Общее языкознание - Филологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Суббота, 03.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Общее языкознание

Культура мовлення та її вплив на етику спілкування

Автор: Аносова Тетяна Геннадіївна, магістрантка, ДВНЗ «Криворізький національний університет»

У наш час спілкування є одним з основних факторів взаємопорозуміння між людьми, тому культура мовної поведінки важлива для всіх людей, чия діяльність так чи інакше пов'язана зі спілкуванням. По тому, як людина говорить або пише, можна судити про рівень її духовного розвитку, його внутрішньої культури.

Сьогодні культура і мова виявилися об'єднаними в царині духовних цінностей  кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховності. Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст, перекласти його з української мови на російську і навпаки чомусь перестали сприйматися як пляма на службовому мундирі.

Культура мовлення – це мистецтво володіння словом і мовою. Мову часто  називають інструментом спілкування. Мовлення ж можна порівняти з грою  на інструменті. Скільки людей, стільки і виконавців. Деколи зустрічаються  такі «віртуози»... Адже саме мовлення – один із найважливіших чинників, за яким сприймається і оцінюється людина. Пригадаймо епізод з відомої казки  Пушкіна, коли переодягнута царівна опинилася в лісовій хатинці у семи  братів: «Вмиг по речи те узнали, что царевну принимали».

Але справа не тільки у враженні, яке спричиняє мовлення. Слова –  оболонка думок. Якщо слова дібрані невдало, найцінніші думки так і  залишаться у їх власника.

Культура усного мовлення полягає в свідомому відборі й використанні  тих мовних засобів, які допомагають спілкуванню.  Добираючи слова для висловлення думок, оратор, навіть не усвідомлюючи цього, керується такими міркуваннями: по-перше, чи підходить слово по смислу; по-друге, чи правильно ми його вживаємо; по-третє, чи доречним воно є в цій ситуації; і, нарешті, чи виразне (точне, влучне) воно. Для того, щоб усі носії мови добре розуміли один одного, необхідно володіти літературним, тобто нормативним, мовленням. Хоча норми з часом змінюються, якісь слова зникають, літературна мова збагачується за рахунок професійних, діалектних і навіть жаргонних слів, змінюються правила вимови і значення слів, але, керуючись існуючими на конкретному історичному етапі нормами, люди зрозуміють одне одного.

Культура мовлення передбачає:

1) знання норм літературної мови;

2) уміння добирати точні й доречні в конкретній мовній ситуації слова і вирази;

3) виразність мовлення, яке досягається використанням мовних засобів (синонімів, тропів, фігур, фразеологізмів) і позамовних засобів (невербальних): жестів, міміки, інтонації, темпу, тембру, пауз, гучності.

4) вироблення етичних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника.

Виділяють такі основні аспекти вияву культури мовлення:

- нормативність (дотримання всіх правил усного і писемного мовлення);

- адекватність (точність висловлювань, ясність і зрозумілість мовлення);

- естетичність (використання експресивно-стилістичних засобів мови, які роблять мовлення багатим і виразним);

- поліфункціональність (забезпечення застосування мови у різних сферах життєдіяльності).

Висока культура мовлення означає досконале володіння літературною мовою у процесі спілкування та мовленнєву майстерність. Основними якісними комунікативними ознаками, їх ще називають критеріями, культури мовлення є правильність, точність, логічність, змістовність, доречність, багатство, виразність, чистота.

Етика — наука про мораль, її розвиток, принципи, норми і роль у суспільстві, іншими словами про правильне (і неправильне) у поведінці. Отже, треба розрізняти етику як науку, а мораль як реальне явище, яке вона вивчає. Мораль є формою суспільної свідомості, спрямованою на ствердження самоцінності людини, її прав на гідне і щасливе життя.

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування являються живі істоти, люди.  Спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування стає усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами.

Спілкування є однією з найфундаментальніших, найвищих соціальних потреб людини. Воно має практичне значення, ефективність і результативність якого залежить від багатьох факторів, властивих людям, учасникам процесу спілкування. Для моральної культури спілкування властиве прагнення до взаємопорозуміння, відвертості, симпатії, довіри, уміння говорити та вміння слухати. Не випадково в деяких соціальних сферах людської діяльності протягом століть відшліфовуються такі поняття, як: моральні цінності, моральні норми та принципи, гуманістичні комунікативні установки у спілкуванні, професійна (службова) етика, моральні вимоги до представників професій, які найбільше включені у сферу людських відносин.

Під мовленнєвим етикетом розуміють мікросистему національно специфічних стійких формул спілкування, прийнятих і приписаних суспільством для встановлення контакту співбесідників, підтримання спілкування у певній тональності. Такі стійкі формули спілкування, або стереотипи спілкування є типовими, повторюваними конструкціями, що вживаються у високочастотних побутових ситуаціях. Тобто, набір типізованих частотних ситуацій приводить до появи набору мовленнєвих засобів, що обслуговують такі ситуації.

Культура мовлення  певним чином впливає на етику спілкування. Етика пропонує правила моральної поведінки (включаючи спілкування), етикет передбачає певні манери поведінки і вимагає використання зовнішніх, виражених в конкретних мовних діях, формул ввічливості. Під час спілкування, у першу чергу, ураховуються особливості мовного етикету. Етичний компонент культури промови проявляє себе в мовних актах  –  цілеспрямованих мовних діях, таких, як вираз прохання, питання, подяки, привітності, поздоровлення та ін.

У мовному спілкуванні також необхідно дотримуватися певних етичних та етикетних норм, тісно пов'язаних одних з одними. Починається мовний етикет з дотримання умов успішного мовного спілкування.

Культура людського спілкування — це частка загальної моральної культури особистості. Відсутність культури спілкування — свідчення бездуховності людини. Ще мудрий Езоп довів, що наше слово — це найкраще, що є в розпорядженні людини, і найгірше, чим вона володіє.

Нині проблема культури спілкування набуває великого значення. Відбувається становлення України як самостійної держави, інтенсивно розвиваються міжнародні та міжособистісні зв´язки з різними країнами світу. З огляду на це визначальною для нашого суспільства стає проблема вміння спілкуватися як на офіційному, діловому, так і на побутовому рівнях.

 

Література:

1. Гриценко Т. Б . Етика ділового спілкування / Т. Б. Гриценко. – К. : Центр учбової  літератури, 2007. – 344 c.

2. Чмут Т. К.   Етика  ділового спілкування: Навч.посіб. / Т. К. Чмут ,

Г. Л. Чайка.  – 3-те вид., стер.  –  К. : Вікар, 2003.

3. Стельмахович М. Г. Мовний етикет  / М. Г. Стельмахович  // Культура слова. — К., 1981.

4. Винокур Г.О. Культура мовлення / Г. О.Вінокур.  – К.: INTRADA, 2006.

Категория: Филологические науки | Добавил: Иван155 (18.04.2014)
Просмотров: 640 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 1
1  
Так, згідна з авторкою даної наукової праці - відсутність культури спілкування свідчить про низький духовний розвиток людини (або й взагалі - бездуховність). На жаль, наше сьогодення це підтверджує. Культурі спілкування, на мій погляд, не приділяється належної уваги (чи то у сім'ї, чи то у школі). Звичайно, причин можна знайти багато. Та якщо людина намагається духовно збагачувати своє життя, вона завжди буде обдумувати кожне своє слово. І всі, хто з нею спілкуватиметься, відмітять її належний рівень культури спілкування.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]