Общее языкознание - Филологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Четверг, 08.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Общее языкознание

Категоризація як один із найважливіших складників механізму пізнання

Автор: Власенко Марина Василівна, аспірант, Запорізький національний університет

 

Мова є найважливішим об'єктом когнітивної науки, до якої вчені підходять із різних позицій. Без звертання до мови не можна сподіватися зрозуміти суть таких когнітивних здатностей людини, як сприйняття, засвоєння й обробка мовної інформації, планування, рішення проблем, міркування, а також придбання й використання знань. Когнітивна лінгвістика, на думку О. С. Кубрякової, досліджує не тільки мову, але й когніцію (пізнання, мислення, знання): на базисному рівні категоризації «...як категорії виступають не фундаментальні й «найвищі» в ієрархії об'єднання, але об'єднання, у яких сконцентровані максимально релевантні для повсякденної свідомості властивості» [1; 14].

Категорія – одна з пізнавальних форм мислення людини, що дозволяє узагальнювати його досвід і здійснювати його класифікацію. У рамках когнітології категорія розглядається як основа класифікації людського досвіду на основі певних рубрик [1; 45].

У руслі когнітивної парадигми наукового знання увагу дослідницьких інтересів привертає когнітивна функція мови, розгляд якої пов’язаний з виявленням різних способів структурування знань, їхнього збереження й передачі засобами мови. У цьому зв'язку категоризація як спосіб пізнавальної діяльності людини й формування знань припускає, з одного боку, володіння структурами знань і їхніх характеристик, а з іншого, процес віднесення різних об'єктів до тієї або іншої категорії, що одержує репрезентацію в мові. Фактично, в актах пізнання світу людиною щораз здійснюється на основі механізмів порівняння віднесення сприйманих об'єктів до того або іншого класу (категорії).

Когнітивна теорія категоризації – теорія систематизації значень слів у мовній свідомості людини, яка здійснюється у межах сформованої в її свідомості наївної картини світу. В її основу покладено ідею Б. Уорфа про членування світу на категорії за допомогою мови. Виділення такої категорії можливе лише тоді, коли для її назви у мові є відповідне слово. Когнітивний погляд на категоризацію ґрунтується на припущенні, що здатність людини до категоризації пов'язана з її досвідом та уявою, особливостями сприйняття, культурою, а також зі здатністю створювати образи, метафори, метонімії тощо [2].

У когнітології під «категорією» розуміється одна з форм мислення людини, що дозволяє узагальнити її досвід і здійснювати його класифікацію. Традиційно під категорією розуміють результат когнітивної й класифікаційної діяльності людини, спрямованої на створення системи класів на підставі універсальної семантичної ознаки. У рамках когнітології існують різні підходи до виділення універсальних мовних категорій. У роботі «Роль людського фактора в мові» універсальні категорії розглядаються як універсальні одиниці людської свідомості й культури, які пов'язані зі сприйняттям дійсності. В їхнє число входять наступні: час, простір, причина, доля, число, відношення почуттєвого до надчуттєвого, відношення частин до цілого [3; 61].

Специфіка когнітивного підходу до категорій полягає в наступному: класична теорія категорій розглядає відносини між реаліями природного світу безвідносно до людини, тобто не розглядає питання про те, як людина осмислює навколишній світ, при когнітивному підході в центрі аналізу перебувають способи інтерпретації навколишнього світу за допомогою когнітивних моделей, частиною яких і є когнітивні категорії. В американському напрямку когнітивної лінгвістики склалося представлення про те, що понятійні категорії, на відміну від «класичних» категорій не визначаються безліччю необхідних і достатніх умов, а мають властивості, що зближають їх із прототипами, у зв'язку із чим деякі їхні реалізації є більше типовими прикладами, ніж інші.

Взаєморозуміння різних народів, їх успішна комунікація має місце на основі світоуявлень, які вони поділяють, тобто системи концептуальних універсалій. Характер базових когнітивних категорій є універсальним, і їх зміст не залежить від того, якою мовою розмовляє людина, а визначається когнітивними факторами, на яких базується пізнавальна діяльність людини. Вважається, що лексикон природної мови можна розглядати як більш чи менш об’єктивовану таксономічну систему, в основі якої, незалежно від типу мови, лежить відносно послідовна класифікація світу на предметно-подійні сутності. Незалежність фізіології сприйняття від приналежності людини до того чи іншого етносу проявляється в тому, що ядро лексикону в різних мовах створюють слова, які відображають універсальні за своєю суттю поняття.

Р. Джакендорф вважає, що не можна обмежувати категорію зовнішніми умовами й крім радіальності виділяє й інші форми існування когнітивних категорій. Однією з таких умов є градуальна. Вона відображається, наприклад, в позначенні кольору. Друга умова – це умова типовості (риси повинні бути підтверджені винятками) [3].

Дослідження кольору дало новий поштовх до вивчення суті категоризації. Доказом постійного інтересу до проблеми є той факт, що лише в середині 1950-х років одночасно з'явилося кілька теорій, які спробували пояснити механізм процесу категоризації. Теорія визначальної ознаки (the defining attribute theory) відображає класичне бачення поняття концепту та процесу категоризації в цілому. Дана теорія розвинулася на основі положень філософії і логіки. Логік Готлоб Фреге вважав, що концептуальна категорія визначається набором визначальних ознак-атрибутів [4].

Саме принцип виділення у об'єктів спільних рис, ознак, а також відмінностей ліг в основу теорії визначальної ознаки. Суть даної теорії полягає в тому, що значення категорії може бути виведено шляхом аналізу всіх ознак-атрибутів. Вони є тим стрижнем, на якому ґрунтується категорія. Кожен з цих ознак необхідна, а всі разом вони достатні для того, щоб щось було ідентифіковано як член категорії. Послідовники теорії визначальної ознаки дотримувалися класичного погляду на проблему визначення членства в категорії і її кордонів.

На думку Е. Рош, категоризація полягає в тому, що для кожного слова окреслюється семантичне коло споріднених слів за принципом родинної подібності та встановлюється узагальнюючий репрезентант (прототип). Метою категоризації є пояснення нового через уже відоме та структурування картин світу за допомогою узагальнень. В даній теорії категорія розуміється як когнітивна структура, концептуальний клас, що складається з елементів — членів категорії, об'єднаних «родинною подібністю». У всіх членів «родини» – слів або понять наявні цілком реальні спільні характеристики, але вони можуть бути проявами не зовнішньої схожості, а глибинної генетичної основи. Елементи, які входять до категорії, можуть становити єдине ціле, попри те, що не всі вони мають саме ті спільні властивості, які визначають сутність категорії. Об'єкти – члени категорії не є рівноправними: всередині кожної категорії одні об'єкти є психологічно більш значущими, ніж інші. Такі центральні члени називаються прототипами, або основними точками когнітивної референції. Людина сприймає будь-яку семантичну категорію як таку, що має центр і периферію і, відповідно, «більш прототипічних» і «менш прототипічних» представників [5].

Отже, когнітивні категорії – це, по суті, традиційні логічні, психологічні, соціологічні й біологічні категорії в сучасному їхньому тлумаченні, а когнітивна наука про мову, з якої зв'язується зараз нова наукова парадигма, – це вчення про різні типи людського знання й способах його репрезентації. Предметом когнітивної теорії є мовна діяльність людей, тобто реальні процеси породження й розуміння текстів. Для їхнього здійснення необхідна солідна база мовних і немовних знань. Мовні знання найбільше ємко представлені в семантичних і граматичних категоріях, а немовні – у когнітивних категоріях. Таким чином, когнітивні категорії – це категорії розумового змісту, конструктори нашої свідомості, що моделюють наші знання про світ і, що співвідносять їх з моделями знань, зафіксованих у структурі мови. Категоризація в людини проходить автоматично, на несвідомому рівні. У зв'язку із цим довгий час уважалося, що категорії є категоріями предметів, тоді як дослідження когнітології показали, що значна частина наших категорій є абстрактними сутностями.

 

Література:

  1. Краткий словарь когнитивных терминов / Е. С. Кубрякова, В. З. Демьянков, Ю. Г. Панкрац, Л. Г. Лузина. – М.: Филол. ф-т МГУ им. М. В. Ломоносова. – 1997. – 245с.
  2. Становлення державно-управлінського понятійного апарату: перспективи лінгвістичних експансій.  – Режим доступу до статті: http://www.academy.gov.ua/ej/ej13/txts/Popovich.pdf.
  3. Jackendoff  Ray. Foundations of Language: Brain, Meaning, Grammar, Evolution / Ray Jackendoff . – New York: Oxford University Press. – 2002. – 447 pp.
  4. Frege G. Translations from the philosophical writings of Gottlob Frege /  Gottlob Frege  N. Y.  – 1952. – 244 pp.
  5. Rosh E. H.  Human categorization // Advances in cross-cultural psychology. – L.etc.: Acad. Press. –  1975. – p. 1-72.
Категория: Филологические науки | Добавил: Administrator (01.10.2014)
Просмотров: 684 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/4
Всего комментариев: 1
1  
Когнітивні процеси людини, не зважаючи на детальне вивчення, залишаються чи не найважливішим об’єктом вивченням і для психології, і для мовознавства і для суміжних наук. Це дозволяє створити детальне уявлення про предмет дослідження і зосередитись на мало вивчених аспектах. Зокрема, мова, як живий організм, постійно розвивається і потребує постійного аналізу.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]