Социальная философия и философия истории - Философские науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Понедельник, 05.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Философские науки

Социальная философия и философия истории
Духовність в контексті формування суспільства знань
 
Автор: Дудченко Володимир Степанович, кандидат філософських наук, доцент, докторант Інституту вищої освіти Національної Академії Педагогічних наук
 
Інформаційна революція і виникнення інформаційного суспільства та його наступної фази – суспільства знань – починають кардинально змінювати не лише світову і національні економіки, а й життя людей та спосіб духовного влаштування сучасного світу.
Звернувшись до історії розвитку людства, можна побачити кілька якісно відмінних фаз його соціокультурного становлення. Перша і найдовша має чіткі ознаки доаграрного й аграрного суспільства. Ця фаза тривала кілька десятків тисячоліть, вона ознаменувалася здійсненням аграрної революції.
П.Дракер зазначає, що наразі традиційні «чинники виробництва» земля (тобто природні ресурси), робоча сила і капітал не зникли, але набули другорядного значення. Ці ресурси можна отримувати, причому без особливих зусиль, якщо є необхідні знання. Підкреслює: «знання в новому його розумінні означає реальну корисну силу, засіб досягнення соціальних і економічних результатів»[1, с.2].
Створення парової машини, перших видів механізованого транспорту й відкриття електрики символізували перехід людства до індустріального суспільства. Тривалість цієї фази вимірюється часовим відтинком, трохи більшим за два століття. Проте, відзначаючи технічні досягнення людства М.Згуровський, висловлює занепокоєння духовною деградацією: « …здійснивши технічну революцію, завоювавши космос, індустріальне суспільство наблизилося до кризи»[3, с.3].
Парадигма індустріальної доби, яка полягала в тому, що розвиток надпотужної техніки і технологій повною мірою був збалансований з енергетичними і природними ресурсами Землі, перестала спрацьовувати. Напочатку XXI століття людство усвідомило, що запаси органічних видів палива, життєво важливих корисних копалин і екологічних ресурсів планети суттєво обмежені. Пошук нової парадигми облаштування світу, яка потребує глобалізації знань, наукових досягнень, з концентрацією на духовному зростанню людства став передумовою виникнення наступної фази розвитку світової спільноти, пов’язаної з появою інформаційного суспільства та його найдосконалішої форми  – суспільства знань. Його бурхливий розвиток відбувся протягом останніх п’ятнадцяти-двадцяти років з появою глобальних інформаційних мереж, засобів телекомунікації та «Інтернету». Це явище вже отримало назву інформаційної революції.
На сучасному етапі розвитку знання перетворилися у найважливіший фактор суспільного розвитку. Для групи розвинених країн, які входять до організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), темпи базового довгострокового зростання економіки залежать від підтримки і розширення глобальної бази знань, що стало можливим в умовах інформаційного суспільства. Сьогодні ці країни розбудовують свої економіки, які ґрунтуються на знаннях, створюючи мільйони робочих місць, пов’язаних з використанням новітніх знань по групах нових напрямів і дисциплін.
Нові можливості, які несе з собою інформаційна революція, «…створюють виклик системам генерування, розповсюдження та передачі знань,  системам науки й освіти, що базувались на традиційних духовних пріоритетах» [2, с.281].
У зв’язку з цим істотно зростає роль методологічних, системних, міждисциплінарних знань людини, необхідних для раціонального й осмисленого оперування з різноманітними знаннями і даними з метою вирішення нових, нестандартних  глобальних проблем. У цій новій парадигмі чільне місце відводиться аналітичним здібностям ученого чи педагога, тобто його спроможності шукати і знаходити необхідну інформацію, точно формулювати проблеми і гіпотези, вбачати в сукупностях даних певні закономірності, знаходити розв’язок складних міждисциплінарних задач.
Інновації у сфері інформаційних і телекомунікаційних технологій ставлять нові непрості завдання. Вони торкаються педагогіки, методики, адміністративного управління та фінансування, потреб забезпечення якості навчання, прав інтелектуальної власності тощо.
Ф.Фукуяма занепокоєний технічним розвитком за рахунок духовної деградації, вважає, що загроза людині виникає в першу чергу не від потенційно смертоносних машин і технологічних апаратів. Справжня загроза завжди спрямована проти суті людини. «Правило оформлення (Gestell) погрожує людині тим, що вона не буде допущеною до більш первинного одкровення, а тому не зможе відчувати заклик більш первинної духовної істини»[4, с.7].
На його думку найбільш серйозна загроза, що створюється сучасною наукою, це можливість зміни природи людини і через те переходу до "постлюдської" фази історії.
Ф.Фукуяма констатує, що: «сучасна техніка пропонує нам угоду з дияволом; продовження життя але зі зниженням розумових здібностей; позбавлення від депресії але і від творчої сили духу; медикаментозна терапія, що стирає грань тим, чого ми досягаємо самі і чого досягаємо за допомогою хімікатів, що впливають на мозок»[4, с.58].
Нам слід усвідомити, що перехід від загального знання до комплексу спеціалізованих знань перетворює знання в силу, здатну створити нове суспільство. Але слід мати на увазі, що таке суспільство має бути засноване на знанні, організованому у вигляді спеціалізованих дисциплін, і що членами його мають бути люди, що володіють найвищими морально-етичними критеріями, а не лише спеціальними знаннями в різних галузях. Саме у цьому їх сила і ефективність. Тут, у свою чергу, встають фундаментальні питання: про духовні цінності, про загальне етичне бачення майбутніх перспектив, про переконання, про усе те, що забезпечує цілісність суспільства як єдиної системи і робить наше життя значущим і осмисленим.
Таким чином, суспільство знань та інформації несе людству нові виклики і величезні можливості для розв’язання його головних проблем, а також забезпечення подальшого духовного розвитку. Але воно вимагає активної участі всього світового співтовариства в осмисленні та втіленні в життя нової соціокультурної парадигми. Тому дуже важливо, щоб наша країна не відставала від цих світових процесів і повною мірою скористалася благами цивілізації XXI століття, зберігши при цьому наші культурні та духовні здобутки.
 
Література:
1. Дракер П. От капитализма к обществу знания [ Електронний ресурс]. – Режим доступу до ст.: http://ifuture.narod.ru/001/drucker001.htm
2.Дудченко В.С. Духовність української нації в період трансформаційних змін / В.С. Дудченко // «Гілея: науковий вісник»: збірник наукових праць. —К., 2011. Спецвипуск 2011. С.278-284.
3. Згуровський М. Суспільство знань та інформації – тенденції, виклики, перспективи[ Електронний ресурс]. – Режим доступу до ст.: http://dt.ua/ECONOMICS/suspilstvo_znan_ta_informatsiyi__tendentsiyi,_vikliki,_perspektivi-32040.html
4.Фукуяма Ф. Наше постчеловеческое будущее: Последствия биотехнологической революции / Ф. Фукуяма; Пер. с англ. МБ. Левина. — М.: ООО "Издательство ACT”: ОАО "ЛЮКС”, 2004. 349, [3] с. (Philosophy).
5. Ярошовець В. Глобальні трансформації соціогуманітарного дискурсу в сучасній парадигмі філософії освіти / В. Ярошовець // Філософія і методологія розвитку вищої освіти України в контексті євроінтеграційних процесів : Монографія / В. П. Андрущенко [та ін.] ; [рец.: В. П. Бех, М. І. Михальченко]. К. : Педагогічна думка, 2011. С. 61-67 .
Категория: Философские науки | Добавил: Administrator (05.12.2012)
Просмотров: 645 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]