Сравнительно-историческое и типологическое языкознание - Филологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Четверг, 08.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Сравнительно-историческое и типологическое языкознание

Інтерпретація образної основи фразеологізмів в англійській та українській лінгвокультурах

Автор: Шайковський Олександр Валерійович, Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут імені Тараса Шевченка

 

Предметний світ, заломлюючись у значенні мовних одиниць, може відображати як об’єкти позамовної дійсності, так і почуття, емоції, психічні стани. Так звана предмета сфера, а також емоційне ставлення до неї одночасно відображаються в структурі складного фразеологічного значення. Відомо, що «фразеологізми слугують не лише побічно-похідними засобами позначення предметів, явищ, ситуацій, а й засобами вираження відношення до них людини» [1, 30]. Тому вживання тієї чи іншої фразеологічної одиниці (далі – ФО) значною мірою зумовлене її емоційно-чуттєвим значенням.

Оскільки фразеологізм майже завжди є вторинним, по відношенню до слова, найменуванням явищ та фактів реальної дійсності, тому він характеризується надлишковістю, але в той же час у його семантиці спостерігається закон економії, так як фразеологізм ‒ це компактна передача багатовікового досвіду народу своїм нащадкам.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що представники різних національно-мовних культур по-різному сприймають навколишнє середовище, і неоднаково відображають його у фразеологізмах, зокрема той образ, який вони закладають в ідіомах, що призводить до непорозумінь між представниками різномовних спільнот.

Мета статті – зіставний аналіз та розкриття образної основи фразеологічних одиниць української та англійської лінгвокультур.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

1) Різнобічно дослідити образну основу фразеологізмів; 2) експлікувати культурний компонент та знайти його еквіваленти, аналоги; 3) проаналізувати ФО та виокремити національно-культурні особливості їх образної основи.

Внутрішня форма (далі – ВФ) є способом організації значення ідіом, мотивує ж значення фразеологізму, надає специфіку всьому значенню ідіоми образ, який лежить в основі номінації, і всі складники цього образу. «Унаслідок цього асоціативно-образний комплекс можна вважати «деміургом» ВФ, яка зумовлює склад усіх макрокомпонентів значення [9, 50]».

Більшістю лінгвістів-фразеологів (А.М. Мелерович, В.М. Мокієнко, Є.А. Добриднєва, А.Г. Назарян, М.Ф. Алефіренко) образність традиційно розуміється як семантична двоплановість, яка з’являється під час перенесення найменування, тобто поєднання двох уявлень – вихідного, яке називається образною основою, або образом, і того, яке з похідним уявленням порівнюється. До семантичної двоплановості необхідно відносити не тільки випадки існування нового уявлення на фоні первинного значення (змотувати вудки, замітати сліди), але й немов би умовного співіснування двох уявлень у поєднанні слів, які позначають у своєму прямому значенні неіснуючі в дійсності реалії – кіт наплакав, курям на сміх.

ВФ не є тотожною образній основі значення, хоча вони часто співпадають в основних елементах. Образною основою є створене в мовній формі уявлення (наочно-чуттєвий образ предмету), яке виражається певним мовним знаком у його прямому, буквальному значенні. Це уявлення слугує базою переносних значень ФО, і створює семантичну двоплановість.

Також важливим є те, що образність ФО та їхня вмотивованість – це не одне й те ж саме. «ФО може бути не вмотивованою, із затемненою внутрішньою формою, але в той же час образною, так як під час сприйняття її нашою свідомістю з’являються в першу чергу вихідні, прямі значення слів-компонентів, з яких вона складається, і лише потім ми «усвідомлюємо» значення, яке набуває поєднання слів, виступаючи як ФО » [3, 34–35]. Напр., фразеологізм собаку з’їсти є немотивованим, проте образним для носіїв сучасної української мови, так як, з одного боку, є двоплановість зображення, а з іншого – відсутня оказіональна залежність між виникаючими у свідомості уявленнями (за Л.Є. Кругліковою).

«Яскравість» образності ФО залежить від лексико-граматичних відношень між компонентами цих одиниць. «Чим реальніші та сучасніші ці відношення, тим більш живий образ, який лежить в основі цієї ФО. І навпаки, будь-який некротичний елемент (застаріла граматична конструкція або архаїчне слово) у складі фразеологізму послаблює або, навіть, стирає його образ, наявність такого елемента утруднює співвіднесення фразеологічного значення словосполучення з його прямим (буквальним) значенням» [4, 163]. В якості приклада ФО із затемненою образністю можна навести такі одиниці, як бити гандри, бити бомки.

На думку Є.А. Добриднєвої, «основним конститутивним засобом формування фразеологічного значення є образ. Образна основа як категоріальний засіб характеристики явища дійсності, яке називає фразеологізм, є результатом порівняння (всередині цілісної семантики словосполучення) двох реалій – денотата вихідного сполучення слів (вільного чи стійкого) та денотата фразеологізму. Контрастність наближених реалій, які належать до різноманітних аспектів дійсності, забезпечує ФО образну вмотивованість» [2, 29].

Більшість ФО за своїм походженням – застиглі метафори та порівняння. Поняття образності є ширшим, ніж поняття метафоричності, але лише в тому випадку, якщо це не принципове питання, то ці поняття можна розглядати як синоніми. Образні уявлення відображають які-небудь факти життя та побуду, які дозволяють вважати, що в номінативному процесі люди створюють мовні знаки, не лише пов’язані з розумінням про клас предметів, якостей, дій, але й які викликають асоціації, що пробуджують діяльність уяви, тому що в основі їхньої змістової основи у свідомості мовця лежить образ, який, на думку О. Фьодорова, «є подобою предмета, його малюнок, навмисно змінений із метою викликати в слухачів певне відношення до предмета мовлення» [10, 8].

Вивчення ВФ ідіом пов’язане безпосередньо з проблемою породження ФО, з проблемою мотивації. Тут відразу ж потрібно сказати, що протягом тривалого часу панівний «постулат про те, що в основі ідіомотворення лежить процес переосмислення значення слів про дану конструкцію, є надто збіднілим» [6, 20]. Мотивація фразеологічного значення здійснюється не значенням компонентів під час їхнього переосмислення, а всім образом, гештальтом, «картинкою» цілої ситуації в реальній дійсності, яка лежить в основі семантики фразеологізму. Переосмислення слів-компонентів, загалом, не відбувається. Саме ВФ фразеологізму, яка розглядається як образ (образна основа), а не значення слів-компонентів, визначає особливості сучасного значення тієї чи іншої ідіоми. «Розуміння значення слів-компонентів ФО у більшості випадків не дає змоги передбачити семантику фразеологізмів, оскільки між значенням слів-компонентів і значенням самих ФО немає того зв’язку, який би вказував на значення останніх» [5, 9].

У більшості фразеологізмів превалює саме образ внутрішньої форми. Склад ВФ визначається тими вербальними асоціаціями, які образ викликає в мовця та слухача в процесі функціонування ідіоми. Таке розуміння ВФ уможливлює виділення трьох параметрів фразеологізмів, кожний з яких несе свою, тільки йому властиву інформацію. Ось ці параметри: 1) образна вмотивованість; 2) внутрішня форма; 3) етимологія ідіоми [11, 80].

Образна вмотивованість свідчить про вторинність походження ідіоми й належить до переосмисленого вільного словосполучення, яке лежить в основі ідіоми.

Образна вмотивованість сягає своїм корінням в етимологію і тісно з нею пов’язана, оскільки виникнення ідіоми можливе лише в мовленні, у певному мовному контексті.

ВФ – це наочно-чуттєвий і поняттєвий образ, який лежить в основі мотивації значення ідіоми та визначає всю її специфіку.

Етимологія ідіоми, її походження, пов’язані з більш глибокими мовними та екстралінгвальними явищами та процесами. Етимологія пояснює зв’язок між значенням компонентів ідіоми й значенням усієї ідіоми,  між образом, який лежить в основі ідіоми та її сучасним сигніфікативним значенням.

Образна вмотивованість ідіоми відрізняється від ВФ головним чином тим, що ідіоми, викликаючи одні й ті ж самі асоціації, тобто здатні виражати один і той самий або подібний образ, виражені шляхом комбінації різних компонентів: і голки в руки не взяти не братися і за холодну воду, ганяти бліх – давати горобцям дулі, ламати хребта – мозолити руки і т. ін.

Важливим фактом тут є те, що одні й ті ж самі образи (асоціації) виникають унаслідок комбінації різних слів, різних реальних ситуацій, різного уявлення про функції та, ширше, про функціонування денотатів, позначуваних словами-компонентами фразеологізму.

Образ дає свідомості наочно-чуттєве уявлення самої дійсності, певної реальної ситуації, а в основі ВФ ідіоми лежить переосмислення, алегорична ситуація, що викликає певні вербальні асоціації, завдяки яким у мовця та слухача виникає певний образ, який вони пов’язують із прагматикою мовлення, із вибором місця і часу мовлення, що й створює умови для здійснення комунікації.

Повторюємо, що говорити про мотивацію, ВФ та етимологію краще щодо кожної конкретної ідіоми. Зручну форму для такого розгляду пропонує фразеологічний словник, у якому фразеологізми отримують функціонально-параметричне відображення і тим самим комплексний опис.

Фразеологічному фонду будь-якої мови притаманна національно-культурна специфіка. Прийнято вважати, що в різних мовах маються на увазі одні й ті ж самі денотати, які співвідносяться з тими самими концептами. Реконструкція сигніфікативного аспекту, зазвичай, зіштовхується зі складностями, які виражаються в різних мовах по-різному, а щодо конотації, то в цьому аспекті відмінності виражені найбільш яскраво. На підтвердження цієї думки наведемо цитату В.М. Телії: «Мови відрізняє культурно-національна самобутність тих асоціацій, які пов’язують попередній досвід із новонакопиченим, що відображається в поняттєво-мовній формі, зокрема ‒ у конотативному компоненті значення [8, 105]».

Що ж стосується ФО як дзеркала національної самобутності народу, то ми хотіли б відзначити унікальність образів, покладених в основу переосмислення, унікальність асоціацій, які викликали цей образ, що, безумовно, має національно-культурну специфіку. Наведемо декілька прикладів ФО на позначення бездіяльності англійської та української лінгвокультурних спільнот. Порівняємо: англ. pour the ocean in a sieve (досл. лити океан у сито) ‒ укр. носити воду решетом. У цій парі зіставлюваних фразеологізмів є спільний компонент сито (решето), хоча для українського світобачення займатися марною справою, це значить носити воду решетом, а для англійського ‒ лити океан у сито. Зробимо припущення, що компонент океан, є більш характерним для американських носіїв англійської мови, а ніж для жителів Великобританії. Наступна пара ФО містить компонент криниця, в обох лінгвокультурах ця лексема зустрічається в мовленні жителів сільської місцевості, англ. drop a bucket into an empty well (досл. кинути відро в порожню криницю) ‒ укр. в криницю воду лити. Українці в цьому фразеологізмі відтворюють процес праці, яка не приносить жодної користі, англійська ФО також зображує процес дії, але із завідомо негативним результатом. Отже, кожний народ виражає  значення «займатися даремною, марною працею, марно витрачати сили» по-своєму, відповідно до своїх уявлень.

Представники різних національних культур, коли чують слово бджола, то відразу вимальовують в уявленні образ працьовитості та зайнятості корисною справою. В українській мові є фразеологізм, який відображає саме таке сприйняття цієї комахи – працювати як бджола ‒ працювати дуже напружено, посилено. В англійській мові також існує схожа ФО – busy as a bee (досл. зайнятий як бджола), можна констатувати, що в обох лінгвокультурах цей фразеологізм несе в собі позитивну конотацію.

Національно-культурна специфіка фразеологічного образу відображає спосіб життя та характер народу, його історію, духовне життя, своєрідні традиції, звичаї та етнічно забарвлений побут. Маркованість образу часто може утворюватися за рахунок використання специфічної для певного народу лексики: це або відображення яких-небудь реалій, відомих лише в певній лінгвокультурній спільноті, або топоніми, антропоніми, зооніми, які є характерними для якої-небудь однієї країни. Наприклад, у фразеологізмах укр. товкти воду в ступі та англ. milk a he-goat into a sieve (досл. доїти козла в решето) – у значенні «займатися марною працею» національно-культурна специфіка виражена у використанні слів-етнонімів «ступа» та «sieve». У ФО товкти воду в ступі простежується досить прозора мотивація та образна основа, адже раніше саме таке покарання застосовувалося в монастирях України [7, 291]. Також у фразеологізмі англ. carry coals to Newcastle (букв. возити вугілля у Ньюкасл), побудованому на переосмисленні однієї ситуації «доставляти щось туди, де його є безліч», що означає «займатися марною справою», національно-культурна своєрідність досягається завдяки використанню топоніму «Newcastle» на позначення центру вугільної промисловості, українським відповідником можуть бути ФО в ліс дрова возити, у криницю воду лити, але фразеологізму із компонентом-топонімом немає. Проте, на нашу думку, у зв’язку з тим, що в українській мові є топонім Донбас (промисловий регіон, що охоплює Донецьку область без Приазов’я, південь Луганської області, а також прилеглі частини суміжних зі сходу і заходу областей ‒ схід Дніпропетровської (Україна) та захід Ростовської області (Росія) [12]), то цілком доцільно утворити таку ФО, як возити вугілля в Донбас.

Подібна ситуація виникає і з антропонімами, тому що в англійській національно-культурній скарбниці фразеологічного фонду є ФО Jack of all trades and master of none (досл. Джек ‒ вправний в усіх ремеслах, але не є майстром в жодному з них), а в українській – немає. У цьому фразеологізмі антропонімом виступає компонент Jack, який не пояснює значення ідіоми, а розуміння її досягається лише цілим образом. Фразеологізми укр. брати бика за роги та англ. milk the bull (букв. доїти бика), незважаючи на те, що містять у своєму складі компонент-зоонім бик, несуть у собі через образ зовсім протилежну конотацію. В українському фразеологізмі образ вимальовується працьовитої людини, яка активно та рішуче береться за виконання будь-якої справи, а в англійському – марної трати часу, заняттям безнадійною справою.

Фразеологізм work with the left hand ­працювати спроквола, не кваплячись, абияк, створює образ людини, яка не вирізняється майстерністю в процесі праці, тому що, зазвичай, люди виконують більшість роботи та, навіть, дрібні побутові справи правою рукою. Тому, коли людина робить щось лівою рукою, то вважається, що вона не може добре виконувати певний вид діяльності.

Отже, проаналізувавши ФО української та англійської лінгвокультури, зробимо висновок про те, що культурний компонент, який простежується в більшості фразеологізмів, все ж не може вважатися за основу в поясненні значення цілого фразеологізму. Для того, щоб дійсно осягнути цілу «картинку» потрібно приділяти увагу ВФ фразеологізму та образу. Іноді, щоб відтворити образ, який був покладений у фразеологізм, потрібно звернутися і до етимології, тому що сучасній людині надзвичайно складно «розкодувати» культурну інформацію, яку «закодували» для них предки.

 

Література:

1. Алефиренко Н. Ф. Современные проблемы науки о языке / Н. Ф. Алефиренко ‒ М. : Флинта: Наука, 2005. ‒ 416с.

2. Добрыднева Е. А. Современная русская фразеология: категориальные признаки и коммуникативные свойства: Учеб. Пособие / Е. А. Добрыднева ‒ Волгоград : Перемена, 1998. ‒ 90 с.

3. Кругликова Л. Е. Структура лексического и фразеологического значения: Учеб. Пособие / Л. Е. Кругликова ‒ М., 1988. ‒ 84 с.

4. Назарян А. Г. Фразеология современного французского языка : Учеб. ‒ 2-е изд. перераб. и доп. / А. Г. Назарян ‒ М. : Высш. шк., 1987. ‒ 288с.

5. Обдуллаев А. Р. Фразеология : внутреняя форма единиц / А. Р. Обдуллаев ‒ Ургенч, 1996.

6. Рысева Е. А. Тропеические механизмы идиомообразования и их святи с языковой картиной мира // Фразеологические словари и компьютерная фразеография. Тезисы сообщений школы-семинара. 13-17 ноября. Орел. 1990.

7. Сопоставительное исследование русского и украинского языков. Лексика и фразеология / Г. П. Ижакевич, П. Е. Гриценко, В. И. Кононенко и др.; Отв. ред. Г. П. Ижакевич; АН УССР. Инс-т языковедения им. А. А. Потебни. – Киев : Наук. думка, 1991. – 384с.

8. Телия В. Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц / В. Н. Телия. ‒ М. : Наука, 1986 ‒ 144с.

9. Телия В.Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты / В. Н. Телия. ‒ М. : Школа «Языки русской культуры», 1996. – 288с.

10. Федоров А. И. Развитие русской фразеологии в конце XVIII – нач. XIX в. / А. И. Федоров ‒ Новосибирск, 1991.

11. Черданцева Т. З. Внутреняя форма идиом и национально-культурная специфика их мотивированности (сопоставительный анализ описания). // Лексикографическая разработка фразеологизмов для словарей разных типов и для Машинного фонда русского языка. Материалы к методической школе-семинару ‒ М., 1988.

12. http://uk.wikipedia.org/wiki/Донецький_вугільний_басейн

Категория: Филологические науки | Добавил: Administrator (18.04.2014)
Просмотров: 717 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]