История философии - Философские науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Суббота, 03.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Философские науки

История философии

Ознаки унікальності української «філософії серця» (творча спадщина Григорія Сковороди та Памфіла Юркевича)

Автор: Туляков Олег Олегович, кандидат педагогічних наук, Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України»

 

Постановка проблеми. Терміном українська «філософія серця» виражається традиційний напрям нашої вітчизняної світоглядної традиції, котра виражає сутнісні  риси національної свідомості.

У науковий обіг термін вводить Дмитро Чижевський. Він вказує на  фундаторів «філософії серця»: Григорія Сковороду та Памфіла Юркевича..

Ми ставимо задачу визначення наявності ознак унікальності «філософії серця». Під вказаними ознаками ми розуміємо сутнісні ознаки, які, як відомо, виражають сутність предмета або явища та виокремлюють його від інших предметів та явищ.

Актуальність проблеми. Чи має місце унікальний український світогляд? Це питання має неабияке значення у контексті вирішення давніх задач української нації. Зокрема – визначення та реалізації оптимального шляху державотворення, утвердження суверенітету та цілісності. Ці процеси відбуваються ефективно у тому разі, якщо вони скеровані відповідними ідеологічними основами. А національна ідеологія у свою чергу будується на національному світогляді.

Виклад основного матеріалу. Який зміст вкладає у поняття «серце» видатний український філософ Григорій Сковорода? Діалог «Наркіс або пізнай себе» є ключовим твором, який надає відповідь на це питання.

Виділимо найбільш суттєве:

1.             Серце розуміється у контексті християнської релігії, тобто так, як воно розуміється у біблійних текстах.

2.             Серце дає можливість людині узріти  таємний гармонійний зв'язок між світом земним та небесним, між чуттєвим та духовним, мікрокосмом та макрокосмом.

3.             «Сродна праця» - це життя за сердечним потягом. Це форма реалізації унікального шляху людини, здійснення життєвого призначення.

4.             «Вдячність»  - аксіологічна категорія, котра покликана спрямувати людину на виключно внутрішню «сердечну» роботу  та відсторонити людину від світу навколишнього, зайвого (у цьому сенс славнозвісної епітафії «світ ловив мене, та не спіймав»).

5.             «Спокій душі та тиша серця» - опис того стану, при якому можливе духовне пізнання. Цей стан характеризуються зосередженістю людини на собі та відстороненості від зайвих зовнішніх впливів.

Григорій Сковорода узагальнює «руську» філософську традицію у єдине вчення про «серце», яке стає дієвою ідейною базою для дальшого розвитку вітчизняної філософії. Вчення «українського Сократа» (так називали Г. Сковороду його ідейні послідовники) потребувало інтерпретації та адекватного втілення у контексті філософської науки. Ця задача були вирішена відомими класичним філософом Памфілом Юркевичем у програмному творі «Серце і його значення в духовному житті людини за вченням слова Божого».

У контексті розвитку ідей Г. Сковороди про «серце» П. Юркевич здійснює наступне. По-перше, він вводить та теоретично обґрунтовує терміни «моральнісність», моральнісна дія, яка здійснюється за сердечним потягом. П.Юркевич вважав, що людський вчинок має сенс та значення тільки у разі, якщо він відповідає «сердечному потягу»  у тому розумінні,  яке філософ  надає людському серцю як джерелу людських дій. Такий вчинок характеризується як «моральнісний». Світ «моральнісних» вчинків П. Юркевич протиставляє світу вчинків «псевдоморальнісних».

По-друге, філософ визначає роль людського розуму у процесі «сердечного» пізнання, яка полягає в осмисленні сердечного потягу. Для П. Юркевича розум  є певною уявною формою «моральнісних» дій. Він  відіграє допоміжну функцію, котра полягає  у адаптації сердечного імпульсу до свідомості суб’єкта дії. Попри феноменологічність «моральнісного» життя дії людини, яка живе таким життям, є осмисленими. Сердечний імпульс проходить певну стадію формування образу дії у вигляді встановлення цілком логічного причинно-наслідкового зв’язку та отримання висновку.

По-третє, П. Юркевич надає ідеї про «серце» статус універсальної категорії, яка втілює ідею Всеєдності.

 

Література:

1.             Сковорода Г.С. Твори: в 2 т. /Григорій Савич Сковорода. – К.: АТ «Обереги», 1994. – Т.1.: Поезії Байки. Трактати. Діалоги. – 528 с.

2.             Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. – К. : «Орій» при УКСП «Кобза», 1992. – 230 с.

3.             Юркевич П.Д. Серце та його значення у духовному житті людини, згідно з ученням слова Божого/ П.Д. Юркевич// Вибране. Бібліотека часопису «Філософська і соціологічна думка», серія «Українські мислителі» – Київ:  «Абрис», 1993. – 416 с. – С.73-115.

Категория: Философские науки | Добавил: Administrator (21.05.2014)
Просмотров: 636 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 2
2  
Пане Олеже, було неймовірно приємно прочитати Вашу статтю і доторкнутись серцем до української філософії. Глибоко переконана, що твори Г. Сковороди не втрачають своє актуальності, навпаки, вони покликанні знайти самого себе. І ще раз доводять, що українська культура дає відповіді на будь-які питання.

1  
Наверное, имеет смысл прочитать оригинальные произведения украинских философов, чтобы понять глубину той мысли, которую пытался донести Олег Олегович.
Пока картинка достаточно размыта, без четких границ, как и сама культура, наука, экономика и политика независимой Украины. Может быть, это станет национальной идеей объединения, которой на данный момент нет.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]