Украинский язык - Филологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 04.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Украинский язык

Суржик – хвороба в українському мовленні

Автор: Самаріна М.О., магістрантка, ДВНЗ «Криворізький національний університет»

 

У статті 10 Конституції України записано: « Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом».

Мова, як відомо, є не лише засобом спілкування. Це також спосіб сприймання світу, відтворення його в свідомості людини. Кожен народ сприймає світ не зовсім так, як інші народи, тому в усіх мовах є щось неповторне, оригінальне.

Якою мовою говорить сьогодні Україна? Однією з характерних рис мовної ситуації в Україні є так званий «суржик». Ця мовна хвороба, суміш із двох мов, на жаль, охопила сьогодні переважну більшість населення України. Причому чим далі це явище поширюється, незважаючи на те, що мовним питанням стурбовані всі. Тільки, на нашу думку, турбота і піклування у кожного свої. Останнім часом здається, що питання професійної чесності, моральності, порядності, патріотизму стосується тільки освітян [3]. За висловом В.Сухомлинського: „ У школі повинна бути передусім висока мовна культура, повинна панувати атмосфера великої чутливості до слова: сказане чи написане неправильно має звучати не тільки для вчителя, але й для школяра таким же дисонансом, як фальшива нота для людини, яка володіє високим музичним слухом...” [5, с.469].

Суржик – це неграмотне використання української мови, це мовлення, надзвичайно засмічене іншомовними (переважно російськими) словами, зворотами. Визначення суржику в українській мові дав свого часу Б. Антоненко-Давидович у праці «Як ми говоримо». «Недобре, коли людина, не знаючи гаразд української чи російської мови або тої й тої, плутає обидві ці мови, перемішує їхні слова, відмінює слова однієї мови за граматичними вимогами другої, бере якийсь притаманний саме цій мові вислів і живосилом тягне його в іншу мову, оминаючи традиції класичної літератури й живу народну мову. Так створюється мовний покруч чи, як кажуть у нас, на Україні, суржик» [1]. Суржик – це збіднена мова, позбавлена національного колориту, краси й виразності. З побутового мовлення він потрапляє на сторінки газет і журналів, книжок і брошур. У художній мові суржик – стилістичний засіб типізації та індивідуалізації персонажів, створення комічного, іронічного ефекту, наприклад, у творах Г. Квітки - Основ’яненка, М. Старицького, Остапа Вишні, С. Олійника, О.Чорногуза, П. Глазового та інших.

Сьогодні чи не найбільше розхитують і знецінюють українську мову засоби масової інформації, тобто ті чинники, які повинні плекати літературну норму. Деморалізуючий суржик і мовне безкультур’я свідомо і послідовно насаджуються засобами масової інформації. Годі й говорити про пересічного громадянина, бо телевізійні ведучі часом видають такі перли, неначе замість рідної мови вивчали мову далеких островів. Політики ...- їм сьогодні, здається, зовсім не до того, якою мовою ми говоримо. Але не слід нам забувати, що шлях до порозуміння - це розмова, наскільки грамотною, зрозумілою вона буде співрозмовникам, настільки настане взаєморозуміння між людьми [3].

Суржик існує у різноманітних формах. Намагаючись типізувати суржик, деякі дослідники виділяють суржик «на основі української мови» і «на основі російської мови», а також «слабку» та «сильну» форми суржику, залежно від концентрації порушень лексичного стандарту української або російської мови (від 10-15% до 25%).

Скалічена мова отупляє людину, зводить її мислення до примітиву, адже мова виражає не тільки думку. Слово стимулює свідомість, підпорядковує її собі, формує. Суржик в Україні є небезпечним і шкідливим, бо паразитує на мові, що формувалась протягом віків, загрожує змінити мову. Незважаючи на те, що в наші дні ненормовані запозичення з української мови в російську усну й писемну мову стають усе помітнішими, суржик як лінгвістичний феномен усе ще залишається об'єктом дослідження в основному україністів. Це перш за все роботи Т. Кузнєцової, Л. Біланюк, В. Демченко, Т. Кознарського, Т. Кузнєцової, Л. Масенко, А. Погрібного, В. Радчука, К. Акікші, О. Рудої, А. Сербенської, Л. Ставицької, М. Стріхи. Серед досліджень, присвячених суржику, слід відзначити роботи Л. Масенко [2] і Л. Ставицької [4]. Вони виділяються і за широтою охоплення практичного матеріалу, і за глибиною концептуальних узагальнень, хоча й не всі висновки авторів можна вважати безперечними.

Звичайно, процес взаємопроникнення слів з однієї мови в іншу  –  закономірний процес; значна частина слів з однієї мови засвоюється, підпорядковується нормам і стає повноправною лексикою іншої мови. Вважається, що близько десяти відсотків слів нашої мови є іншомовними запозиченнями. Однак, коли слова з чужої мови вживаються бездумно, безсистемно, коли перекручується їх зміст і спотворюється звукове оформлення, це засмічує мову, перетворює її на мішанину власних слів, які не мають права громадянства в літературній національній мові і побутують лише в деяких специфічних соціальних різновидах.

На сьогоднішній день у молодого покоління фахівців технічної сфери виникають великі труднощі у використанні літературних норм мови. Проблема суржика у технічному мовленні ускладнює роботу фахівцям технічної сфери. Складнощі перекладу технічних термінів не дають можливості у повному обсязі виконувати конкретні задачі достовірно, адже саме через це виникають непорозуміння серед фахівців. Саме через суржик виникають проблеми зі складанням технічної літератури. В усному мовленні працівників технічної сфери суржик особливої шкоди не несе, але втрачаються краса та милозвучність нашої мови. Нашим головним завданням культури мовлення є виховання навичок літературного спілкування, пропаганда й засвоєння літературних норм у слововжитку, граматичному оформленні мови, у вимові та наголошуванні, несприйняття спотвореної мови (суржику).

Хотілося б сказати, що  суржик – феномен не тільки мовної, а  й – що незмірно важливіше й глобальніше – геополітичної стратегії.  Сучасна влада в державі уже дала принципову відповідь на кардинальні геополітичні питання, зокрема щодо орієнтації  України на Захід. Але  російську експансію Україна відчуває на порядок сильніше, ніж американсько-європейську, то й реагує на неї податливістю мовної політики. Можна не проголошувати російську мову офіційною, як вимагають східні регіони, але просто-напросто широко й безборонно вживати її в різних сферах, що нині й маємо. Треба мати на увазі, що згубний вплив на нашу мову мають не тільки самі русизми, тобто неунормовані, фонетично чи морфологічно спотворені лексеми, а й інші фактори, які деформують нашу мову, розхитують її зсередини, нівелюють її специфічні особливості й ознаки – усе те, що визначає її самодостатність як окремої мови, позбавляють її здатності протистояти російському впливу.

Мова  –  це те невелике, що є у нас з вами. Мову треба зберігати у тому первинному і недоторканому стані, у якому нам її передали такі видатні діячі, як Шевченко і Котляревський. І байдуже, де ти її використовуєш: удома чи на вулиці, на  підприємстві чи у суспільстві загалом. Плекайте рідну мову, як скарб, дарований Богом. Нація, у якої немає мови  –  не є нацією.

 

Література:

1. Антоннко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо /Б.Д. Антоненко-Давидович. – К.: Наукова думка, 1991. – С. 12.

2. Масенко Л. Суржик як соціолінгвістичний феномен /Л. Масенко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n35texts/masenko-surzhyk.htm

3. Пустоварова О.О. Проблема суржика в усному українському мовленні /

О. О. Пустоварова  [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.rusnauka.com/13.DNI_2007/Philologia/21054.doc.htm

4. Ставицька Л.O. Арго, жаргон, сленг / Л. Ставицька. – К. : Часопис «Критика», 2005. – 462 с.

5. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти томах/ В.О. Сухомлинський .  –  Т.4.  –  К.: Рад. школа, 1977. - 640с.

Категория: Филологические науки | Добавил: Administrator (05.03.2015)
Просмотров: 673 | Рейтинг: 4.5/2
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]