Языкознание - Филологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 11.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Языкознание
Суржик як соціолінгвістичний феномен української мови
 
Автор: Булах Вікторія Валеріївна, студентка, ДВНЗ "Криворізький національний університет"
 
Людина, яка розмовляє в родині своєю мовою, за межами дому потрапляє в іншомовне оточення й мусить, як у чужій країні, переходити на іншу мову спілкування, це породжує таке явище, як інтерференція. «Інтерференція  –  відхилення від норми будь-якої мови під впливом іншої» [2].
Проте коли стосунки двох мов нерівноправні, коли одна з них загарбує простір іншої, поглинаючи її, однобічна інтерференція переростає у змішування двох мов, що відбувається в усному спілкуванні носіїв мови, яка витісняється. Руйнація її системи торкається усіх мовних рівнів:  і фонетики, і лексики, і граматики.
Такі явища зумовлюють актуальність вивчення проблеми змішування декількох мов, виникнення суржика.
Метою  статі є аналіз суржика як соціолінгвістичного феномена української мови.
Мовне явище, що одержало назву суржик, належить до специфічної форми існування мови в Україні. Його національну і соціальну природу відображує сам термін, запозичений із сільськогосподарської лексики.
Суржикнедостатня мовна освіта; мовне явище, що включає елементи української мови в поєднанні з російською [1], поширене на частині території України, а також у сусідніх з нею областях Росії і Молдавії. Численні варіанти суржику вивчаються і класифікуються лінгвістами.
З одного боку, суржик характеризується як мовлення сільських жителів, що пристосовуються до російськомовних мешканців міста; як проміжна субмова, що виконує роль перехідного етапу в асиміляційному процесі витіснення української мови російською: «За умови виключно російськомовної школи, церкви…, адміністрації, війська, комерції тощо перехід до вищої верстви означав для українця й зміну мови… А з огляду на те, що до 80 відсотків селян були неписьменними, такий перехід до «російщини» відбувався через перехідну стадію суржику» [4].
Існують три варіанти використання суржику:
1. Суржик як мова спонтанного використання. Просторіччя або місцеве наріччя з численними русизмами, що є фактично єдиною мовною поведінкою осіб, які незадовільно володіють як українською, так і російською літературною мовою і не надають значення особливостям своєї мови.
2. Усвідомлене використання суржику. Властиве особам, які знають обидві мови, але не мають автоматизму в їх використанні, які відчувають незручності через відсутність номінативних  стилістичних засобів української літературної мови у своїй мовній компетенції, але не хочуть переходити на російську мову, зокрема, заміна українських просторічних слів російськими літературними.
3.  Небажане, мимовільне проникнення елементів небазової мови в базову або базової в небазову в осіб, які добре володіють однією мовою і вивчають другу  –  російську або українську.
Семантичне ядро слова «суржик» поєднує два елементи значення змішування двох різних субстанцій і пониження якості утвореного внаслідок змішування продукту. Іноді суржик прирівнюється до просторіччя або порівнюється із діалектною мовою (місцевий різновид мови). Але із цим погоджуватись не можна: суржик існує в межах кількох мов, а діалект і просторіччя – у межах однієї; сфера поширення суржика є загальною, а діалект територіально чи соціально унормований; діалект – певна унормованість, а суржик – ні [3]. Суржик  –  продукт «засмічення» чистої української мови русизмами або навіть як «хворобливе явище, що загрожує українській мові внутрішньою руйнацією усіх її рівнів» [3].
Безумовно, процес взаємопроникнення слів з однієї мови в іншу – закономірний; значна частина слів з однієї мови засвоюється, підпорядковується нормам і стає повноправною лексикою іншої мови. Таких слів, що ввійшли до нашої мови непроханими гостями, є багато. Ми настільки звиклися з ними, що часто й не помічаємо, як вони зриваються з уст. Правда, людина, яка стежить за своїм мовленням, за своєю культурою, уживає русизмів менше. Рідко хто не вживає їх зовсім. Більшість мовців, на жаль, не задумуються над своїм мовленням, не прислухаються до себе.
Явище суржика обумовлюють декілька причин: стихійне засвоєння російської мови та хаотичне заповнення зруйнованих ланок структури української мови елементами інших мов.
Як соціолінгвістичний феномен суржик потребує ґрунтовного вивчення у трьох аспектах  –  лінгвістичному, психологічному і соціальному. Одним із головних практичних завдань таких досліджень має стати створення навчальних методик, здатних заблокувати розростання і вплив цього хворобливого явища, що загрожує українській мові внутрішньою руйнацією усіх її рівнів.
Отже, майбутнє чистоти української мови в Україні залежатиме від рівня освіченості українців – чим освіченіша людина, тим менше засміченою буде її мова. Рівень уникання суржика залежить від поваги особи до культурного надбання українців. Протистояти суржикізації могло б створення в українських містах впливових осередків, передусім молодіжних, з виключно україномовним спілкуванням.
 
Література:
1. Білодід І. К. Закономірності розвитку українського усного літературного    мовлення / І. К. Білодід.  – К .: Радянська школа, 1965. – 424 с.
2. Вайнрайх У. Языковые контакты / У. Вайнрайх.  –  К.:  Вища школа, 1979.  –   268 с.
3. Масенко Л. Суржик: між мовою і "язиком / Л. Масенко. – К. : КМ Академія, 2011. – 135 с.
4. Стріха М. Суржик / М. Стріха // Березіль. – 1997. – №3/4. –  С. 136.
Категория: Филологические науки | Добавил: Administrator (19.01.2014)
Просмотров: 748 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 2
2  
Суржик есть в любой стране, т.к. жители приграничных областей поневоле общаются на общем языке, смешивая два языка. Я бы ещё разграничила понятия "диалект" и "суржик". А русизмы в речи связаны с русификацией школ в своё время. Мой отец учился в единственной в городе украинской школе. Я из Сум. А сейчас у нас только пара русскоязычных школ.

1  
Так, дійсно, суржик - це велика проблема. Я родомз села Чернігівської області – там іншої «мови», крім суржику – люди не ізнають. Тому і за собою часто помічаю використання русизмів, коли спілкуюся
українською мовою, але намагаюся з цим боротися. Проблему може вирішити
добровільний перехід населення України до своєї рідної мови, але поки що ще
дуже багато людей, особливо в крупних містах і на Східній Україні не бажають
спілкуватися своєю мовою. Сподіваюся, що ми все-таки поступово до цього
прийдемо.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]