Общее языкознание - Филологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Суббота, 03.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Общее языкознание

Особливості об’єктивації концепту семантичних ролей в німецькомовній любовній драмі
 
Автор: Жигоренко Ірина Юріївна, к. філол. наук, Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького
 
Вивчення особливостей реалізації семантичних ролей у художньому тексті належить до концептуального напрямку лінгвістичних досліджень. Висновки, котрі пропонуються далі, є частиною комплексного аналізу будови концепту LIEBE у німецькомовному художньому тексті.
Концепт LIEBE у сучасній германістиці досить добре вивчений, однак лінгвісти зупиняються лише на описі окремих його складників (M. Braun , 2001; W. Fritsch-Rößler, 1999; А. Guse, 1999; P. Hartmann, 1958) або торкаються зазначеного концепту опосередковано (U. E. Klett, 1998; E. W. Nivre, 1998; G. Schäfer, 2007). Нерідко дослідження стають сумішшю філософії, стилістики та риторики (H. Jünger, 2006; S. Maasen, 2006; M. Versari, 2006; M. Zeiner, 2006); акцентуацією соціальної проблематики та етики (А-К. Reif, 1999; H. Schemann, 2005; B. Unger, 2007).
Менш плідним для німецького мовознавства виявився напрямок семантичних досліджень концепту LIEBE. Спроби виявлення структури внутрішньої форми зазначеного концепту на теоретичному рівні зробили такі вчені, як N. Luhmann (2003) та H.-P. Schwander (1997); однак більш відомими є праці англійців Дж. Лакоффа, М. Джонсона (2004), Z. Kövecses (2006).
Актуальним є вивчення концепту LIEBE у драматичних творах. З усього масиву розглянутих наукових робіт зустрілася лише одна, що представляє погляд на питання, стосовно використання концепту LIEBE в якості засобу створення напруженості у драмі (F. Funke, 2007). Цієї розвідки не достатньо для формулювання остаточних висновків щодо своєрідності відображення концепту LIEBE німцями, як носіями культури, а отже аналіз драми на сьогодні можна вважати не повним.
В Україні та Росії лінгвокогнітивні дослідження німецької драми взагалі не дуже поширені. Тут вичерпно проаналізовано прагматичні зв’язки між репліками у межах діалогічних едностей Т. Е. Шестаковою (2005) та Н. С. Ольховською (2007).
У ґрунтовному дослідженні В. Б. Меркур’євої (2005), на прикладі німецькомовних діалектних драм, продемонстровано положення про упорядковану гетерогенність природних мов; чинники появи суб’єктивно-модальної площини репліки драматичного дискурсу виявлено Н. М. Сафоновою (2006). Лексичні засоби формування імпліцитності досліджено Н. Я. Іванишин (2006); відносини контекстуальної синонімії між елементами художнього мовлення п’єси розглянуто Н. В. Возненко (2002) та Л. В. Солощук (2005).
Привертають увагу роботи, що розглядають мовні засоби об’єктивації архетипів (Х. В. Старовойтова, 2008), емоційних концептів та концептів «чоловік» та «жінка» у гендерному аспекті (Л. С. Кислова, 2007; Е. Р. Хутова, 2008; О. В. Попов, 2007; Н. В. Паланчук, 2006, 2008).
Розглянуті дослідження мають побічне відношення до концептів, однак вони цікаві з погляду запропонованих в них методів дослідження.
Для аналізу концепту LIEBE була відібрана низка любовних драм німецькомовних авторів різних століть, мотивацією став високий рівень напруженості, створений діями закоханих персонажів: дві п’єси Ф. Хеббеля «Марія Магдалина» [7] та «Агнеса Бернауер» [1], Г. Е. Лессинга «Емілія Галотті» [5], Ф. Шіллера «Підступність та кохання» [4], Ф. Дюрренматта «Візит старої дами» [3], А. Шнітцлера «Флірт» [6], Е. Бауернфельда «Брат та сестра з Нюрнберга» [2].
Поняття «мовна особистість» припускає розгляд кожного індивіда як унікальний об’єкт вивчення, однак аналіз драматичних творів показує, що ліричні герої в подібних ситуаціях поводяться однаково. Тому можна розглядати дії учасників драми як стандартний спосіб спілкування, у якому сполучаються індивідуальні й типові характеристики.
Огляд сучасних лінгвістичних методів аналізу художнього твору примушує підходити до питання комплексно і застосовувати фреймовий підхід з поглибленим концептуальним аналізом. Узагальнення отриманих результатів дозволяє структурувати дії учасників любовної драми за аналогією розгортання пропозиціональних схем основних фреймів.
Згідно з запропонованими відомою українською мовознавицею С.А.Жаботинською (2000) характеристиками кожний фрейм здатний надати будь-якій ситуації вичерпну інтерпретацію. Лінгвокогнітивний підхід засвідчив, що не всі фрейми з традиційного переліку, як і не всі пропозиційні схеми, можуть бути застосовані до аналізу драми. Крім того семантичні ролі (за В. О. Плунгяном, 2003-2008) та ситуації значно різняться в залежності від різновиду фрейма.
Предметний фрейм представлений у проаналізованих драмах наступними схемами та ситуаціями.
Квантитативна схема реалізувалася в двох ситуаціях: 1) habitual – ситуація P має місце регулярно («зазвичай», «як правило»); 2) intensive – ситуація P має підвищену інтенсивність («дуже», «багато»).
Кваліфікативна схема реалізувалася у суцільній вибірці з дев’яти ситуацій: 1) qualitative – (регулярне і/або постійне здійснення P є властивістю суб’єкта); 2) resultative – (має місце стан, що є природним результатом ситуації P) розрізнявся результатив суб’єктний і об’єктний; 3) experientive – («життєвий досвід»: суб’єкту ситуації P вже доводилось (хоч раз) здійснювати P); 4) contrastive – (виокремлення ситуації P з контрастивної більшості («саме Р»; «P, а не Q»); розрізнялися суб’єктний контрастив та об’єктний контрастив; 5) negligentive – суб’єкт виконує дію P погано/недбало («абияк»); 6) intensive – ситуація P має підвищену інтенсивність («сильно», «багато», «дуже»); 7) nimifactive – ситуація P реалізується с надмірною інтенсивністю і/або тривалістю, що призводить до негативних наслідків; 8) privative – суб’єкту ситуації P не притаманна властивість або якість P; 9) completive – досягнута (природна) межа у розвитку ситуації P («повністю»; «до кінця»).
Темпоральна схема була представлена лише чотирма ситуаціями: 1) temporary – ситуація P має місце тимчасово, до настання деякої іншої ситуації («поки»); 2) gradative – (динамічна) ситуація P розвивається у напрямку поступового накопичення результату («все більше й більше»); 3) continuative-Unexp – ситуація не припиняється, не дивлячись на очікування мовця («все ще»); 4) inceptive ситуація P є початковою фазою по відношенню до іншої ситуації («на початку, P»; «почати з того, що P»).
Схема способу буття реалізувалася в одній ситуації: Possibilitive – суб’єкт ситуації P може (спроможний, не має перешкод) здійснити P.
В акціональному фреймі, де декілька предметів, що є участниками подій, наділяються аргументними ролями, реалізувалися наступні схеми.
Схема стану/процесу представлена в синтаксичних одиницях, що включають дієслова неспрямованї дії. Термін діє (acts) вживається в значенні «зберігає або змінює свою власну ознаку (кількість, якість, місце або спосіб буття) в певний момент або проміжок часу. Збереження ознаки є стан, зміна ознаки є процес. Вживаними виявилися шість таких ситуацій: 1) superlative – суб’єкт виконує дію P негативно оцінює ситуацію P; репробативний пробабілітив = припущення про погане; репробативний оптатив/юсив = побажання зла; репробативний результатив = ситуація завершується з негативним результатом; 3) celative – дія P відбувається суб’єктом потай від інших участників ситуації або третої особи; 4) frustra – дія P була здійснена даремно, без очікуваного результату; 5) dubitative – мовець оцінює ситуацію P як маловірогідну, висловлює сумнів у тому, що P мала/має/буде мати місце; 6) admirative – мовець не очікував, що ситуація P має місце.
Схема дії реалізувалася лише в одній ситуації: additive – суб’єкт виконує дію P повторно з додатковою кількістю об’єкта.
Схема каузації повторилася у восьми варіантах: 1) competitive – суб’єкт змагається з іншими учасниками в кращому здійсненні дії P; 2) superlative – суб’єкт виконує дію P краще іншого учасника, переважає його в P; 3) habitive – в результаті дії P суб’єкт здобуває об’єкт X; 4) perditive – в результаті дії P суб’єкт лишається об’єкта X; 5) separative – суб’єкт дії P відокремлює від об’єкта X його частину; 6) conative – суб’єкт намагається здійснити дію P, але не досягає результату; 7) non-intentional – суб’єкт здійснює P ненавмисно або всупереч свому наміру; суб’єкт не контролює або не повністю контролює P; 8) possibilitive – суб’єкт ситуації P може (здатен, не має перешкод) для здійснення Р.
Компаративний фрейм у драматичних творах був представлений обома схемами: схемою подібності, котра лежить в основі метафори та встановлює сходні риси сутностей, які належать до різних понятийних сфер. Наприклад, драму «Марія Магдалина» автор [7] починає з обговорення вінчальної сукні, що її колись вдягала на своє весілля мати головної героїні. Зважаючи на узагальнену назву твору, що не має ніякого відношення до імені головної героїні, зважаючи на відсуність імені у матері (вона – дружина столяра Антона), беручи до уваги узагальнену долю дівчини, що готується до заміжжя, і сюжет драми зокрема, підвенечну сукню тут слід вважати метафорою. Ситуація добре поєднує і схему тотожності компаративного фрейму: Dein Hochzeits-Kleid […] ist, als ob’s zu heut gemacht wäre! [7], і може тлумачитися так: «весільні сукні мають не просто типовий фасон, що віками залишається незмінним, вони – символ незмінності жіночої долі».
Посесивний фрейм, таксономічний фрейм, ідентифікаційний фрейм в аналізі драми не знайшли застосування.
Вибірка контекстів показала, що в якості могутньої сили в драмі функціонують доля, кохання та смерть. Відсутність денотату у цих понять, але постійні зауваження персонажів, про втручання цих могутніх сил у їхнє життя, дозволяє наділити кохання, долю та смерть семантичною роллю невизначеного суб’єкту, тобто назвати їх імперсоналом. Наприклад, батько Агнеси Бернауер, з однойменної п’єси Ф. Хеббеля, коли дізнається про шлюб дочки з аристократом, підкоряється долі: «Es ist nun, wie's ist! Wer kann gegen die Sterne!» [1]; графиня Орсина, з п’єси Г. Е. Лессінга «Емілія Галотті» відзначає роль долі у житті нещасної Емілії, яка тільки що втратила нареченого: «… ihr Schicksal ist schrecklich. - Armes gutes Mädchen, eben da er dein auf immer werden sollte, wird er dir auf immer entrissen!» [5].
Низка подібних фактів проявлення дій імперсоналу в любовній драмі була узагальнена за наступними ідеографічними групами.
Керівна роль кохання. На думку подружки Міці: «Du bist manchmal so kindisch» що вона (Кристина) чинить як дитина, Кристина відповідає, що винне кохання: «Tu's mir zuliebe! Geh hin! Es ist ja doch nichts dabei» [6].
Хедвіг інакше як музикою у власній душі не може прокоментувати свої почуття: «Musik und Sang hat's in der Art: sie wecken, was fremd und räthselhaft im Busen schläft, und mahnen so an Alles und an Nichts» [2].
Принц Гонзага втрачає спокій відразу ж, коли згадує про кохану: «Ich kann doch nicht mehr arbeiten. – Ich war so ruhig, bild ich mir ein, so ruhig – Auf einmal muß eine arme Bruneschi Emilia heißen: – weg ist meine Ruhe, und alles!» [5].
Маркіз Марінеллі зауважує, що саме кохання грає вразливими душами: «Aber so geht es den Empfindsamen! Die Liebe spielet ihnen immer die schlimmsten Streiche» [5].
Керівна роль смерті. Клару замучали погані сни, вона передчуває горе і спостерігає, хто першим зустрінеться матері: «wer wohl der Erste ist, der ihr begegnet? Es soll Nichts bedeuten, nein, ich meine nur - (erschrocken zusammenfahrend) Der Todtengräber!» [7].
Емілія розповідає матері свій неприємний сон і вже готова до біди: «Als ob ich es trüge, und als ob plötzlich sich jeder Stein desselben in eine Perle verwandele. - Perlen aber, meine Mutter, Perlen bedeuten Tränen» [5].
Від маркіза Марінеллі, організатора вбивства графа Аппіані, обставини не залежать: «Als ob sein Tod in meinem Plane gewesen wäre!» [5].
Батько Клари відчуває залежність від смерті: «Ja, wir Alten sind dem Tod vielen Dank schuldig, daß er uns noch so lange unter Euch Jungen herum laufen läßt, und uns Gelegenheit giebt, uns zu bilden» [7].
Господня воля. Герцог Ернст, коли підписує вирок на страту невістки, вважає, що він безсилий проти обставин: «Nein, Gott will es so und nicht anders!» [1].
Батько Емілії вбиває дочку не розуміючи, що робить: «Gott, was hab ich getan! (Sie will sinken, und er faßt sie in seine Arme.)» [5].
Аналіз вибірки контекстів з драматичних творів показав: семантична роль імперсонал вбудовується у розглянутих творах в основні фреймові схеми наступним чином.
Предметний фрейм, квантитативна схема.
Дії імперсоналу носять хабітуальний характер, тобто є звичними, регулярними, усталеними. Ситуації, що складаються у любовній драмі мають підвищену інтенсивність.
Предметний фрейм, кваліфікативна схема.
Комплетивним результативом є трагедійне завершення драми, що стає природною кінцевою межею у розвитку низки ситуацій. Суб’єктним результативом слід вважати самогубство головної героїні, об’єктним результативом – її вбивство.
Жінка виступає об’єктним контрастивом, тобто ситуація завжди спрямована на усунення саме її з драматичного дійства.
Ситуація кохання німіфактивна – реалізується з підвищеною інтенсивністю, що веде до жалюгідних наслідків.
Предметний фрейм, темпоральна схема.
Ситуація кохання двох осіб є темпоративним інцептивом – початковою тимчасовою фазою, що триває до настання іншої, не очікуваної ними ситуації.
Ситуація розправи з небажаною нареченою – контінуативний унексперієнтив – не припиняється, не зважаючи на зовнішню видимість примирення головних дійових осіб.
Імперсонал розділився на такі різновиди.
Імперсонал сепаративний – смерть – відокремлює від об’єкта його частину (смерть забирає дочку у батьків, кохану / коханого у нареченого / нареченої).
Імперсонал градативний – кохання – діє поступово з незмінним накопиченням результату (часто призводить до трагедії).
Імперсонал каузативний – доля / Бог– керує ситуацією, усі учасники дії (наречені, батьки, друзі, слуги) при цьому стають нон-інтенсіоналом – вони не контролюють ситуацію і не в змозі на неї вплинути або якось її змінити.
Характерною особливістю проаналізованих драматичних творів є відсутність ситуацій «недбалої дії». Не зустрілося ролі імперсоналу в якості неглігентива, тобто таких дійових осіб, дії яких виконувалися б погано або недбало; комітатива – таких суб’єктів ситуації, що б виконували свої дії «подорозі», «заразом»; усі праналізовані ролі та ситуації носять обов’язковий, цілеспрямований характер.
Виявлені семантичні ролі та ситуації в якості складників концепту кохання у драмі, як і кожна окрема група дійових осіб, заслуговують на подальше окреме вивчення.
 
Література:
1. Agnes Bernauer. Dramen / Friedrich Hebbel. – Frankfurt, M. : Fischer-Taschenbuch-Verl. – 2008. – 202 S.
2. Die Geschwister von Nürnberg. Bauernfeld, Eduard von: Gesammelte Schriften. – Ann Arbor, Mich. : UMI. – Bd. 5. – 1980. – 266 S.
3. Erläuterungen zu Friedrich Dürrenmatt, Der Besuch der alten Dame / von Bernd Matzkowski. – Hollfeld : Bange. – 2009. – 119 S.
4. Kabale und Liebe / Friedrich Schiller. – Horitschon : Vindobona. – 2009. – 177 S.
5. Lessing, Gotthold Ephraim. Emilia Galotti. – München : Oldenbourg. – 2009. – 143 S.
6. Liebelei / Arthur Schnitzler. Hrsg. von Michael Scheffel. – Stuttgart : Reclam. – 2002. – 111 S.
7. Maria Magdalena. Dramen / Friedrich Hebbel. – Frankfurt, M. : Fischer-Taschenbuch-Verl. – 2008. – 202 S.

Категория: Филологические науки | Добавил: Administrator (02.05.2013)
Просмотров: 558 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]