Социальная философия и философия истории - Философские науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции

Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Философские науки

Социальная философия и философия истории

Проблема ідентичності в соціальній філософії Автори: Самойлова Яна Олексіївна, студентка Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського Житкова Анастасія Едуардівна, студентка Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського Швидкі зміни, які охопили всі сторони життя сучасного суспільства, диктують нові вимоги щодо більш ретельного вивчення соціальної реальності. Насамперед йдеться про кардинальне порушення органічності усіх складових людського життя, про втрату надійних, усталених, освячених традицією, раціонально вивірених, життєво значущих орієнтирів нашого буття: на рівні соціальних структур, культури, окремого індивіда, його мислення, системи цінностей і уподобань, моральних якостей, психічного здоров’я. Ці явища призводять до руйнування звичних соціальних структур, до кардинальних змін у всіх сферах людського буття. В умовах масштабної соціокультурної трансформації найбільш гострим виступає питання самовираження людини за багатьма параметрами в межах соціуму. У нашому дослідженні ідентичність особистості (від лат. «identificare» - ототожнювати, співвіднесеність чогось з самим собою) розглядається як спосіб самоусвідомлення цілісності особистісного досвіду, процес усвідомлення особистісної самототожності , саморівноваги, який, зокрема, може відбуватися в процесі версифікаційного, нелінійно-динамічного розгалуження смислу у конструюванні та породженні наративу. Вперше поняття ідентичності з’явилося у працях В. Тернера та Е. Еріксона у 60-х рр. ХХ ст. У своєму дослідженні Е. Еріксон виділив важливість суспільних чинників в освоєнні культурних норм, соціальних статусів і ролей. Однак, починаючи з 70-х років, цей термін активно входить у науковий обіг і стає об’єктом вивчення багатьох соціогуманітарних наук. Так, у психології проблемам ідентифікації значну увагу приділяли З. Фройд і Ж. Лакан. Відповідно до З. Фройда, ідентифікація розуміється як безсвідоме явище, тобто відбувається механічне наслідування поведінки чи певної якості особистості, з якою індивід себе ототожнює. У соціальний психології до цієї проблеми зверталися Ч. Кулі, Г. Лебон, Дж. Мід, Г. Тард. На їх думку, ідентичність виступає не лише соціальним явищем, а й процесом. У цьому випадку мова іде не про поняття «ідентичність», а про похідне – «ідентифікація» , тобто процес, де людина взаємодіє із суспільством і в результаті її (взаємодії) перебирає на себе соціальні ролі при співвідношенні з тією чи іншою колективною дією соціальної групи. З точки зору філософії, такі дослідники, як Ж. Денисюк, В. Козаков, В. Ребкало, розглядаючи ідентифікацію особистості, особливу увагу привертають до тих суспільних процесів, що відбуваються в Україні на сучасному етапі. Вони визначають вплив колективної ідентичності українського суспільства на реформування державного управління. Визначають сутні риси національно-культурної ідентичності та показують динаміку трансформацій. У політології до цього процесу звертається С. Запорожець, який, досліджуючи ідеології, відводить місце самоідентифікації особистості. Однак майже ніхто з дослідників не відзначає ролі колективної дії соціальної групи в ідентифікації особистості. Аналізуючи сучасний стан українського суспільства, не можна, не погодитися з О. Гривою, яка зазначає, що розбудова української державності тісно пов’язана з внутрішніми процесами життя кожного з народів, що населяють Україну. Численна кількість етнічних груп, різноманітність культур, конфесій, традицій та зумовлених цим соціокультурних проблем роблять життя нашої держави багатим і водночас складним. Політичні, економічні, соціальні і культурні проблеми, що зумовлюють буття людини, є першочерговим в українському соціумі, оскільки вони є першопричиною ідентифікації особистості з тим соціальним середовищем, у якому вона перебуває. І водночас таке розмаїття, плюралізм призводять до того, що особистість стає розгубленою, не може визначитися. Такий стан бентежить внутрішній світ людини. У зв’язку з переходом до неокласичних методологічних настанов і застосування нових методів збільшується кількість емпіричних даних і зростає різноманіття видів ідентичності – особистісна, соціальна, національна, етична, громадянська, гендерна, релігійна, культурна тощо, виділення яких ґрунтується на різних концептуальних підвалинах. Нерідко відбувається спрощення проблеми: відкидаються визначальні, найбільш важливі нюанси, а другорядні, часткові переходять у розряд «псевдо питань». Але частіше має місце застосування щодо усталених ідей нових емпіричних даних і виділення на цій підставі нових властивостей і нових типів ідентичності. Так, виникли уявлення про «дифузну ідентичність», «множинну ідентичність», «маргінальну ідентичність», «тимчасову ідентичність» тощо, кажуть про її втрату і відновлення, стійкість і мінливість, нормальну і патологічну. Розширення проблемного поля призводить до розмивання самого предмета ідентичності: стає незрозумілим, про що йде мова – це один феномен чи різні феномени, які відбивають різні структури і функції людського буття. Можна дійти висновку, що зниження національної культури, руйнування і переформатування суспільних відносин, криза релігійного і культурного буття в цілому призвели до того, що людина поступово втрачаю здатність зіставляти свій образ світу із загальноприйнятим, що властивий певному суспільству. Руйнування національної ідентичності призводить до формування нових ідентичностей, що пов’язані з колективною дією соціальної групи. Література: 1.С. Шевченко: «Ідентичність людини в сучасних умовах: роздуми над ціннісними пріоритетами екзистенціальної теології Дж. Маккуорі» - Наукові записки. Серія «Філософія»–Острог:Видавництво Національного університету «Острозька академія»-Вип.10.-2012.–428 с. 2.Л. Мазур: «Проблема співвідношення індивідуальної і колективної ідентичності» - Наукові записки. Серія«Філософія».–Острог: Видавництво Національного університету«Острозька академія».- Вип.10.-2012.–428 с. 3.О. Литвинчук: «Від маргінальності до кризи ідентичності: філософський аспект» - Наукові записки. Серія «Філософія».– Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія».-Вип. 10.-2012. – 428 с. 4.О. Самчук: «Феномен наративної ідентичності особистості: етичний вимір» - Наукові записки. Серія «Філософія». – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія».-Вип.10.-2012. 428 с. 5.О. Поліщук: «Збентежена ідентичність у колективній дії соціальної групи» - Наукові записки. Серія «Філософія».– Острог: Видавництво Національного університету«Острозька академія».-Вип.10.-2012.-428 с.
1 2 3 4 5 Категория: Философские науки \| Добавил: Administrator (13.12.2012)
Просмотров: 5 \| Рейтинг: 5.0/1