Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 28.07.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Украинский язык

Роль іншомовних запозичень у сучасній українській мові

Автор: Коряков Є.О., магістрант, ДВНЗ «Криворізький національний університет»

 

Мова відображає навколишній і внутрішній світ людини, її життєвий досвід, узагальнює результати пізнання. Вона не тільки представляє дійсність, але й сприяє накопиченню знань та ідей. Тому сучасний стан будь-якої мови – це наслідок її довготривалої історії розвитку під впливом різноманітних зовнішніх та внутрішніх чинників, які в реальній мовній дійсності тісно поєднуються. Тому інтенсивне проникнення останнім часом іншомовних запозичень в українську мову викликає занепокоєння серед лінгвістів. З одного боку, представники широкої української громадськості заявляють про необхідність очищення мови від "чужих" слів та захисту української мови від агресивного вторгнення іноземних запозичень. А з іншого боку, ці запозичення прийшли в українську мову в процесі соціально-економічних і культурних відносин між народами та країнами, вони є неминучими показниками світової глобалізації та збагачують українську мову новими словами, поняттями, реаліями.

Значний внесок у дослідження цієї проблеми зробили такі вчені, як: Б. Ажнюк, О. Ахманова,     В. Виноградов,      Ю. Жлуктенко,       О. Муромцева,       І. Огієнко,

О. Пономарів, В. Cамійленко, С. Семчинський, Д. Шмельов. О. Ткаченко зазначає, що запозичені слова — це іншомовні слова, цілком засвоєні мовою, що їх запозичила. Запозичені слова не сприймаються мовцями як чужорідний елемент і не потребують пояснень щодо форми і значення. На відміну від іншомовних слів, які розглядаються у спеціальних словниках, запозичені слова подаються у загальних словниках разом з питомою лексикою [5, с.315].

Лексика частіше інших рівнів піддається запозиченням. Вони пов`язані з: запозиченнями нових речей (трактор, танк) або понять (республіка, екзамен); дублюванням слів, що вже існують в мові для використання термінології (імпорт, експорт) поряд з українськими (увіз, вивіз); з намаганням виділити той чи інший відтінок значення (школа – студія); з впливом моди ("вікторія" – перемога) [1, с.147].

Запозичення увійшли усним та писемним шляхом і в різні історичні періоди. Тому багато запозичень уже втратили ознаки своєї первісної мови і стали цілком українськими словами. Такими є грецизми: вишня, огірок, лиман, левада тощо. Тільки науковий етимологічний (за походженням) аналіз може показати, з якої мови прийшло слово і що воно в тій мові означало. Запозичення слова є активним процесом: запозичена мова не пасивно сприймає чуже слово, а тим чи іншим чином перебудовує, переробляє його, підкорює його в тій чи іншій мірі своїм внутрішнім закономірностям, включає його в мережу своїх внутрішніх системних відносин.

Словниковий склад мови постійно поповнюється словами,  запозиченими з багатьох мов: грецької (філологія, музей, театр), латинської (клас, аудиторія, конституція), німецької (бутерброд, солдат), англійської (баскетбол, дизайн), французької (кашне, пюре, пальто), італійської (соло, тріо, акорд) та інших [3, с.26]. На різних етапах розвитку нашої мови і держави загалом домінував вплив різних мов у залежності від їх наукового розвитку та  політичного положення. Зараз вчені зазначають значне збагачення української мови  англійською лексикою.

Англійська мова стала справді світовою мовою. Нею володіє близько півтора мільярда осіб. Вісімдесят відсотків наукових досліджень у світі вперше публікується англійською. Нею друкується близько п'ятдесяти відсотків з 10 000 щоденних газет. Англійська мова є рідною для 12 націй, які налічують 350 мільйонів осіб (Велика Британія, США, Канада, Австралія, Гренада, Барбадос, Гвіана, Ямайка, Багами, Трінідад та інші). Її словниковий запас налічує півмільйона слів. Англійська мова має міцні зв'язки з іншими мовами індоєвропейської сім'ї, якими розмовляє третина людства [4, с.51].

Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. активізувалися також українсько-англійські мовні контакти, результатом яких стала значна кількість запозичень у різних сферах діяльності, наприклад:

1. Техніка: бульдозер, буфер, диспетчер, дисплей, ескалатор, комбайн, комп'ютер, конвеєр, принтер, радар, слябінг, сейф, трактор, трамвай, тунель, файл, фільм.

2. Мореплавство, військова справа: аврал, бункер, ватерлінія, вельбот, дрейф, катер, снайпер, танк, танкер, трап, шквал, шлюпка, шхуна, яхта.

3. Політика, економіка, торгівля: банкнота, бізнес, блокада, бойкот, бос, бюджет, гангстер, демпінг, долар, інтерв’ю, лідер, маркетинг, менеджер, менеджмент, мітинг, рекет, чек.

4. Спорт: аут, бокс, боксер, волейбол, гол, голкіпер, матч, жокей, нокаут, раунд, рекорд, спаринг, спортсмен, старт, теніс, трек, тренер, фініш, футбол, хокей.

5.  Культура: гумор, джаз, клоун, клуб, комфорт, памфлет, сквер, тент, фольклор, хол [4].

Головною особливістю сучасного процесу запозичення є стрімка фонетична, графічна, граматична, семантична й словотвірна адаптація нових запозичень в українській мові, зокрема англіцизмів. У зв’язку з цим перед українським мовознавством постала низка проблем, пов'язаних з функціонуванням нового гетерогенного матеріалу. По-перше, виникла потреба збільшити реєстр орфографічного словника української мови за рахунок лексичних запозичень, давши їм відповідне орфографічне оформлення. Гостро стоїть проблема унормування правопису запозичень (які слова писати в лапках, де подвоювати приголосні тощо). По-друге, слід встановити чіткі критерії засвоєння запозичень  українською мовою.  Зокрема за частотою вживання іншомовного слова, наявністю в розмовному мовленні, у творах сучасних українських письменників (за винятком представників маскультури), за ідіомотворчим потенціалом тощо. Зрозуміло, слід насамперед перевірити, чи є відповідник в українській мові – у спадщині класиків української літератури, у живому народному мовленні, у словниках Б. Грінченка, А. Кримського та інших, які витримали випробування часом, у фразеологічних словниках, у творах сучасних авторів. По-третє, є потреба фіксувати контексти, у яких вживаються англіцизми (зокрема розмовні ситуації), визначити засади етимологічної ідентифікації (з якої чи з якої через яку мову запозичені), урахування культурного та країнознавчого компонента. Під час написання відповідних лексикографічних праць слід зважити на випадки зіткнення мовної традиції та практики [2, с.156].

Надмірне вживання іншомовних слів робить мову малозрозумілою, перетворює її на жаргон, руйнує її систему, розхитує усталені закони. Тому мова поступово очищує себе від непотрібних запозичень (в українській мові тепер майже не вживаються слова аероплан, голкіпер, хавбек тощо). Якщо є дві назви – українська й іншомовна, то перевагу слід надавати українській. Вона завжди зрозуміліша, милозвучніша, легше запам’ятовується. Наприклад, краще сказати вихідний ніж уїкенд; образ ніж імідж; нестача ніж дефіцит [6].

Отже, на світі немає жодної більш-менш розвиненої мови, у словниковому складі якої не було б іншомовних слів. Таким чином, за умови збереження комунікативності і функціонально-стилістичних обмежень запозичення є одним із джерел поповнення сучасного словника української мови. Але не можна допустити, щоб такі процеси проходили стихійно, невмотивовано, бо часто яскрава та приваблива запозичена лексема є зовсім непродуктивною в системі сучасної української мови.

 

Література:

1. Архипенко Л.М. Про деякі причини іншомовних запозичень в українській мові кінця ХХ ст. / Л.М. Архипенко // Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского. – Серия "Филология". – Симферополь, 2002. – Т. 15(54). – № 1. – С. 146–149.

2. Караванський С. Пошук українського слова, або боротьба за національне “я” / С. Караванський. – К.: Академія, 2001. – 237с.

3. Карпіловська Є.А. Тенденції розвитку сучасного українського лексикону: чинники стабілізації інновацій / Є.А. Карпіловська // Українська мова. – 2008. – № 1. – С. 24-35.

4. Кислюк Л. Нові англійські запозичення і термінологія / Л. Кислюк // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. – Вип. ΙV. – К., 2001. – С. 51–53.

5. Селіванова О.О. Сучасна українська мова / О.О. Селіванова. – К. : Довкілля, 2006. – 716 с.

6. Ющук І.П. Українська мова / І.П. Ющук. – К. : Либідь, 2004. – 638 с.

Категория: Филологические науки | Добавил: Administrator (23.04.2015)
Просмотров: 746 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 1
1  
Можливо авторові цієї цікавої публікації відомі методики, котрі б допомогли визначити, яка мова у
якої запозичила лексичну одиницю? Наприклад – «краватка» є і в польській і в
чеській, і в німецькій мовах; «халупа» – є в польській та українській мовах, «хата»
- в чеській та українській.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]