Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 28.07.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Общее языкознание

Лексикографія як наука про створення словників

Автор: Сафарова Туркан, студентка, Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

Розділ мовознавства, об’єктом якого є вивчення принципів систематизації слів та фразеологічних зворотів, укладання їх у словники, називається лексикографією (від гр. lexikos ,,словниковий” або lexicon ,,словниковий запас” i grapho ,,пишу”) [5, с. 90]. Одним із завдань лексикографії є укладання словників, адже ,,словник є корисним помічником для спеціальної термінологічної роботи, а також для стилізації наукового тексту, тому що в них наочно зібрані спеціальні назви та звороти”. Укладання словників – тривала робота. Словник німецької мови братів Грімм створювався 100 років, відомий словник В. Даля – 53 роки. Головними проблемами лексикографії є порядок відбору слів для словника; організація словника в цілому та словникової статті; принципи нормування, розробка системи поміток; типологія словників [6, с. 129]. Словники відображають рівень культури нації, спричиняючи прогрес в її розвитку, нормалізації мови.

Розгляньмо теоретичні праці авторів, у яких репрезентовано розвиток сучасної лексикографії та їхні погляди на термін ,,лексикографія”.

У сучасній науці розроблення теоретичних проектів з лексикографії та проспектів словників здійснив В. В. Дубічинський [2]. Предметом низки його праць стали основні поняття та принципи укладання словників. В історії лексикографії автор виділяє історію теорії та історію словників. За визначенням автора, ,,лексикографія — це наука про укладання, вивчення та використання словників” [2, с. 9]. Крім власне лінгвістичних явищ у лексикографії дослідник дає оцінку лексикографічній науці через призму позалінгвальних чинників: ідеології суспільства, реалізації словникової продукції в комерційній мережі, ,,злочинним” діям у словникарстві, соціології словникового використання, підготовці фахових лексикографів тощо.

Дискусії про розмежування теоретичної та практичної лексикографії були в полі зору лінгвістів ще минулого століття. Однак це питання та пов’язане з ним визначення дефініції терміна ,,лексикографія” триває й нині. Зокрема, Н. О. Зубець доводить, що ,,на сучасному етапі розвитку мовознавства лексикографія стала інтердисциплінарною галуззю, яка перебуває на межі кількох наук, насамперед різних розділів мовознавства, семіотики та інформатики” [3, с. 7].

О. М. Демська [1] розмежовує поняття теоретичної та практичної лексикографії, визначає їхній статус, інформує про основні компоненти словника та інновації у цій галузі. Авторка приділяє увагу розвиткові та статусу теоретичної лексикографії, а також визначенню головних лексикографічних понять. Дослідниця наголошує на повній автономності лексикографії і вважає її ,,лінгвістичною дисципліною, тобто самостійною галуззю лінгвістики, і не творячи суперечності, — окремим розділом мовознавства, предметом якого є словник, а об’єктом — мовна одиниця різного рівня, статусу, типу, характеру і, навіть ширше, мова як така, коли йдеться про інтегровану словникову систему, чи інтегрований словник [1, с. 33-34].

В. В. Морковкін [4] також поділяє лексикографію на теоретичну та практичну. До складу теоретичної лексикографії учений зараховує її історію. Він систематизує основні напрями лексикографічної діяльності і подає в ієрархічній послідовності її компоненти. Поєднуючи теоретичний та практичний аспекти науки, В. В. Морковкін формулює дефініцію терміна ,,лексикографія, як ,,галузь філологічної та інженерно-філологічної діяльності, що укладає словники та інші твори словникового типу, та осмислює усі проблеми, що цього стосуються” [4, с. 41].

Розроблення комп’ютерних лексикографічних систем ґрунтовно подано в монографії В. А. Широкова [7]. У праці окреслено теорію інтелектуальних мовно-інформаційних систем та комплекс лінгвістичних технологій. Запропоновано нову концепцію та комп’ютерну технологію лексикографічної діяльності. Автор трактує лексикографію, дотримуючись класичних поглядів, що ґрунтуються на системному баченні ,,теорії й методології лексикографування, власне процесу лексикографування та сукупності лексикографічних праць” [7, с. 12].

Для сучасної лексикографії характерні: розуміння лексики як системи; діалектичний погляд на значення; визнання тісного зв'язку лексики з граматикою.

Література:

  1. Демська О. М. Вступ до лексикографії. – К.: Видавничий дім ,,Києво-Могилянська академія”, 2010. – 266 с.
  2. Дубичинский В. В. Теоретическая и практическая лексикография. – Вена-Харьков: Харьковское лексикографическое общество, 1998. – 147 с.
  3. Зубець Н. О. Українська лексикографія другої половини ХХ століття: навч. посібник. – Запоріжжя: ЗНУ, 2008. – 124 с.
  4. Морковкин В. В. Об объеме и содержании понятия ,,теоретическая лексикография” // Вопросы языкознания. – 1987. – № 6. – С. 33-42.
  5. Пономарів О.Д. Сучасна українська мова: Підручник / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; За ред. О. Д. Пономарева. – 2-ге вид., перероб. –  К.: Либідь, 2001. – 400 с.
  6. Ужченко В. Д. Сучасна українська літературна мова: навч. комплекс: посіб. для студ. філол. спеціальностей / за заг. ред. проф. В. Д. Ужченка. – 2-ге вид., випр. і доп. – Луганськ: Вид-во ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2009. – 299 с.
  7. Широков В. А. Елементи лексикографії. – К.: Довіра, 2005. – 304 с.
Категория: Филологические науки | Добавил: Иван155 (22.04.2014)
Просмотров: 1191 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]