Языкознание - Филологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Суббота, 03.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Языкознание
Лексичні новоутворення, семантичні переосмислення, запозичення як основа інноваційних мовних явищ
 
Автор: Макарова Оксана Сергіївна, аспірант, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова
 
У статті розглянуто співвідношення понять «лексичні новоутворення», «семантичні переосмислення», «запозичення», які становлять основу інноваційних явищ лексичної системи.
Сучасна лінгвістика демонструє зростаючий інтерес до вивчення інноваційних явищ у мові загалом та понять «лексичні новоутворення», «семантичні переосмислення», «запозичення», які співвідносяться в аспекті дослідження словникового складу будь-якої мови та конкретної лексико-семантичної системи.
Говорячи про лексико-семантичну систему, якій властиві суттєві відмінності від інших систем мови, слушно зазначити думку М. Кочергана, про те, що по-перше, вона є відкритою, незамкненою системою, оскільки лексичний склад – дуже рухомий і не піддається обчисленню. Рухомість словника, під якою слід розуміти не тільки появу нових, витіснених старих слів, а й зміну лексико-семантичної та синтаксичної сполучуваності слів, стилістичний їх перерозподіл, який пояснюється впливом позамовної дійсності [4; 38-42].
По-друге, лексико-семантична система, на відміну від інших систем мови, характеризується неоднорідністю компонентів, що входять до її складу. Аналізуючи одиниці лексико-семантичної системи (семи, значення, слова, сполучення слів, групи слів), слід зазначити, що такою є і основна базисна одиниця лексико-семантичної системи – слово, яке має подвійну природу: є знаком реалії й одночасно одиницею мови, а звідси неоднорідність зв’язків – суто мовні й позамовні. Власне мовні зв’язки в лексико-семантичній системі різноманітніші, ніж в інших системах, у якій окрім лінійних, синтагматичних (слово – слово) наявні також асоціативні, парадигматичні (слово : слово) та внутріслівні (значення слова: інше значення того ж слова) смислові зв’язки.
По-третє, лексико-семантична система не має чіткої організації. Це пояснюється тим, що не всі одиниці лексико-семантичної системи протиставлені одна одній, через що деякі з них підлягають однозначному розкладу на семи. Лексико-семантична система на думку М. Кочергана є синтезом смислових зв’язків, яку можна назвати синтезуючою, інтегральною системою. Також зазначимо, що лексико-семантична система – це єдина сфера мови, яка відкрита для різних індивідуальних утворень – незвичайних слів і словосполучень [4; 44-45].
Говорячи про виникнення нових слів, новотворів та їх закріплення в словнику, а саме «Словарь-справочник по материалам прессы и литературы 60-х годов» Р. А. Будагов стверджує, що зареєстровані нові слова і нові значення старих слів – це «подвійний матеріал», який відображає процес подвійного розвитку будь-якої живої мови. Укладачі словника під новими словами розуміють як власне нові, вперше утворені або запозичені з інших мов слова, так і слова, відомі в російській мові і раніше, або які використовувалися обмежено, поза літературної мови, або ті які відійшли з активного вживання, а зараз стали до широкого вжитку [2; 275-276].
Мовознавці пов’язують появу у лексичній системі мови таких понять, як лексичні новоутворення, семантичні переосмислення і запозичення ніщо інше, як акт оновлення та збагачення мови [6; 3-7; 10], які є її частиною, тісно переплітаються між собою, мають спільні та відмінні риси свого походження.
Дослідження лексико-семантичної системи має складний та багатоаспектний, послідовний підхід до розуміння понять, визначень, що виникають у самій мові. Характерним є той факт, що поява тих чи інших інноваційних мовних явищ може по-різному трактуватися серед різних мовознавців. Так, В. Русанівський пише, щодо питання появи нових слів, а саме неологізмів, слід зважати на те, що такі лексичні одиниці з’являються в мові: по-перше, як власне новотвори – шляхом словотворення на основі наявних у даній мові морфем (це основний шлях: бюджетник, вогнеборець), переосмислення слова та лексикалізації словосполучення; по-друге, як відносні новотвори – внаслідок запозичення мовних одиниць з інших мов (бутик, ноутбук, айфон, у тому числі словотвірні та семантичні калькування: євровалюта, швидка їжа) і переходу їх до загальнонародної мови з вужчих стильових сфер [7; 427].
Спираючись на визначення В. Русанівського щодо неологізмів, слід звернути увагу, що за своїм походженням лексичні новоутворення  – це не що інше, як номінативний неологізм, який виступає у мові як інноваційне явище, поява якого постає гостро, з одного боку, в періоди бурхливих соціально-політичних та економічних змін у суспільстві (для української мови в XX ст. це були насамперед період після 1917 та 90-і рр..), з другого боку, в час формування літературної мови народу або її окремих стилів, коли зокрема, зростає роль свідомого, цілеспрямованого їх творення окремими особами [7; 427]. Поширеною типологією нових слів є їх поділ на неологізми та оказіоналізми (М. В. Бєлозьоров, Ю. А. Зацний, О. В. Кисельов, В. В. Лопатін, Т. Г. Юрченко та ін.). Погоджуємося з Ю.А. Зацним, що фактично всі нові одиниці починають своє життя як, оказіоналізми, оскільки виникають саме в конкретному випадку мовлення. Т. Де Мауро продовжив вислів  італійського мовознавця Л. Піччінато, про те, що всі міста народжуються в селах, як і всі слова народжуються як неологізми [9; 24].
Отже, зміни у лексико-семантичній системі відбуваються завдяки появі інноваційних новоутворень, які серед вітчизняних та зарубіжних мовознавців на різних етапах дослідження визначались як неологізми, оказіоналізми. Проте розрізняють два типи неологізмів: а) лексичні; б) семантичні. Лексичні неологізми – це слова, що утворюються заново з наявних у мові елементів за допомогою властивих цій мові словотворчих засобів. Семантичні неологізми – це відомі раніше слова, які в нових умовах набули нових значень [1;104]. Саме для таких дериваційних оказіоналізмів-неологізмів характерні ненормативність, приналежність до мовлення (а не до мови), функціональна одноразовість, синхронно-діахронна дифузність, словотвірна похідність та експресивність [8; 13-20].
Наявність запозиченої лексики в мові обов’язкова й закономірна, що обумовлено як екстралінгвальними факторами, так і самою природою мови як системи, тобто запозичення – це абсолютна мовна універсалія. Вагомість запозичених слів у лексичній системі кожної мови постійно зростає внаслідок формування глобального інформаційного простору, суспільних й економічних процесів, пов’язаних зі світовою інтеграцією [5; 30]. З розвитком науки і техніки в мові з’являється велика кількість складних слів або з будь-яким іншим характерним визначенням для цієї галузі [2; 275-276]. Так,                       Е. Володарська трактує запозичення як універсальне мовне явище, акцепцією однією мовою лінгвістичного матеріалу з іншої мови, як наслідок екстралінгвальних контактів між ними, що відрізняються за рівнем і формою [3; 96].
Т. Лелека посилаючись на роботи В. Аристової (1978), Л. Крисіна (1968, 1989), Д. Лотте (1982) зазначає, що під запозиченням пропонується розуміти й сам процес переходу елементів з однієї мови в іншу. Лінгвісти пропонують враховувати не лише можливість проникнення в рідну мову іншомовного слова або його внутрішньої форми, але й характер запозичення на різних його рівнях, вважаючи за доцільне називати запозиченням і процес переміщення різних елементів з однієї мови в іншу [5; 35].     .
На нашу думку, лексичні новоутворення, семантичні переосмислення і запозичення не можна ототожнювати одним поняттям, як неологізм, оскільки вищезазначені поняття є ширшими і становлять загальну позицію інноваційних явищ у мові. Слід зазначити, що за своєю похідністю та функціонуванням у лексико-семантичній системі ці поняття ідуть поруч, мають спільний напрямок у своєму використанні у мові і досягненні єдиного результату, а саме збагачення та оновлення словникового складу будь-якої мови. За своєю природою лексичні новоутворення, семантичні переосмислення та запозичення – це ніщо інше, як інноваційне явище у мові, які виникають стихійно під впливом мовних, позамовних факторів, мають певні механізми щодо власного створення та пристосування у мові.
Коректне розрізнення лексичного новоутворення, семантичного переосмислення та запозичення, на нашу думку, можливе на базі такої мовної одиниці, як слово, оскільки воно, на відміну від інших мовних одиниць, може показати соціокультурні зміни, які мають своє відображення на його формі, змісті та значенні.
 
Література:
1.Бевзенко С.П. Вступ до мовознавства: Короткий нарис: Навч. посіб. – К.: Вища шк.., 2006. – 143 с.: іл.
2.Будагов Р.А. Человек и его язык / Рубен Александрович Будагов. – М. 1974. – С. 275-276.
3.Володарская Э. Ф. Заимствование как отражение русско-английских контактов / Э. Ф. Володарская // Вопросы языкознания.  – № 4. – 2002. – С. 96–104.
4.Кочерган М.П. Про системність у лексиці та семантиці // Українська мова і література в школі, 1976. – №4. С.38-45.
5.Лелека Т.О. Особливості англо-американських запозичень в українській і російській мовах початку ХХІ століття на тлі процесу контактування мов:  дис. канд. філол. наук : спец. 10.02.15 / Тетяна Олександрівна Лелека. – К., 2010. – 276 с.
6.Паламарчук Л.С. Лексико-семантичний розвиток мови. – Мовознавство, 1982. – №4. С. 3-7.
7.Русанівський В. М., Тараненко О.О., Зябдюк М. П. Українська мова. Енциклопедія. – К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2007. – 856 с.: іл.
8.Чабаненко В.А. Норми словотворення і мовна експресія. – Мовознавство, 1980, №2., C. 13-20.
9.De Mauro, Tulio, 2006, Dove nascono I neologismi, in Adamo / Della Valle: Pag. 23-31.
10.  Тreccani G. Neologismi. − Roma, 2008. − 718p.
 
Категория: Филологические науки | Добавил: Administrator (16.09.2013)
Просмотров: 1146 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 2
2  
Дякую за запитання! Дійсно питання щодо інноваційних мовних явищ, а саме лекс.новотвори, семантичні переосмислення та запозичення - досить актульним на сьогоднішній день. Досліджуючи мову медіадискурсу помічаєш, як на шпальтах щоденних газет, як українських, російський та навіть італійських стрімко з'являються мовні інновації. Досить поширеним є англійські запозичення, які адаптуються в тій чи іншій мові (траслітерація, транскрипція). Це викликано процесом глобалізації та інтеграці.Проте адаптація, освоєння, унормування та кодифікація нових запозичень відбувається не рівномірно, часом суперечливо. На думку Т.Джонса - це любов до всього іноземного, яка в італійській мові набуває терміну "естерофолія". Вважаю, що не слід перекривати шлях входження запозиченної лексики, що з певного боку це її збагачує, але й слід плекати рідну мову, щоб зберегти її чистоту та непохитність.

1  
Стаття присвячена актуальному питанню - інноваційним мовним явищам. Хотілось би дізнатись думку автора про лексичні запозичення з інших мов, яких з’являється все більше і більше останнім часом. Чи є вони вкрай необхідними і чи є випадки, коли їх доцільно замінити українськими лексемами? Чим є процес появи іноземної лексики у нашій мові - її збагаченням чи, навпаки, збіднінням?

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]