Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 28.07.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Германские языки

Довжина та розмір складнопідрядних та ускладнених речень, як одна з ознак ідіостилю К.Шмідт

 

Автор: Бухінська Тетяна Вікторівна, канд. філол. наук, доцент, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

 

У сучасній лінгвістичній літературі розмір речення розглядають по-різному. Зростаючий інтерес до його вивчення особливо піднявся  з проникненням методів кількісного аналізу в практику лінгвістичних досліджень.

Розмір речення можна використати як характеристику стилю, залучати як критерій до визначення спірного авторства тексту, а також до складання моделі поділу речень.

Зважаючи на нові підходи до вивчення мовних явищ (дискурсивного, прагматичного, когнітивного), значна увага у сучасному мовознавстві приділяється вивченню особливостей індивідуального стилю письменників, оскільки з'являється можливість глибшого розуміння їх творів завдяки детальному вивченню їх на усіх мовних рівнях.

Добір мовних зображальних засобів та їх використання в контексті художнього твору, з'ясування естетичної функції мовного матеріалу визначають ідіостиль письменника. Визначний мовознавець О. І. Єфімов доводить: "Основним завданням аналізу словесної тканини художніх творів є визначення специфіки мови і стилю письменника, індивідуальної своєрідності його мовних засобів, у яких знаходять своє відтворення ідея і зміст твору" [2, с. 4].

Досліджуючи зв'язок між автором і структурою створюваного ним тексту як словесно-художнього цілого, В.В. Виноградов доходить висновку про те, що стиль письменника створює та відтворює індивідуально-виразні якості та співвідношення речей-образів, типові для творчої системи саме цього митця [1, с. 128, 211].

Наше дослідження присвячено вивченню деяких синтаксичних особливостей (довжина та розмір складнопідрядних та ускладнених речень) у текстах творів К.Шмідт і порівняння їх з творами Ф.Кальбека, П.Зюскінда, М. Гаусгофер та Е.Гільзенрата.

Середній розмір речення є певним шаблоном, нормою, яку створює сам автор у процесі творчої діяльності і яка може поступово змінюватися з переходом від твору до твору, тобто є своєрідною функцією щодо манери викладу.

Середня довжина речення () – це відношення загальної кількості слів у досліджуваному тексті до кількості речень цього тексту, вона специфічна для кожного тексту; очевидно, це параметр стилю, жанру, автора.

При проведенні дослідження ми спирались на дані статистичних методів, які є достовірними при подібних розвідках [3].

Отримані результати наведено у таблиці 1.

 

Таблиця 1. Середня довжина складнопідрядних та ускладнених речень

Автор

Складнопідрядні речення

Ускладнені речення

у творах

Е. Гільзенрат

15,02

27,25

19,3

Ф.Кальбек

20,17

32,97

25,26

П.Зюскінд

17,99

39,52

31,52

М. Гаусгофер

16,23

22,7

18,7

К. Шмідт

23,1

21,41

22,26

 

У творах К.Шмідт складнопідрядні речення виявились найдовшими (23,1). Щодо ускладнених речень, то їх середня довжина (21,41) у К.Шмідт значно відрізнялась від цього показника у творах Е.Гільзенрата, Ф.Кальбека, П.Зюскінда і була найменшою, що може бути однією з ознак індивідуальної творчої манери автора.

Подані в таблиці 1 дані середньої довжини речення є абсолютними величинами і їх необхідно передати у вигляді підкласів, тобто поділити наявні речення на короткі (КР), середні (СР), довгі (ДР) та наддовгі (НДР) (див. табл. 2).

 

Таблиця 2. Частота вживання різних підтипів речень у досліджуваних творах

Автор

КР

СР

ДР

НДР

Е.Гільзенрат

81

378

95

0

Ф.Кальбек

12

75

21

3

П.Зюскінд

16

133

79

28

М. Гаусгофер

24

191

54

5

К.Шмідт

9

189

92

7

Точніші статистичні обчислення можна отримати використавши критерій χ² та коефіцієнт К.

 

Таблиця 3. Значення  χ²   та коефіцієнта  К (для табл. 2)

Автор

КР

СР

ДР

НДР

χ²                 К

χ²                  К

χ²                 К

χ²                 К

Е.Гільзенрат

26,65          0,13

4,69               0,06   0,06

   

Ф.Кальбек

0,23

0,42

   

П.Зюскінд

   

11,23          0,09

71,64              0,22         0,22

М. Гаусгофер

 

3,62

   

К.Шмідт

   

13,87           0,10

 

 

За обчисленням значень χ² виявився зв'язок між ознаками [Шмідт] та [ДР] (К=0,10), решта зв’язків виявились несуттєвими. Довгі речення – наслідок описів природи у творах К.Шмідт та авторських роздумів. Найбільша питома вага довгих гіпотаксичних сполук продиктована також схильністю автора до суб'єктивованих та об'єктивованих характеристик персонажів.

 

Таблиця 4. Середня довжина різних типів складнопідрядних речень

Підрядні речення

Ф.Кальбек

Е.Гільзенрат

П. Зюскінд

М. Гаусгофер

К.Шмідт

Присудкові

14,67

14,62

14

10,38

15

Додаткові

18,75

14,04

18,17

15,54

18,75

Означальні

18,37

17,05

20,65

16,04

18,37

Місця

0

10

0

0

0

Часу

17,07

13,71

17,6

17,45

17,07

Способу дії

0

15,86

14

15,5

22,67

Порівняльні

11,67

18,28

18

16,17

22

Обмеження

13

0

0

0

0

Наслідкові

23,78

17

0

18

23,78

Причини

16,33

16,93

25

15,62

16,33

Умови

11,67

14,7

11

14,9

11,67

Мети

15

14,4

18,17

17

16,34

Допустові

18,5

22,25

22

18

0

Підметові

14,84

13,36

10,33

11

17,01

 

Порівняння отриманих характеристик речень підтверджує, що довжина та розмір речень у текстах творів К.Шмідт відмінна від аналогічних показників у творах інших письменників, що може бути ознакою її індивідуального стилю, який відрізняє її від творчої манери письма інших авторів.

Довжина речення та його розмір відмінні не лише в творах різних авторів, вона може змінюватися також у текстах одного автора. Чим більше в творі діалогів, тим меншою може виявитись довжина речення, і навпаки. Довжина речення літературного твору може мати значення для характеристики стилю автора. Довгі та дуже довгі речення вживаються набагато рідше від середніх та коротких, однак  поява навіть одного з таких речень впливає на середню довжину речення і стає суттєвою ознакою індивідуального стилю автора.

 

Література:

  1. Виноградов В.В. О теории художественной речи / В. В. Виноградов. -М. : Высшая школа, 1971. - 240 с.
  2. Єфімов О.І. Стилистика художественной речи. М.: Изд-во МГУ, 1957, 448
  3. Перебийніс В. Статистичні параметри стилів / В. Перебийніс. – К.: Наукова думка, 1967. – 260 с.

 

Категория: Филологические науки | Добавил: Administrator (23.11.2016)
Просмотров: 223 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]