Германские языки - Филологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Понедельник, 05.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Германские языки

Жанротворчі елементи мемуарних творів на лексичному рівні

Автор: Колосова Ганна Андріївна, викладач, Національний Технічний Університет України «Київський Політехнічний Інститут»

 

Виділення жантротворчих елементів в сфері лексики та фразеології передбачає не виявлення окремих слів чи фразеологізмів, які можуть служити яскравим ознаками жанру, а визначення класів одиниць, які є найбільш стандартними класичними об’єднаннями, які носять типологічно загальний характер та регулярно використовуються в творах одного жанру. Виділення таких об’єднань базується на системному зв’язку лексичних та фразеологічних одиниць, їх співвіднесеності з основними змістовими та композиційними моментами, які визначають жанр як «стійкий тип висловлювання» [1; 428].

Склад жанротворчих лексико-фразеологічних об’єднань при всій їх стандартизованості в конкретних текстах завжди є рухомим, змінним та відображає особливості індивідуального стилю автора, інтенції якого і визначають вибір конкретних одиниць, які виражають та варіюють певне інваріантне значення. До жанротворчих елементів в сфері лексики та фразеології можна віднести:

  1. Одиниці семантичних полів (лексико-семантичні та тематичні групи) автобіографічних творів, які є пов’язаними з інваріантними мотивами жанру та його основними тематичними комплексами; такими як, наприклад, номінації емоцій та їх прояв в жанрі елегії; слова та фразеологізми з семою «пам’ять» в спогадах та ін. Наприклад, слово «memory» в мемуарах В.Черчилля “My early life” зустрічається 16 разів, «memories» – 4 рази, «remember» – 42 рази, «recollection» – 1 раз, «memorial» – 2 рази, «recall» – 10 разів та інші варіанти слів із семою «пам’ять».
  2. Лексичні об’єднання, характерні для первинного жанру-«прототипу», наприклад, формули привітання в епістолярних творах, які складають рамку тексту, відкриваючи та завершуючи його, та є ядерними елементами листа як первинного жанру. Мемуаристи часто вводять листи та цитати з них в свої оповіді. Взаємодія мемуарного та епістолярного жанрів є багатофункціональною. Листи, в яких описуються минулі події, приймають участь в створенні мемуарного сюжету, а характеристики сучасників сприяють розкриттю внутрішнього світу мемуарних героїв. Листи, які цитують мемуаристи, в окремих епізодах можуть суттєво міняти монологічну мову оповідача, перетворюючи її на діалог, бесіду та ін. В мемуарах «My early life» є наявними приклади листів з типовими структурами початку: наявність адреси та дати «Marlborough House, April 22/98»; звернення до адресата «My dear Winston» та завершення листа типовою фразою «Yours very sincerely».
  3. Егоцентрична»  лексика, яка висловлює вихідні параметри комунікативної ситуації, що моделюється в даному жанрі, як, наприклад, дейктичні слова, які групуються навколо координат «я – тут – зараз» –  та визначають конкретну ситуацію в авторських спогадах.
  4. Стійкі образні парадигми, які слугують своєрідними «формулами» жанру, наприклад «минуле - сон» чи «минуле-туман» в спогадах [3; 16].

Тексти, які відносяться до жанру мемуарів та біографій, характеризуються відносно стійким набором повторюваних висловлювань, що дозволяє виявити певну схему представлення інформації: спочатку іде повідомлення про рік, місце народження; потім, розповідається про сім’ю, в якій народився оповідач, про батьків, про майно сім’ї. Далі йде пояснення про переїзд, зміну місця життя, опис тієї чи іншої місцевості. Після цього йде повідомлення про події з особистого життя, про сферу діяльності та ін. Однак, існує варіантність побудови мемуарних творів: в них може бути порушена хронологічна послідовність при розповіді про події з життя. Розповідь може починатись з опису сучасного періоду життя та підведення підсумків. При розповіді про життя в минулому може використовуватись теперішня форма дієслова, адже, мовець знову емоційно переживає ці події та занурюється в контекст часу, про який іде мова. При повідомленні можливими є різноманітні доповнення, розповіді про випадки, після яких не завжди можна побачити повернення до основної розповіді. Однією з найважливіших характеристик мемуарів в такому випадку стає поєднання часових пластів. Постійна апеляція людини до своєї пам’яті може порушувати хронологію передачі життєвих подій, періодів. Цим пояснюється існування відступів при повідомленні, в яких розповідається про ту чи іншу подію, випадок, людину [2; 7-8].

В мемуарах «My early life» структура повідомлення є близькою до стандарту: «When does one first begin to remember? When do the waving lights and shadows of dawning consciousness cast their print upon the mind of a child? My earliest memories are Ireland. I can recall scenes and events in Ireland quite well, and sometimes dimly even, people. Yet I was born on November 30, 1874, and I left Ireland early in the year 1879. My father had gone to Ireland as secretary to his father, the Duke of Marlborough, appointed Lord-Lieutenant by Mr. Disraeli in 1876. We lived in a house called The “Little Lodge”, about a stone's throw from the Vice-regal. Here I spent nearly three years of childhood…» [1; 1]. На початку твору присутня незначна недотриманість хронологічності подій: автор починає розповідь зі своїх перших спогадів, а не з початку свого життя, а потім переходить до свого народження і описує сім’ю, починаючи з батька та його положення на той період часу, місця проживання його сім’ї та інші подробиці початку життя автора.

Оскільки час мемуарного тексту є ретроспективно направленим, більша частина розповіді ведеться у формі минулого часу. Відсутність повідомлення про майбутні події, незакінченість мемуарних текстів є їх характерною рисою. Особливість функціонування дієслів в формі теперішнього часу полягає у використанні їх в переносному значенні, для позначення подій минулого [2; 7]: «In one of these years we paid a visit to Emo Park, the seat of Lord Portarlington, who was explained to me as a sort of uncle. Of this place I can give very clear descriptions, though I have never been there since I was four or four and a half. The central point in my memory is a tall white stone tower which we reached after a considerable drive…» [1; 2]. Можна прослідкувати, що частина спогадів передається в минулому часі, частина – в теперішньому.

В центрі розповіді знаходиться перш за все оповідач. Це виражається за допомогою займенників та дієслів першої особи однини. Використання особового займенника «І» є одним з основних засобів мовного втілення мемуарного тексту. Для прикладу розглянемо наступній абзац мемуарів [2;: 8]: «I revisited 'The Little Lodge' when lecturing on the Boer War in Dublin in the winter of 1900. I remembered well that it was a long low white building with green shutters and verandahs, and that there was a lawn around it about as big as Trafalgar Square and entirely surrounded by forests. I thought it must have been at least a mile from the Viceregal. When I saw it again, I was astonished to find that the lawn was only about sixty yards across, that the forests were little more than bushes, and that it only took a minute to ride to it from the Viceregal where I was staying.» [1: 5-6]. В даному абзаці займенник «І» зустрічається 6 разів.

Крім того, слід відмітити функціонування числівників для позначення року, дня народження, віку, будь-якої дати, періоду часу, під час якого відбувались ті чи інші події, для позначення кількості людей, дітей в сім’ї та ін. [2; 8]. Наприклад: «In March 1895 I was gazetted to the 4th Hussars.» [1; 62]. В даному реченні числівниками позначені дата події та номер полку.

Оскільки мемуари є присвяченими опису життя, то одним з головних жанротворчих засобів є лексичні одиниці, які фіксують життєві етапи, основними з яких є народження та смерть [2; 8]. Наприклад: «I was born on November 30, 1874»[1; 1], «My father died on January 24 in the early morning.» [1; 62], «At this time Mrs. Everest died.»  [1; 72].

В групу засобів, що позначають існування людини, входять лексичні одиниці концепту «життя». Відбувається взаємопроникнення концепту «життя» та концепту «робота» в зв’язку з тим, що праця займає більшу частину життя та часу доби та робота стає способом життя [1; 8]: «Without work there is no play [1;130], «Having contracted the habit of writing, I embarked on fiction. I thought I would try my hand at a novel. I found this much quicker work than the accurate chronicle of facts.» [1; 154], «The only comments which had ever been made upon my work at school had been ‘Indifferent’, ‘Untidy’, ‘Slovenly’, ’Bad’, ‘Very bad’, etc.» [1; 154-155].

Характерним для мовного втілення жанру мемуарів є використання одиниць лексико-семантичної групи найменувань рідні [2; 8]. Нариклад: «father», «mother», «grandfather», «brother», «sister», «uncle», «nephew» та інші.

Виділення жанротворчих елементів в сфері лексики та фразеології характеризують мемуари та визначають їх як «стійкий тип висловлювання», що має певну схему представлення інформації. Було виділено такі ознаки жанру: вживання характерних лексичних та фразеологічних одиниць в сильних позиціях твору; використання переважно дієслів у формі минулого часу; частотне вживання займенника першої особи однини «І»; функціонування числівників для позначення року, дня народження, віку та ін.; використання лексичних одиниць зі значенням «народження» та «смерть», «життя» та «робота»; функціонування одиниць лексико-семантичної групи найменувань рідні.

 

Література:

  1. Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. М., 1986. С. 428.
  2. Волошина С.В. Речевой жанр автобиографического рассказа (на материале диалектной речи) / С.В. Волошина // Вестник томского государственного университета. – 2010. – С. 5-10.
  3. Николина Н.А. Поэтика русской автобиографической прозы : учебное пособие [электронный ресурс] / Н.А. Николина. – 2-е изд., стереотип. – М. : Флинта : Наука, 2011. – 424 с.

 

Джерела ілюстративного матеріалу:

  1. Churchill Winston S. A roving commission. My early life. – NY.: Charles Scrinber’s Sons, 1930. – 434p.
Категория: Филологические науки | Добавил: Administrator (28.01.2015)
Просмотров: 425 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 1
1  
Відсутність чіткоїхронології у мемуарах – звичне явище. Не думаю, що в час написання, їх адресат
зважає на дослідників, котрим доведеться вивчати його дописи. Це вже їхня
задача виокремити текст в часові рамки. Разом з тим, треба читко усвідомлювати,
що така хаотичність має під собою бажання автора саме так розповісти про своє
життя. Тому, в край важливо, щоб до вивчення мемуарів залучали психологів.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]