Украинская литература - Филологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Четверг, 08.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Украинская литература
Образ міста у романі Володимира Діброви «Андріївський узвіз»
 
Автор: Денисенко О.О, студентка 5 курсу, Донецький національний університет
 
Виокремлення й опис міського тексту в українській літературні XX XXI століття є достатньо актуальною історико-літературною теоретичною проблемою. У творчості майже кожного письменника цього періоду репрезентовано цю тему.
Сьогодні актуальною є потреба висвітлення процесу урбанізації в літературі. Привертають увагу дослідження І. Кравченка, Т. Гундорової, М. Слабошпицького, М. Ткачука, В. Агеєвої, А. Білої, Л. Кавун, С. Павличко, І. Матковської, М. Тарнавського, М. Ткачука та  інших, хоча поодинокі праці дослідників цієї теми концентрують увагу лише на окремих аспектах.
Соломія Павличко у праці «Теорія літератури» зазначає, що  «місто не є просто темою, топосом чи типом пейзажу. Місто є символом певного типу свідомості як автора, так і його героя. Ця свідомість достатньо рафінована, вона вихована бібліотекою, а не природою, вона пізнала філософські сумніви, розчарування й біль самотності, алієнацію, внутрішню дисгармонію. [5, 210].
Володимир Діброва – відомий український письменник та перекладач, зараз викладач Гарвардського університету. Проза В. Діброви прийшла до читачів, коли її автору виповнилось 40, до того часу він перебував в «андеграунді». У статті «Пошуки великої літератури» С. Іванюк подав психологічний портрет В. Діброви, наголосивши на його індивідуалізмі й самостійності мислення.
Творчість Володимира Діброви ще недостатньо досліджена, хоча окремі дослідники (І. Булкіна, Т. Дігай, Р. Харчук, А. Хаджи) зверталися до аналізу творів письменника у своїх працях.
Тому основна мета нашої статті – дослідити особливості творення образу міста у романі Володимира Діброви «Андріївський узвіз».
Об’єкт дослідження  -  роман   В. Діброви «Андріївський узвіз».
Роман Володимира Діброви «Андріївський узвіз» вийшов у 2007 році (став переможцем конкурсу «Книжка року БІ-БІ-СІ»), над ним письменник працював 12 років.
Дія у творі відбувається у Києві і тому текст можна залучати до дослідження «київського тексту». Образ Києва своєрідно осмислюється у романі. Події роману охоплюють 1948-2002 роки й відбуваються та тлі Андріївського узвозу.
Сюжет роману розвивається не лінійно, а у зворотній хронології,  пов’язаний  він з п’ятьма життєвими зупинками героя у просторі і часі.
Один з центральних образів твору – це образ Києва. Цей образ має сюжетотвірну функцію: життя героя тісно переплітається з життям міста, зміни Києва  у часі і просторі співпадають зі змінами в особистому житті героя.
Образ великого міста – достовірний, яскравий  і повнокровний. Автор реалістично зображує рухливі і гомінкі вулиці міста.  Міські локуси (універмаги, магазини, кав’ярні, офіційні установи) є важливими, бо значна кількість подій відбувається не в приміщенні, а на вулицях міста.
Одним з основних образів можна вважати Андріївський узвіз. Звернення до цього образу є невипадковим, бо ж Андріївський узвіз здавна був найкоротшим шляхом, який з’єднував князівське Верхнє місто з ремісничо-торговельним Подолом. У романі це не просто вулиця з багатим історичним минулим, це образ-символ, адже це вулиця, яка з’єднує профанний низ міста з сакральним верхом, дитинство героя – зі зрілістю, скороминуще з вічним.
Вступна частина роману «Перед тим» містить детальний опис та історію цієї вулиці : «Андріїївський узвіз – вулиця в Києві, яка з’єднує низ міста з верхом. Поділ – район, колись заселений ремісниками й торгівцями, з княжими палатами, які повстали на всякому правому березі Дніпра» [3, 7].
Київ – не  рідне місто письменника, це місто його студентської юності, але читачеві відчутний внутрішній зв’язок автора і міста. Для автора Київ є не тільки столицею України, а й інтелектуальним та духовним центром країни.
У творі зображене життя і побут типового киянина - інтелігента кінця    1980-х років. Для героя  роману місто є органічним середовищем, урбаністичний вимір є рідним. На відміну від героїв 1920-х років (наприклад, у романі В.Підмогильного «Місто»), головний герой роману В.Діброви не відчуває ностальгії за селом, бо він зріс і сформувався як особистість у великому місті.
Автор вибирає визначні події у історії країни та найтиповіші ситуації з життя простих людей.    Час суспільних катаклізмів в Україні переплітається з добою особистих потрясінь героя. Так, життя країни пов’язане з життям однієї людини: необхідність співпраці з КДБ у радянський період і необхідність улаштувати дитину у дитсадок Чорнобильська катастрофа з проблемами у подружньому житті, та інше.
Висвітлюючи події 1986 року, Володимир Діброва зображує переживання населення стосовно радіації та забруднення навколишнього середовища: «Черги ворушаться, на всі лади відмінюють слово «радіація», обговорюються періоди напіврозпаду своїх нових ворогів – цезія, барія, плутонія. Ніхто їх не бачить, ніхто не знає, що саме, скориставшись з нагоди, влада вилучить з крамниць» [3, 109].
Достовірно відтворені  реалії життя, побуту народу пізньої радянської епохи: студенти щоосені їздять у колгоспи, мріють про джинси тощо.    У «четвертій зупинці» від героя вимагають співпраці з КДБ і автор подає узагальнений портрет працівника держслужби: «Високий, худий чоловік у синьому костюмі, сірому пальті і при краватці. Тридцяти, може, пяти років, стрижений «під венгерку», з жовнами, які нагадують сходинки» [3, 152].
Специфічного колориту надають епізоди з життя великого міста радянської епохи. Типовим явищем було так зване форцування і письменник не міг не зобразити цього епізоду у своєму романі: «На дядечкові – тільняшка, а поверх неї – червоне жіноче пальто з гостро модного матеріалу «джерсі» ходового сорок шостого розміру. Дядечко хоче продати їм це пальто за п’ятдесят рублів. Хлопці мацають товар. Пальто геть нове, хоча на ньому і нема бірки. В крамниці таке може коштувати рублів сто двадцять, а на руках – двісті. У хлопців – три рублі й двадцять чотири копійки. Дядечко спускає ціну спочатку до тридцяти, тоді до червінця, і нарешті віддає за троячку» [3, 223].
Слід звернути увагу на образ сторожа, який живе у підвалі, але, насправді, він – переслідуваний владою митець: «Це – підвал. Друг чоловіка наглядає тут за казанами, які є серцем системи опалення цього будинку. Одну добу він чергує, дві відпочиває. Без огляду на вихідні та свята. Він – художник. Без формальної освіти. Але він ближчий до світла, ніж найвченіші з їхніх світил. Він є доказом того, що можна жити в суспільстві й бути вільним від суспільства, втіленням чоловікової мрії про Митця» [3, 171 - 172].
Таким чином у романі охарактеризована епоха «андеграунду»; коли опозиційні митці змушені були офіційно працювати двірниками, вантажниками тощо. Автор вдається до змалювання найменших деталей побуту персонажів, щоб правдиво зобразити життя міста.
Отже,  роман В.Діброви «Андріївський узвіз» є своєрідним «київським текстом». Образу міста у творі притаманна конкретика. Модель міського простору творять визначені маркери та локуси.  Урбаністичні пейзажі у творі – яскраві, колоритні, документально точні. Твір побудований у вигляді п’яти життєвих зупинок. Розташовані вони не лінійно, а у зворотній хронології. Кожна  зупинка повязана з певною віхою у житті героя, який упродовж твору поступово «молодшає». Київ показаний у різних часових площинах, що дозволило зіставити різні історико-культурні епохи, достовірно показати життя його мешканців. Значення міського простору пов’язане з його структуруванням: міська топографія це проекція душевних терзань головного героя, для якого місто є частиною власної свідомості.
 
Література:
1. Агеєва В. Координати урбаністичного простору / В. Агеєва  // Кур’єр Кривбасу. – 2006. - № 198. – С. 154-163.
2. Булкина И. Вся правда абсурда / И.Булкина  //  Режим доступа: http://polit.ua/articles/2010/11/15/dibrova.html
3.  Діброва. В. Андріївський узвіз / В. Діброва.  – К.: Факт, 2008.
4. Кискін О. М. Урбаністичний хронотоп в постмодерністському романі.: дис. канд. філол.  наук / Кискін О. М. – К.: 2006. – 20 с.
5. Павличко С. Д. Теорія літератури / С.Д. Павличко. – К.: 2002. – 679 с.
6. Фоменко В.  Місто і література: українська візія / В.Фоменко. – Луганськ., 2007.
7.  Хаджи А. Володимир Діброва або як розчарований комсомолець потрапив до Гарварду / А.Хаджи  // Дніпро. – 2012. - № 2. – С. 132-135
Категория: Филологические науки | Добавил: Administrator (20.03.2013)
Просмотров: 841 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]