Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Понедельник, 21.08.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Германские языки

Семантичні та функціональні особливості метафори та порівняння в дискурсі

Автор: Дрібнюк Олеся Тарасівна, асистент, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

 

Порівняння тлумачиться як художньо-стилістичний засіб, за допомогою якого автор чи мовець зіставляє два предмети чи явища, які не є подібними у реальній дійсності [2; 113].

В англійському мовознавстві існує два види порівняння: simile (власне порівняння) та comparison (зіставлення).

Використовуючи зіставлення, автор порівнює предмети, які належать до одного класу.

Щодо образного порівняння, то в даному випадку порівнюються об’єкти, що відносяться до різних класів та лише частково нагадують один одного.

На думку багатьох лінгвістів, стилістичний засіб порівняння має багато спільних рис з іншими зображальними засобами. Найчастіше – з метафорою.

Метафора визначається як приховане (скорочене) порівняння, що здійснюється шляхом застосування одного предмета замість другого і виявляє, таким чином, якусь важливу ознаку другого [1; 101].

Метафора представляє собою феномен, що полягає у використанні слова, що позначає один клас предметів, для характеристики чи найменування об’єкта другого класу. Таким чином, метафора розуміється як взаємодія області джерела та області цілі. [3; 40].

Область джерела представляє собою структуру знань про якусь проблемну область, елементи якої зв’язані між собою елементами семантичних відносин.

Так як метафора є згорнутим порівнянням явищ, предметів чи фактів, такі лінгвісти як Г. І. Приходько та Н. Ф. Пелєвіна виокремлюють такий стилістичний засіб як метафора-порівняння.

Проте, на думку В. Д. Аракіна, Л. П. Єфімова та інших лінгвістів, порівняння – це самостійний зображальний засіб, який володіє характерними лише для нього ознаками.

По-перше, порівняння є логічним засобом та вживається в текстах будь-якого стилю. Метафора по своїй природі є емоційною фігурою та використовується найчастіше у текстах художнього стилю.

По-друге, метафора виникає при ідентифікації несхожих між собою предметів. Порівняння, в свою чергу, утворюється при зіставленні подібних предметів.

По-третє, за своєю природою порівняльні звороти є розгорнутими, а метафоричні – навпаки згорнуті та синтетичні [2; 113].

Традиційно вважається, що порівняння – первинне явище, а метафора – вторинне. Більшість лінгвістів схиляються до думки, що метафора виникла в період повної залежності людини від навколишньої природи. Даний засіб виникає, коли ототожнюються несхожі між собою предмети. При порівнянні предмети розподіляються за різними класами. Тобто вчені трактують теорію первинності метафори щодо порівняння, що й знаходить відображення у їхніх дослідженнях.

Слід звернути увагу і на граматичну конструкцію вищезгаданих стилістичних засобів. Порівняння є предикативною конструкцію, інколи може бути виражене закінченим реченням. Щодо метафори, то вона немає предикативної конструкції, і поза контекстом не сприймається.

Досліджуючи сутність природи метафори та порівняння, необхідно звернути увагу і на функціональність даних стилістичних фігур.

Лінгвісти високо оцінюють роль метафори в мові, тому вони прийшли до висновку, що вона виконує ряд таких функцій: естетичну (метафора робить мовлення більш яскравим та виразним), аксіологічну (вона несе функцію оцінювання), номінативну (метафора сприяє породженню нових назв предметів). Крім того, даний стилістичний засіб зближує предмети, які належать до різних класів. Також метафора виконує і гносеологічну чи пізнавальну функцію. Даний засіб використовується з метою образного зображення фактів, створення чутливих уявлень про предмет, який описується. В той же момент вона може і виявляти суб’єктивну оцінку автора до явища, про яке згадується [5; 112].

Щодо порівняння, то її основною функцією є надання предмету нової якості чи комплексу якостей шляхом конкретизації чи узагальнення цього предмету.

Н. Ф. Пєлєвіна вказує, що головна функція порівняння – це введення у текст нових образів [4; 157].

І. В. Шенько поділяє функції порівняння згідно з класифікацією стилістичного засобу. Логічне порівняння слугує для надання читачеві додатковий фактів про предмет. Крім того, воно виокремлює образ із ряду аналогічних йому предметів [6; 157].

Образне порівняння, на його думку, виокремлює різноманітні ознаки образу, починаючи з підсилення якостей предмету до створення навіть нової ознаки.

Щодо синтаксичної функції, то порівняння допомагає формувати різноманітні конструкції різного ступеня складності.

За допомогою метафори та порівняння ми пізнаємо світ, вони доносять до нас інформацію суб’єктивного сприйняття автором фактів чи явищ об’єктивної реальності.

 

Література:

  1. Арнольд И.В. Стилистика. Современный английский язык. / И.В. Арнольд // [4-е изд., испр. и доп.]. — М. : Флинта, 2002. — 384 c.
  2. Бабенко К.П. Використання прийому порівняння в процесі формування іншомовної компетенції у студентів неспеціальних факультетів. / К.П. Бабенко // Вісник Запорізького національного університету. Сер. Педагогічні науки. – Запоріжжя : Видавництво ЗНУ, 2012. - № (17). – С. 112 – 116.
  3. Баранов А. Н. Политический дискурс : методы анализа тематической структуры и метафорики. / А.Н. Баранов. — М. : Фонд ИНДЕМ, 2004. — 94 с.
  4. Пелевина Н.Ф. Стилистический анализ художественного текста / Нина Фёдоровна Пелевина. – Л. : Просвещение, 1980. – 272 с.
  5. Чудинов А.П. Политическая лингвистика : учебное пособие / А. П. Чудинов // [3-е изд., исправл.]. — М. : Флинга : Наука, 2008. — 254 с.
  6. Шенько И.В. Синтактико-смысловые и функциональные разновидности предметно-логических сравнений / И.В. Шенько // Язык и стиль художественного текста. – Л. : РТП ЛГПИ им. А. И. Герцена, 1977. – С. 152 – 161.
Категория: Филологические науки | Добавил: Administrator (21.05.2015)
Просмотров: 532 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]