Германские языки - Филологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 11.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Германские языки
Мемуарна література: сучасні тенденції дослідження
 
Автор: Плакида Ганна Андріївна, аспірантка, Національний Технічний Університет України «КПІ»
 
Мемуари, як літературний жанр, представляють собою спогади про минуле, реальні ситуації і сприймаються не тільки як особистий досвід письменника, але і як історико-культурний та соціальний досвід. Саме достовірність картини, що зображується, є однією з основних причин значного інтересу з боку читача. Розвиток мемуарної прози став фундаментом для інтенсивного зростання зацікавленості даним жанром з боку дослідників.
Сучасний етап дослідження мемуарної літератури характеризується посиленням уваги дослідників до культурологічного та еволюційного аспектів мемуаристики. Вивчення мемуарного жанру також здійснюється в різних гуманітарних науках, що пересікаються з лінгвістикою: філософії (О.С. Гребенюк, С.В. Ковиршина), соціології (С.А. Губіна), психології (В.В. Нуркова, Ю.Б. Шликова), історії (Л.Н. Куприченко), літературознавстві (А.В. Антюхов, Ю.П. Зарецький, Л.А. Мишина).
Хоча дослідження мемуарної літератури і є актуальним напрямком, ще не існує достатньої кількості теоретичних робіт з опису жанру. В першу чергу це стосується мемуарної творчості окремих авторів, дослідженням якої займалась І.В. Пьянзіна; а також творів, що виникли в певну епоху (такими дослідженнями займались А.В. Антюхов, Ю.П. Зарецький та ін.) [1, 11-14].
Варто зазначити, що у вивченні мемуаристики також склались та розвиваються такі підходи як історичний та літературознавчий, адже мемуарна література через свою різноманітність і специфіку може, з одного боку, розглядатись як джерело для пізнання історії та як явище мистецтва, своєрідний художній твір. Існує також і третій підхід – культурологічний. Він не суперечить першим двом, але включає їх досягнення в своє проблемне поле і розширює науковий потенціал мемуаристики, тобто обґрунтовує філософський підхід до мемуаристики [3].
З точки зору культурології можна запропонувати наступну класифікацію мемуарів:
-   Мемуари-літописи (створені безпосередньо вслід за подіями, за «гарячими» враженнями): щоденники, листи, записки, дорожні нотатки та ін.
-   Мемуари-спогади (створені через деякий час, по пам’яті): автобіографії, спогади, літературні портрети, сповіді та ін.
-   Художні мемуари (створені частково по пам’яті, частково з використанням записів, публікацій різних років, власних колишніх спогадів, мемуарів інших авторів, листів своїх та чужих та ін.): як правило, літературно підготовлені, відредаговані, художньо оформлені твори, що досить достовірно формують картину подій минулих років, але при цьому сприймаються читачем як захоплюючий роман.
Загалом чистих видів мемуарів майже не існує. Часто автор мемуарів звертається до окремих записів минулих років (щоденників). Офіційні особи також можуть звертатись до різного роду документів для підтвердження своїх записів та ін. В такому випадку мемуарні твори набувають певний синтетичний характер, що є цінним за своїм змістом, за інформацією, але складним для аналізу джерела.
Ми вважаємо доцільним виділити первинну соціальну функцію мемуарних джерел – втілення історичної самосвідомості особистості. Прослідкувати еволюцію соціальної сторони джерел мемуарного характеру можливо за змінами у цільових настановах мемуаристів: від орієнтації на внутрішньо сімейні цілі до усвідомлення авторами значущості своїх творів для подальшого історичного пізнання [4, 35].
На думку деяких дослідників, в основі класифікації та еволюції мемуарних джерел лежить «ознака, яка враховує єдність суспільного і індивідуального в структурі особистості та виділяє в суб’єктивній природі мемуарів суспільно обумовлені характеристики» [2, 55].
Отже, сучасний стан дослідження мемуарної літератури характеризується посиленням уваги дослідників до різних нюансів даного жанру. Важливо пам’ятати про те, що на сьогоднішній день мемуарна література часто вивчається через свій звязок з різними гуманітарними науками  Сучасні науковці звернули увагу на культурологічну та соціальну сторони мемуарів. Особливу позицію наразі займає більш детальне дослідження взаємодії суспільного та індивідуального в мемуарах.
 
Література:
1.Волошина С.В. Автобиографический рассказ как объект лингвистического исследования./ С.В. Волошина. - Вестник Томского государственного университета, 2008. № 318. – С. 11-14
2. Минц С.С. Об особенностях эволюции источников мемуарного характера: (К постановке проблемы) // История СССР. – 1979. – № 6. – С. 55.
3. Сиротина И.Л. Культурологический потенциал мемуарного источника: поиски новой парадигмы // Метафизика исповеди. Пространство и время исповедального слова:материалы международной конференции. - СПб.: Изд-во Института Человека РАН, 1997.– Режим доступу до журналу:http://anthropology.ru/ru/texts/sirotina/index.html
4. Тартаковский А.Г. Мемуаристика как феномен культуры// Вопросы литературы.–М.: 1999.- С.35.
Категория: Филологические науки | Добавил: Administrator (18.01.2013)
Просмотров: 516 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]