Административное право и процесс; финансовое право; информационное право - Юридичесике науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 04.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Юридичесике науки

Административное право и процесс; финансовое право; информационное право
До питання оскарження правових актів індивідуально дії органів місцевого самоврядування в адміністративному судочинстві
 
Автор: Козій Ірина Сергіїна, аспірант, Національний університет «Одеська юридична академія»
 
Конституція України та Кодекс адміністративного судочинства України (далі-КАСУ) визначили основоположне право кожної особи звернутись до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси [1, 2]. Разом з тим, існуючий понятійно-категоріальний апарат судового адміністративного процесу не в повній мірі враховує специфіку процедури вирішення окремих категорій спорів що, в свою чергу, сприяє виникненню певних проблем у правозастосовній діяльності суду.
Порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності органів місцевого самоврядування як і інших суб’єктів владних повноважень визначено в КАСУ. Зокрема, спори щодо оскарження рішення органів місцевого самоврядування які мають індивідуально-правовий характер вирішуються за загальними правилами КАСУ, якщо ж мова іде про нормативно –правовий акт органу місцевого самоврядування, то відповідно такий спір буде вирішуватись в порядку визначену статтею 171 КАСУ [2].
Разом з тим, на особливу увагу заслуговують правові акти індивідуальної дії органів та посадових осіб місцевого самоврядування, як предмет оскарження в адміністративному суді. І якщо поняття нормативно-правових (нормативних) актів суб’єктів владних повноважень знаходить своє визначення в наказах Міністерства юстиції України, то поняття правових актів індивідуальної дії (ненормативних актів) й досі  залишається поза правовим полем. Відтак, його можна віднайти в судовій практиці. Але більшої уваги заслуговує не саме його визначення, а юридичні характеристики. Відповідно до позиції, викладеної в Рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 року до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Також Конституційним Судом України наголошено, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами і не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення [3].
В той же час виникає питання до якого моменту правовий акт індивідуальної дії органів місцевого самоврядування може бути предметом оскарження в адміністративному суді та що необхідно вважати моментом реалізації такого акта, після якого вичерпується його дія. Особливої актуальності ці питання набувають під час оскарження в адміністративному суді індивідуально-правових актів органів місцевого самоврядування на підставі яких набувається право власності. Окрім того, судова практика у цій категорії справ є досить різноманітною та суперечливою. Відтак, з однієї сторони, якщо індивідуально - правовий акт вичерпав свою дію, а процедура його ухвалення суперечить чинному законодавству унеможливлюється його оскарження, що може порушувати права інших осіб, територіальної громади,  а з іншої - право власності особи, що добросовісно його набула на підставі індивідуально-правового акту може бути скасовано, що суперечить принципу непорушності права власності визначеному Конституцією України .
Відповідно до правової позиції Європейського суду, зокрема по справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (рішення від 24 червня 2003 року), власність в значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування придбання майна чи майнового права за договором, укладеного з органом публічної влади. Самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумною підставою для визнання їх рішень недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправною поведінки самої фізичної особи [4].
Виходячи з вищевикладеного, рішення органу місцевого самоврядування що є правовим актом індивідуальної дії, а відтак застосовується одноразово, на момент звернення до суду є таким, що вичерпало свою дію не може бути предметом спору в адміністративному суді, окрім випадків винної, протиправною поведінки самої фізичної особи. Разом з тим, моментом вичерпання дії індивідуально - правового акту є набуття право власності на підставі цього акту.
У зв’язку з чим пропонується подальше законодавче визначення правового акту індивідуальної дії, його юридичних характеристик та специфіки процедури оскарження правових актів індивідуальної дії органів місцевого самоврядування.
 
Література:
1.Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1996. H №30. –Cт.141.
2.Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.ua
3.Рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) –[Електронний ресурс]. – Режим доступу  http://zakon.rada.gov.ua
4.Рішення Європейського суду з прав людини у справі Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://www.echr.coe.int
Категория: Юридичесике науки | Добавил: Administrator (23.01.2013)
Просмотров: 1010 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 2
1  
Основной проблемой украинского законодательства является отсутствия закона про нормативно-правовые акты. На данные момент, большинство актов вступают в коллизию, противоречие, а некоторые и вовсе не урегулированы должным образом (как пример в статье - правовой акты органа местного самоуправления индивидуального характера), поэтому никакие изменения в кодексах не помогут, без принятия данного закона.

2  
Совершенно согласна с Вашим комментарием! Существование "робкого" законопроекта на эту тему обсуждается уже не первый год, а "воз и ныне там". В то же время, такая неопределённость законодателя на руку практикующим юристам, которые могут трактовать действующие правовые нормы, подгоняя их под интересующую ситуацию.
Что касается точки зрения автора статьи по поводу одноразового действия акта органа местного самоуправления и невозможности дальнейшего его обжалования по этой причине, то она определённо интересна своей новизной. Вот только как же в этом случае можно говорить о защите законных прав и интересов тех лиц, которые "пострадали" от таких решений органов публичной власти, принятых с явными нарушениями. По-моему, если убрать норму, которая дает право обжаловать такие решения, появится новая коллизия с положением закона о защите нарушенного права.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]