. Однак розробка проблеми управління навчальним закладом знаходиться на початковій стадії.

Управління, як невід'ємна частина педагогічної системи навчального закладу, її системоутворююча засада, має об'єктивну природу, але за механізмом реалізації – це суб'єктивний процес. Воно може бути переважно інтуїтивним або спиратися на теоретичні основи науки. У зв'язку з цим надзвичайно важливо визначити, як співвідносяться практика і теорія управління [1, c. 29].

На думку Г. Єльнікової, сутнісно управління освітою можна визначити як цілеспрямований вплив суб’єктів управління різних рівнів (державного, регіонального, місцевого) на всі ланки освіти з метою гармонійного розвитку підростаючого покоління, життєдіяльність якого забезпечує збереження і подальший розвиток соціального організму та культури суспільства [2].

За визначенням С. Майбороди, управління – діяльність, необхідна функція будь-якої організованої системи, що підтримує певний її режим, забезпечує збереження структури й реалізацію програми та мети. З позицій процесуального та діяльнісного погляду, управління, на думку С.Майбороди, є сукупністю певних дій (операцій), які виконуються людиною – суб’єктом управління щодо об’єкта для перетворення, забезпечення руху до заданої мети. Сукупність цих дій йменуються ученим як управлінські функції [3, с. 49]

За дослідженнями А.  Омарова, сутність управління освітою, як виду соціального управління, полягає в науково обґрунтованому впливі суб’єктів управління на суспільну систему з метою орієнтування її на реалізацію цілей і завдань, що стоять перед суспільством [4].

Аналіз наукових праць з проблем управління навчальним закладом свідчить про те, що процес управління подано по-різному, залежно від мети дослідження і рівня його узагальнення. Найбільш широко представлено в науково-педагогічній літературі підхід, за яким функції управління викладені в повному обсязі відповідно до послідовності назви етапів, так званого, універсального управлінського циклу та конкретних функцій: прогнозування, моделювання, планування організації, зворотного зв'язку, інформаційного забезпечення аналізу корекції тощо, або певних аспектів управління: соціально-психологічних економічних, юридичних.

Одним із представників традиційного підходу до розуміння сутності управління навчальним закладом є В. Пікельна. Вона зазначає, що управління є адміністративною функцією керівництва і пов’язане з реалізацією загальних (технологічних) функцій управління в будь-якому спеціальному виді управлінської діяльності. Вчена називає управління технологічним процесом, який дає змогу керівникові чи управлінському органу цілеспрямовано впливати на «зв’язки-відносини», виявлені в системі управління навчальним закладом, з тим, щоб «система – навчальний заклад» могла циклічно переходити в якісно новий стан (розвиватися, вдосконалюватися) [5, с. 63].

Оскільки навчальний заклад є складовою ланкою всієї системи освіти, то зрозуміло, що ефективність управління цією ланкою є предметом роботи керівника навчального закладу та всього колективу.

Процес соціального управління взагалі, і навчальним закладом зокрема, характеризується двома типами впливу: стихійним і свідомим. Поняття суб’єкта та об’єкта управління властиві лише соціальній сфері. Це означає, що людина спроможна висувати перед собою цілі і організовувати свою діяльність на їх досягнення. Таке явище має назву свідомого управління. Свідоме управління – невід’ємна частина свідомої самоорганізації. Під самоорганізацією розуміється перетворення, зміни, які підтримують і підвищують організацію будь-якого об’єкта, не потребуючи зовнішнього управління. Це прогресивне перетворення системи, яке визначається переважно внутрішніми чинниками та умовами і здійснюється спрямованим впливом особистості організації [6, c. 34].

Найбільш фундаментальними і всеохоплюючими щодо розкриття проблем управління навчальним закладом за останні роки є роботи М. Поташника [7] і монографічна праця колективу московських авторів «Управление развитием школы» за редакцією М. М. Поташника та B. C. Лазарева [8]. У цій монографії на сучасному теоретичному рівні розкриті основні складові управління навчальним закладом на інноваційних засадах в умовах розвитку школи: функція як цілісна система (діагностичний аналіз), прогнозування, планування, моделювання організаційної діяльності, контроль, координація та ін., а також докладно висвітлені питання побудови оптимальних структур управління школою, формування концепцій нової школи, її саморозвитку, економічного і нормативного забезпечення тощо.

Взагалі процес державного управління закладами освіти відбувається як  взаємодія між його суб’єктом та об’єктом на основі зв’язків, що встановлюються між ними. Суб’єкт управління освітою, наділений правами приймати рішення і перетворювати їх на вимоги, обов’язкові для виконання об’єктом. У свою чергу, заклади освіти, як об’єкт управління справляють вплив не тільки на характер діяльності і структуру суб’єкта, а й визначають організаційну будову всієї системи управління. Процес державного управління зводиться, таким чином, до взаємодії суб’єкта та об’єкта.

Усі наведені специфічні риси управління навчальними закладами повинні враховуватися в роботі органів управління всіх рівнів. У Національній доктрині розвитку освіти сучасна система управління сферою освіти визначається як державно-громадська [9], що передбачає тісну співпрацю державних органів та органів громадського самоврядування.

Саме ефективне і результативне управління освітою як цілеспрямованої зміни її стану, на думку В. Лугового, потребує знання природи об’єкта управління, наявності відповідної інформації для прийняття управлінських рішень, механізмів та ресурсів їх реалізації [10, c. 944]

Аналіз наукової літератури надав змогу зробити висновок, що поза увагою багатьох дослідників залишається питання ефективності діяльності навчального закладу і його керівника, та найголовніше, з нашого погляду, немає цілеспрямованих досліджень щодо впливу навчального закладу на розвиток суспільства; на державному та регіональному рівнях не відстежується соціальна відповідальність навчального закладу за якість підготовки.

Теоретичні основи управління системою освіти взагалі та навчальним закладом зокрема знаходяться на рівні розробки. Ще немає ґрунтовної концепції організації процесу управління, яка б могла надати науковий і методичний супровід працівникам освітньої галузі.

 

Література:

1. Хриков Є. М. Управління навчальним закладом : навч. посіб. / Є. М. Хриков. – К. : Знання, 2006. – 365 с.

2. Єльникова Г. В. Адаптивне управління: сутність, характеристика, моніторингові системи : кол. монографія / Г. В. Єльникова, Т. А. Борова, О. М. Касьянова, Г. А. Полякова та ін. / За загальною та науковою редакцією Г. В. Єльникової. – К., 2009. – 480 с.

3. Майборода С. В. Державне управління вищою освітою в Україні : структура, функції, тенденції розвитку (1917-1959 рр.) / С. В. Майборода. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 242 с.

4. Омаров А. М. Социальное управление: некоторые вопросы теории и практики / А. М. Омаров. – М. : Мысль, 1980. – 269 с.

5. Пікельна В. С. Управління школою / В. С. Пікельна, О. А. Удод. – Дніпропетровськ : Науково-методичне об’єднання педагогічних інновацій «Альфа», 1998. – 284 с.

6. Менеджмент організації : конспект лекцій / Укл. В. В. Кулешова. – Харків : УІПА, 2011. – 78 с.

7. Поташник М. М. Качество образования; проблемы и технологи управления: (В вопросах и ответах) / М. М. Поташник. – М. : Пед. об-во России, 2002. – 351 с.

8. Лазарев В.С., Поташник М.М., Моисеев А.М. и др. Управление развитием школы: Пособие для руководителей образовательных учреждений / Под ред. М.М. Поташника и В.С. Лазарева. – М.: Новая школа, 1995. – 464 с.

9. Про Національну доктрину: Указ, Президент України; Указ від 17.04.2002 р. №  347/2002 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //osvita.ua/legislation

10. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; [голов. ред. В.Г. Кремень]. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

Категория: Юридичесике науки | Добавил: Administrator (21.08.2014)
Просмотров: 622 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 1
1  
Качественное управление вузом - это настоящее мастерство и показатель уровня специалиста. Лишь некоторые ректоры способны построить работу в вузе самым лучшим образом, обходя взятки, прогулы и некачественное образование. Думаю, примером должны становится министры образования, задавая темп в эффективном управлении своим ведомством уже на низы, к ректорам.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]